Вікіпедія

Уханьський інститут вірусології

науково-дослідний інститут Китайської академії наук

Уханьський інститут вірусології Академії наук Китаю (кит.: 中国科学院武汉病毒研究所) — науково-дослідний інститут вірусології під керівництвом Китайської академії наук (CAS), який підпорядковується Державній раді Китайської Народної Республіки.[4] Інститут є однією з 9 незалежних організацій Уханьського відділення Китайської академії наук.[5] Інститут розташований в районі Цзянся в Ухані в провінції Хубей, він був заснована в 1956 році, та став першим у материковому Китаї лабораторією рівня біобезпеки 4 (BSL-4)[6] у 2018 році. Інститут співпрацює з Галвестонською національною лабораторією у США, Міжнародним центром інфекційних досліджень у Франції та Національною мікробіологічною лабораторією в Канаді. Інститут був активним провідним дослідницьким центром з вивчення коронавірусів.[7]

Уханьський інститут вірусології
Основні дані
Засновано грудень 1956[1]
Абревіатура WIV
Країна  КНР[2]
Тип науково-дослідний інститут[2][3]
Материнська
організація		 Китайська академія наук
Вебсторінка whiov.cas.cn
Мапа
Мапа
CMNS: Уханьський інститут вірусології у Вікісховищі

Історія

ред.

Уханьський інститут вірусології був заснований в 1956 році як Уханьська мікробіологічна лабораторія при Китайській академії наук. Його заснували вчені Гао Шаньїнь, випускник Університету Сучжоу[8], і Чень Хуагуй.[9] У 1961 році він був перейменований у Південно-Китайський інститут мікробіології, а в 1962 році його перейменували на Уханьський мікробіологічний інститут. У 1970 році він став Мікробіологічним інститутом провінції Хубей, після того як його підпорядкували Хубейській комісії з науки і технологій. У червні 1978 року інститут повернули Китайській академії наук, і перейменували на Уханьський інститут вірусології.[10]

У 2003 році Китайська академія наук схвалила будівництво першої в материковому Китаї лабораторії рівня біобезпеки 4 (BSL-4)[комент. 1] в Уханьському інституті вірусології. У 2014 році в інституті була побудована національна лабораторія біобезпеки вартістю 300 мільйонів юанів (44 мільйони доларів США) у співпраці та за підтримки лабораторії французького Міжнародного центру інфекційних досліджень.[6][11][12] Нова лабораторна будівля має 3 тисячі м² площі рівня біобезпеки 4, а також 20 лабораторій рівня біобезпеки 2 і дві рівня біобезпеки 3.[13] Об'єкти четвертого рівня біобезпеки були акредитовані Китайською національною службою акредитації з оцінки відповідності (CNAS) у січні 2017 року[6] з лабораторією рівня біобезпеки 4, яка була введена в експлуатацію в січні 2018 року.[14] В інституті було необхідно встановлення найвищого рівня біобезпеки, оскільки інститут досліджує дуже небезпечні віруси, зокрема SARS, грипу H5N1, японського енцефаліту і денге.[15]

Національна лабораторія біобезпеки має тісні зв'язки з Галвестонською національною лабораторією Техаського університету.[16] Вона також мала зв'язки з Канадською національною мікробіологічною лабораторією, доки штатні співробітники уханського інституту Сянго Цю та її чоловік Кедін Чен, які також отримували винагороду від канадського уряду, не були вивезені з канадської лабораторії з невідомих причин у липні 2019 року.[17] Дослідники з Уханьського інституту вірусології у минулому співпрацювали із вченими з інших країн у створенні химерного коронавірусу.[18] Деякі дослідники (зокрема Річард Ебрайт) вважають, що ця робота підпадає під визначення отримання посилених біологічних функцій, але багато інших експертів заперечують це визначення даних робіт.[19]

