Вікіпедія

Урсула Франклін

канадсько-німецька фізикиня, пацифістка, екоактивістка та феміністка
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Франклін.

Урсула Марія Франклін, до шлюбу Марціус (англ. Ursula Maria Martius Franklin; 16 вересня 1921 — 22 липня 2016) — канадсько-німецька вчена-фізик і громадська діячка (пацифістка, екоактивістка, феміністка). Відома як фахівчиня з структури металів і сплавів, одна з основоположників археометрії і перша жінка-професор Торонтського університету.

Урсула Франклін
англ. Ursula Franklin
Народилася 16 вересня 1921(1921-09-16)[1][2]
Мюнхен, Веймарська республіка, Німецька імперія
Померла 22 липня 2016(2016-07-22)[3][2] (94 роки)
Торонто, Канада[3]
Країна  Канада
 Німеччина
Діяльність фізик, металург, викладачка університету, активістка за права жінок, інженерка, антивоєнна активістка
Alma mater Торонтський університет
Берлінський технічний університет
Галузь фізика
Заклад Торонтський університет
Науковий ступінь доктор філософії
Членство Королівське товариство Канади
Нагороди
CMNS: Урсула Франклін у Вікісховищі

Біографія ред.

Урсула Марія Марціус народилася 1921 року в Мюнхені в сім'ї археолога[4] та етнографа[5] Альбрехта Марціуса і історика мистецтва Ільзи Марії Марціус. Батько був лютеранином, мати — єврейкою. Урсула вивчала хімію і фізику в Берлінському університеті. Під час Другої світової війни через єврейське походження Урсулу виключили з університету і відправили в трудовий табір. Там вона залишалася до закінчення війни, працюючи у важких умовах. У неї були обмороженні ноги; постраждалі лімфатичні судини ніг не відновилися повністю, і до кінця життя вона страждала від постійого болю[4]. Батьки Урсули також були у трудових таборах, але зуміли вижити[5], але єврейська рідня її матері була знищена[4]. Після війни сім'я знову об'єдналася в Берліні[6].

Після закінчення війни Урсула Марціус відновила навчання в Берлінського технічного університету і в 1948 році закінчила докторантуру на кафедрі експериментальної фізики. Через рік вона прийняла пропозицію постдокторантури в Торонтському університеті і переїхала до Канади, де провела все життя[5]. Незабаром після переїзду вона познайомилася з інженером Фредом Франкліном, який також іммігрував до Канади з Німеччини. Він належав до релігійної громади квакерів. Вони одружилися у 1952 році[4]. У 1955 році народила сина Мартіна, а ще через три роки — доньку Моніку[5].

З 1952 до 1967 року Урсула Франклін працювала в Дослідницькому фонді Онтаріо, а потім повернулася в Торонтський університет на кафедру металургії і матеріалознавства[7], ставши першою жінкою-професором на цій кафедрі[5]. У 1973 році вона стала професором[8], а в 1984 році — першою жінкою в цьому вузі, відзначеної звання професора університету (University Professor)[9]. Франклін залишалася співробітницею Торонтського університету до відходу на пенсію в 1989 році[5].

Урсула Франклін померла в липні 2016 року у віці 94 років в будинку для літніх людей в Торонто[5], залишивши після себе чоловіка, сина, дочку і чотирьох онуків[4].

Наукова діяльність ред.

Серед її основних досягнень називають проведене у Дослідницькому фонді Онтаріо дослідження складу дитячих зубів, яке показало, що в них містяться радіоактивні речовини, які виділяються в ході атмосферних випробувань ядерної зброї. Серед дітей, чиї зуби використовувалися в дослідженні, був і син Франклін — Мартін, який пізніше згадував: «У той час мені було років сім, і поки до інших дітей приходила зубна фея, мої [зуби] перевіряли на присутність стронцію-90»[9]. Оприлюднення результатів Франклін стало однією з причин прийняття міжнародного мораторію на атмосферні ядерні випробування у Договірі про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, космічному просторі й під водою[5][10].

Під час роботи в Торонтському університеті Франклін стала однією з піонерів застосування сучасних матеріалознавчих методологій в археологічних дослідженнях, в тому числі в датуванні мідних, бронзових і керамічних артефактів, а також в оцінці історичного впливу розвитку технологій на суспільство — методу, який згодом став відомий як археометрія[4][10][7]. У 1970-тих роках її дослідження в галузі збереження природних ресурсів і дикої природи допомогли суспільству усвідомити необхідність цих процесів[4].

Громадська діяльність ред.

Одночасно з науковою роботою Франклін вела активну громадську діяльність, спрямовану на захист миру, просування ідей ресурсозберігаючого суспільства і жіночої рівноправності; можливість займатися правозахисною і пацифістською діяльністю, за її словами, була однією з причин еміграції з післявоєнної Німеччини. У роки роботи в Торонтському університеті вона принципово відмовлялася вести дослідження або викладати матеріали, які можуть бути в подальшому використані у військових цілях. Як член Наукової ради Канади вона в 1970-і роки очолила дослідження зі збереження дикої природи і природних ресурсів, що зробили в подальшому вплив на екологічний рух. У співпраці з організацією «Канадський голос жінок» вона працювала над доповідями для парламенту про військові операції Канади і дослідженнями в галузі хімічної і біологічної зброї, а разом з колишньою сенаторкою Лоїс Вілсон — над висуненням жінок на керівні посади в канадських вузах і на нагородження Орденом Канади. У 1997 році, коли університет присвоював звання почесного доктора екс-президенту США Джорджу Бушу-старшому, Франклін, що називала війну 1990 року в Перській затоці «досконалим безумством»[9], в повному академічному вбранні очолила демонстративний відхід із залу 27 викладачів вузу на знак протесту проти цього кроку[4]. У 2001 році Франклін і ще три колишніх професорки подали колективний позов проти Торонтського університету, звинувативши вуз в тому, що той протягом десятиліть платив співробітницям менше, ніж чоловікам. В рамках досудової угоди університет виплатив компенсації більш ніж 60 колишнім викладачкам[5].

Вшанування ред.

У 1982 році Урсула Франклін зведена в офіцери Ордена Канади за «новаторські роботи в галузі експериментальної фізики», застосування наукових методів в археології, внесок в боротьбу за мир, міжнародне взаєморозуміння, жіночу рівноправність і ресурсозберігаюче суспільство. У 1993 році вона була зведена в компаньйони Ордена Канади (вищий ступінь цієї