Під час будівництва лабораторії в Ухані було враховано низку заходів безпеки. Лабораторію побудували далеко від будь-якої річкової заплави. Інститут також був побудований, щоб витримати землетрус магнітудою 7 балів, хоча в цьому регіоні не реєструються землетруси. Багато співробітників лабораторії Уханя пройшли навчання в лабораторії четвертого рівня безпеки у французькому місті Ліоні.[6] Низка вчених також пройшли підготовку в Австралії, Канаді, США, а потім усередині країни до того, як лабораторія почала працювати.[13] Низка вчених, зокремак американський молекулярний біолог Річард Х. Ебрайт, який висловлював занепокоєння щодо попередніх витоків вірусу SARS у китайських лабораторіях у Пекіні та був стурбований темпами та масштабом планів Китаю щодо розширення лабораторій біобезпеки четвертого рівня[6], назвав інститут «дослідницькою установою світового рівня, яка проводить дослідження найвищого рівня в галузі вірусології та імунології», водночас повідомлено, що Уханьський інститут вірусології є світовим лідером у вивченні коронавірусу кажанів.[16]

Дослідження коронавірусів

ред.

Коронавіруси, пов'язані з гострими респіраторними інфекціями

ред.

У 2005 році група дослідників з Уханського інституту вірусології опублікувала дослідження походження коронавірусу SARS, виявивши, що китайські підковоноси є природними резервуарами коронавірусів, подібних до коронавірусу SARS.[20] Продовжуючи цю роботу протягом багатьох років, дослідники з інституту відібрали тисячі підковоносів у різних місцях Китаю, виділивши понад 300 послідовностей коронавірусу кажанів.[21]

У 2015 році міжнародна команда, до складу якої ввійшли двоє вчених з інституту, опублікувала успішне дослідження щодо того, чи можна змусити коронавірус кажана заразити клітинну лінію людини (HeLa). Команда створила гібридний вірус, поєднавши коронавірус кажана з вірусом SARS, який був адаптований для росту на мишах і імітації захворювання людини. Гібридний вірус зміг заразити клітини людини.[18][22]

У 2017 році команда з інституту оголосила, що коронавіруси, виявлені у підковоносів у печері в Юньнані, містять усі генетичні фрагменти вірусу SARS, і припустила, що прямий прабатько людського вірусу виник у цій печері. Команда, провела в цьому районі 5 років, відбираючи зразки від кажанів у печері, та помітила наявність села лише за кілометр, після чого попередила про «ризик поширення на людей і виникнення захворювання, схожого на SARS».[21][23] У 2018 році інша стаття групи з інституту повідомила про результати серологічного дослідження зразків крові селян, які проживали поблизу цих печер кажанів (поблизу селища Сіян в районі Цзіннін провінції Юньнань). Згідно з цим звітом, 6 із 218 місцевих жителів у зразку мали в крові антитіла до коронавірусу кажанів, що вказує на можливість передачі інфекції від кажанів людям.[24]

До та під час пандемії COVID-19 дослідження на коронавірус в Уханьському інституті вірусології проводилися в лабораторіях рівня біобезпеки 2 і 3.[25]

Пандемія COVID-19

ред.

У грудні 2019 року органи охорони здоров'я Уханя повідомили про випадки пневмонії, пов'язаної з невідомим коронавірусом. Інститут перевірив свою колекцію коронавірусів і виявив, що новий вірус має 96 % генетичної схожості з RaTG13, вірусом, який його дослідники виявили у підковоносів на південному заході Китаю.[26][27] Цей штам виявлений під час регулярних поїздок між 2012 і 2015 роками команди інституту, яка відвідувала провінцію Юньнань, приблизно за півтори тисячі кілометрів від Уханя.[28]

Оскільки вірус поширювався по всьому світу, інститут продовжив дослідження. У лютому 2020 року команда під керівництвом Ши Чженлі в інституті першою ідентифікувала, проаналізувала та назвала генетичну послідовність нового коронавірусу (2019-nCoV), завантажила її в загальнодоступні бази даних для вивчення вченими з усього світу[29][30][31], і опублікували матеріали в журналі «Nature».[32] 19 лютого 2020 року лабораторія опублікувала на своєму вебсайті лист із описом того, як вони успішно отримали повний геном вірусу.[33] У лютому 2020 року інститут зробив крок, який викликав занепокоєння щодо прав інтелектуальної власності, а саме подав заявку на отримання патенту в Китаї на використання ремдесивіру, експериментального препарату, патентні права на який належать Gilead Sciences[34], оскільки ремдесивір, як виявлено в інституті, пригнічує вірус in vitro.[35] Інститут заявив, що не буде використовувати свої нові патентні права в Китаї, «якщо відповідні іноземні компанії мають намір зробити свій внесок у запобігання та контроль епідемії в Китаї».[36]

У квітні 2020 року адміністрація Трампа припинила грант NIH на дослідження того, як коронавіруси передаються від кажанів до людей.[37][38] Альянс «EcoHealth Alliance», що базується в Нью-Йорку і фінансується NIH, був предметом скандалів і посиленого контролю через його зв'язки з Уханьським інститутом вірусології.[39][40][41] Під політичним тиском Національний інститут здоров'я (NIH) у липні 2020 року припинив фінансування «EcoHealth Alliance».[42]

Звинувачення в походженні вірусу

ред.

Лабораторія інституту була джерелом теорій змови[43][44] і необґрунтованих припущень щодо походження коронавірусу.[45][46] Це стало джерелом політичної напруги між Китаєм та іншими країнами, включаючи Австралію[47] та США.[48] Були повідомлення, що початковий спалах був спровокований або маніпуляціями, або випадковим вивільненням вірусу, який зберігався в приміщеннях інституту, і що процівники інституту могли змовитися, щоб приховати це.[49] Ши Чженлі заперечила наявність зв'язку між інститутом і появою COVID-19.[50] У лютому 2021 року після розслідування в Ухані команда ВООЗ заявила, що лабораторне походження витоку COVID-19 «дуже малоймовірне»[51][52], підтверджуючи очікування експертів щодо ймовірного походження та ранньої передачі вірусу.[53] Однак генеральний директор ВООЗ Тедрос Аданом Гебреїсус заявив, що висновки звіту не є остаточними, а дані були приховані від дослідників.[54] У відповідь на цей звіт політики, зокрема Джо Байден[55] і Борис Джонсон[56], а також Гебреїсус, закликали до подальших розслідувань походження COVID-19.[57][58][59][60][61] Наукова думка про те, що випадковий витік можливий, але малоймовірний, залишається незмінною.[62][63][64][65][66][67]

Дослідницькі центри

ред.

До складу інституту входять такі наукові центри[68]:

  • Центр нових інфекційних захворювань
  • Китайський центр вірусних ресурсів і біоінформатики
  • Центр прикладної та екологічної мікробіології
  • Кафедра аналітичної біохімії та біотехнології
  • Відділ молекулярної вірусології

Примітки та коментарі

ред.

Коментарі

ред.
  1. ↑ Станом на лютий 2017 року на Тайвані вже було дві лабораторії рівня біобезпеки 4.[6]

Примітки

ред.
  1. ↑ http://www.whiov.cas.cn/gkjj/jgjj_160219/
  2. ↑ а б GRID Release 2017-05-22 — 2017-05-22 — 2017. — doi:10.6084/M9.FIGSHARE.5032286
  3. ↑ Personal de laboratorio de wuhan buscó atención en hospital antes de que se conociera brote de covid-19: wsj
  4. ↑ Fact check: The Wuhan Institute of Virology is not owned by GlaxoSmithKline. Reuters (англ.). 17 грудня 2020. Архів оригіналу за 30 березня 2021. Процитовано 7 квітня 2021.
  5. ↑ «About Us: Brief introduction». Wuhan Branch. Chinese Academy of Sciences (англ.)
  6. ↑ а б в г д е Cyranoski, David (23 лютого 2017). Inside the Chinese lab poised to study world's most dangerous pathogens. Nature. 542 (7642): 399—400. Bibcode:2017Natur.542..399C. doi:10.1038/nature.2017.21487. PMID 28230144. (англ.)
  7. ↑ The 'Occam's Razor Argument' Has Not Shifted in Favor of a Lab Leak. Snopes.com. Snopes. 16 липня 2021. Процитовано 18 липня 2021. (англ.)
  8. ↑ Biography of Professor Gao Shangyin. Процитовано 27 травня 2022. (англ.)
  9. ↑ About WIV----Wuhan Institute of Virology. (англ.)
  10. ↑ History. Wuhan Institute of Virology, CAS. Архів оригіналу за 29 липня 2019. Процитовано 26 січня 2020. (англ.)
  11. ↑ Inside the Wuhan lab: French engineering, deadly viruses and a big mystery. Washington Post. (англ.)
  12. ↑ China Inaugurates the First Biocontainment Level 4 Laboratory in Wuhan. Wuhan Institute of Virology, Chinese Academy of Sciences. 3 лютого 2015. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 9 квітня 2016. [Архівовано 2016-03-03 у Wayback Machine.] (англ.)
  13. ↑ а б Report of the WHO Consultative Meeting on High/Maximum Containment (Biosafety Level 4) Laboratories Networking, Lyon, France, 13–15 December 2017 [Архівовано 8 лютого 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
  14. ↑ China's first bio-safety level 4 lab put into operation. xinhuanet. 4 січня 2018. Архів оригіналу за 10 грудня 2020. Процитовано 12 листопада 2020. [Архівовано 2020-12-10 у Wayback Machine.] (англ.)
  15. ↑ Dany Shoham (2015) China's Biological Warfare Programme: An Integrative Study with Special Reference to Biological Weapons Capabilities, Journal of Defence Studies, Vol. 9, No. 2 April–June 2015, pp. 131—156 China's Biological Warfare Programme. An Integrative Study with Special Reference to Biological Weapons Capabilities [Архівовано 10 лютого 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
  16. ↑ а б Taylor, Adam (29 січня 2020). Experts debunk fringe theory linking China's coronavirus to weapons research. Washington Post. Архів оригіналу за 31 січня 2020. Процитовано 3 лютого 2020. (англ.)
  17. ↑ Pauls, Karen (15 липня 2019). University severs ties with two researchers who were escorted out of National Microbiology Lab. CBC News. Архів оригіналу за 15 квітня 2020. Процитовано 19 квітня 2020. (англ.)
  18. ↑ а б Lanzavecchia A., Menachery V. D., Debbink K. et al. A SARS-like cluster of circulating bat coronaviruses shows potential for human emergence // Nat. Med. — NPG, Springer Science+Business Media, 2015. — Vol. 21, Iss. 12. — P. 1508–1513. — ISSN 1078-8956; 1546-170X — doi:10.1038/NM.3985 (англ.)
  19. ↑ Robertson, Lori (1 липня 2021). The Wuhan Lab and the Gain-of-Function Disagreement. Annenberg Public Policy Center. Процитовано 26 січня 2022. (англ.)
  20. ↑ Li, Wendong; Shi, Zhengli; Yu, Meng; Ren, Wuze; Smith, Craig; Epstein, Jonathan H; Wang, Hanzhong; Crameri, Gary; Hu, Zhihong; Zhang, Huajun; Zhang, Jianhong; McEachern, Jennifer; Field, Hume; Daszak, Peter; Eaton, Bryan T; Zhang, Shuyi; Wang, Lin-Fa (28 жовтня 2005). Bats Are Natural Reservoirs of SARS-Like Coronaviruses. Science. 310 (5748): 676—679. Bibcode:2005Sci...310..676L. doi:10.1126/science.1118391. PMID 16195424. S2CID 2971923. Архів оригіналу за 11 листопада 2020. Процитовано 23 липня 2020. (англ.)
  21. ↑ а б Cyranoski, David (1 грудня 2017). Bat cave solves mystery of deadly SARS virus – and suggests new outbreak could occur. Nature. 552 (7683): 15—16. Bibcode:2017Natur.552...15C. doi:10.1038/d41586-017-07766-9. PMID 29219990. (англ.)
  22. ↑ Butler, Declan (12 листопада 2015). Engineered bat virus stirs debate over risky research. Nature. doi:10.1038/nature.2015.18787. (англ.)
  23. ↑ Drosten, C.; Hu, B.; Zeng, L.-P.; Yang, X.-L.; Ge, Xing-Yi; Zhang, Wei; Li, Bei; Xie, J.-Z.; Shen, X.-R.; Zhang, Yun-Zhi; Wang, N.; Luo, D.-S.; Zheng, X.-S.; Wang, M.-N.; Daszak, P.; Wang, L.-F.; Cui, J.; Shi, Z.-L. (2017). Discovery of a rich gene pool of bat SARS-related coronaviruses provides new insights into the origin of SARS coronavirus. PLOS Pathogens. 13 (11): e1006698. doi:10.1371/journal.ppat.1006698. PMC 5708621. PMID 29190287.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) (англ.)
  24. ↑ Wang, N.; Li, S. Y.; Yang, X. L.; Huang, H. M.; Zhang, Y. J.; Guo, H.; Luo, C. M.; Miller, M.; Zhu, G.; Chmura, A. A.; Hagan, E.; Zhou, J. H.; Zhang, Y. Z.; Wang, L. F.; Daszak, P.; Shi, Z. L. (2018). Serological Evidence of Bat SARS-Related Coronavirus Infection in Humans. China Virologica Sinica. 33 (1): 104—107. doi:10.1007/s12250-018-0012-7. PMC 6178078. PMID 29500691. (англ.)
  25. ↑ Reply to Science Magazine (PDF). sciencemag.org: 9. Архів (PDF) оригіналу за 6 грудня 2020. Процитовано 2 березня 2022. (англ.)
  26. ↑ Qiu, Jane (11 березня 2020). How China's "Bat Woman" Hunted Down Viruses from SARS to the New Coronavirus. Scientific American. Архів оригіналу за 18 березня 2020. Процитовано 18 березня 2020. (англ.)
  27. ↑ Rathore, Jitendra Singh; Ghosh, Chaitali (25 серпня 2020). Severe acute respiratory syndrome coronavirus-2 (SARS-CoV-2), a newly emerged pathogen: an overview. Pathogens and Disease. 78 (6). doi:10.1093/femspd/ftaa042. ISSN 2049-632X. PMC 7499575. PMID 32840560. (англ.)
  28. ↑ The Mysterious Case of the COVID-19 Lab-Leak Theory. The New Yorker. 12 жовтня 2021. (англ.)
  29. ↑ Zhou, Peng; Yang, Xing-Lou; Wang, Xian-Guang; Hu, Ben; Zhang, Lei; Zhang, Wei та ін. (березень 2020). A pneumonia outbreak associated with a new coronavirus of probable bat origin. Nature (англ.). 579 (7798): 270—273. Bibcode:2020Natur.579..270Z. doi:10.1038/s41586-020-2012-7. ISSN 1476-4687. PMC 7095418. PMID 32015507.
  30. ↑ Buckley, Chris; Steven Lee Myers (1 лютого 2020). As New Coronavirus Spread, China's Old Habits Delayed Fight. The New York Times. Архів оригіналу за 19 березня 2020. Процитовано 3 лютого 2020. (англ.)
  31. ↑ Cohen, Jon (1 лютого 2020). Mining coronavirus genomes for clues to the outbreak's origins. Science. Архів оригіналу за 3 лютого 2020. Процитовано 4 лютого 2020. (англ.)
  32. ↑ Zhengli, Shi; Team of 29 researchers at the WIV (3 лютого 2020). A pneumonia outbreak associated with a new coronavirus of probable bat origin. Nature. 579 (7798): 270—273. Bibcode:2020Natur.579..270Z. doi:10.1038/s41586-020-2012-7. PMC 7095418. PMID 32015507. (англ.)
  33. ↑ A letter to all staff and graduate students. WIV Official Website (кит.). 19 лютого 2020. Архів оригіналу за 26 квітня 2020. Процитовано 24 травня 2020. [Архівовано 2020-04-26 у Wayback Machine.]
  34. ↑ China Wants to Patent Gilead's Experimental Coronavirus Drug. Bloomberg News. 5 лютого 2020. Архів оригіналу за 6 лютого 2020. Процитовано 5 лютого 2020. (англ.)
  35. ↑ Zhengli, Shi; Team of 10 researchers at the WIV (4 лютого 2020). Remdesivir and chloroquine effectively inhibit the recently emerged novel coronavirus (2019-nCoV) in vitro. Nature. 30 (3): 269—271. doi:10.1038/s41422-020-0282-0. PMC 7054408. PMID 32020029. (англ.)
  36. ↑ Grady, Denise (6 лютого 2020). China Begins Testing an Antiviral Drug in Coronavirus Patients. New York Times. Архів оригіналу за 8 лютого 2020. Процитовано 8 лютого 2020. (англ.)
  37. ↑ Subbaraman, Nidhi (21 серпня 2020). 'Heinous!': Coronavirus researcher shut down for Wuhan-lab link slams new funding restrictions. Nature (англ.). doi:10.1038/d41586-020-02473-4. PMID 32826989. Архів оригіналу за 14 лютого 2021. Процитовано 12 лютого 2021. (англ.)
  38. ↑ Under Political Pressure, NIH Blacklists Wuhan Virology Lab. American Institute of Physics (англ.). 30 квітня 2020. Архів оригіналу за 22 лютого 2021. Процитовано 12 лютого 2021.
  39. ↑ In Major Shift, NIH Admits Funding Risky Virus Research in Wuhan. Vanity Fair. 22 жовтня 2021. (англ.)
  40. ↑ NIH says grantee failed to report experiment in Wuhan that created a bat virus that made mice sicker. Science. 21 жовтня 2021. (англ.)
  41. ↑ Fauci stands by gain-of-function research denials, defends collaboration with Wuhan lab. The Denver Gazette. 24 жовтня 2021. (англ.)
  42. ↑ NIH Presses U.S. Nonprofit for Information on Wuhan Virology Lab. Wall Street Journal. Процитовано 6 червня 2021. (англ.)
  43. ↑ Hakim MS (лютий 2021). SARS‐CoV‐2, Covid‐19, and the debunking of conspiracy theories. Rev Med Virol (Review). 31 (6): e2222. doi:10.1002/rmv.2222. PMC 7995093. PMID 33586302. (англ.)
  44. ↑ Evans, Nicholas G. (26 серпня 2020). Human Infection Challenge Studies: a Test for the Social Value Criterion of Research Ethics. mSphere. 5 (4). doi:10.1128/mSphere.00669-20. PMC 7364225. PMID 32669462. (англ.)
  45. ↑ Graham, Rachel L.; Baric, Ralph S. (травень 2020). SARS-CoV-2: Combating Coronavirus Emergence. Immunity. 52 (5): 734—736. doi:10.1016/j.immuni.2020.04.016. PMC 7207110. PMID 32392464. (англ.)
  46. ↑ Maxmen, Amy (27 травня 2021). Divisive COVID 'lab leak' debate prompts dire warnings from researchers. Nature (англ.). 594 (7861): 15—16. Bibcode:2021Natur.594...15M. doi:10.1038/d41586-021-01383-3. PMID 34045757. (англ.)
  47. ↑ Australia called for a COVID-19 probe. China responded with a trade war. ABC News. 2 січня 2021. Процитовано 27 липня 2021. (англ.)
  48. ↑ Stanway, David; Shen, Samuel (17 червня 2021). China disease expert says COVID-19 origins probe should shift to U.S.- Global Times. Reuters. Процитовано 24 червня 2021. (англ.)
  49. ↑ The 'Occam's Razor Argument' Has Not Shifted in Favor of a COVID Lab Leak. Snopes.com. Snopes. 16 липня 2021. Процитовано 21 липня 2021. (англ.)
  50. ↑ Zheng-Li, Shi (2021). Origins of SARS-CoV-2: Focusing on Science. Infectious Diseases & Immunity. 1 (1): 3—4. doi:10.1097/ID9.0000000000000008. PMC 8057312. (англ.)
  51. ↑ Wuhan investigation doesn't dramatically change picture of outbreak, WHO official says. The Guardian. 9 лютого 2021. Архів оригіналу за 9 лютого 2021. Процитовано 9 лютого 2021. The lab leak hypothesis is an extremely unlikely pathway for COVID-19 and will not require further study as part of their work in studying the origins of the virus, Embarek says. (англ.)
  52. ↑ Mallapaty, Smriti; Maxmen, Amy; Callaway, Ewen (10 лютого 2021). 'Major stones unturned': COVID origin search must continue after WHO report, say scientists. Nature (англ.). 590 (7846): 371—372. Bibcode:2021Natur.590..371M. doi:10.1038/d41586-021-00375-7. PMID 33574591.
  53. ↑ Fujiyama, Emily Wang; Moritsugu, Ken (11 лютого 2021). EXPLAINER: What the WHO coronavirus experts learned in Wuhan. AP News. Архів оригіналу за 27 лютого 2021. Процитовано 12 лютого 2021. (англ.)
  54. ↑ Miller, John; Nebehay, Stephanie (31 березня 2021). Data withheld from WHO team probing COVID-19 origins in China: Tedros. Reuters (англ.). Архів оригіналу за 31 липня 2021. Процитовано 31 липня 2021. (англ.)
  55. ↑ Statement by President Joe Biden on the Investigation into the Origins of COVID-19. whitehouse.gov. 16 травня 2021. Процитовано 21 липня 2021. (англ.)
  56. ↑ Joe Biden, Boris Johnson call for further Covid-19 origins investigation in China. SMCP. 10 липня 2021. Процитовано 21 липня 2021. (англ.)
  57. ↑ WHO calls for further studies, data on origin of SARS-CoV-2 virus, reiterates that all hypotheses remain open. WHO. 30 березня 2021. Процитовано 14 червня 2021. (англ.)
  58. ↑ WHO says all hypotheses still open in probe into virus origins. Reuters. 12 лютого 2021. Процитовано 14 червня 2021. (англ.)
  59. ↑ Maxmen, Amy (27 травня 2021). Divisive COVID 'lab leak' debate prompts dire warnings from researchers. Nature. 594 (7861): 15—16. Bibcode:2021Natur.594...15M. doi:10.1038/d41586-021-01383-3. PMID 34045757. (англ.)
  60. ↑ Gorman, James; Zimmer, Carl (13 травня 2021). Another Group of Scientists Calls for Further Inquiry into Origins of the Coronavirus. The New York Times. Архів оригіналу за 25 травня 2021. Процитовано 27 травня 2021. (англ.)
  61. ↑ WHO chief says it was 'premature' to rule out COVID lab leak. Associated Press. 15 липня 2021. (англ.)
  62. ↑ Taylor A. Analysis - The Wuhan lab-leak theory is getting more attention. That's because key evidence is still missing. The Washington Post. (англ.)
  63. ↑ Beaumont P (27 травня 2021). Did Covid come from a Wuhan lab? What we know so far. The Guardian. (англ.)
  64. ↑ Rogers A. The Covid-19 Lab Leak Theory Is a Tale of Weaponized Uncertainty. Wired. Процитовано 2 червня 2021.
  65. ↑ Graham RL, Baric RS (травень 2020). SARS-CoV-2: Combating Coronavirus Emergence. Immunity. 52 (5): 734—736. doi:10.1016/j.immuni.2020.04.016. PMC 7207110. PMID 32392464.
  66. ↑ Barh D, Silva Andrade B, Tiwari S, Giovanetti M, Góes-Neto A, Alcantara LC, Azevedo V, Ghosh P (вересень 2020). Natural selection versus creation: a review on the origin of SARS-COV-2. Le Infezioni in Medicina (італ.). 28 (3): 302—311. PMID 32920565. Процитовано 15 червня 2021.
  67. ↑ Lanese, Nicoletta (26 червня 2023). Declassified US intelligence report finds no evidence of coronavirus 'lab leak' from Wuhan institute. Live Science (англ.). Процитовано 29 червня 2023.
  68. ↑ Administration. Wuhan Institute of Virology, CAS. Архів оригіналу за 29 липня 2019. Процитовано 26 січня 2020. (англ.)

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Уханьський_інститут_вірусології&oldid=43913410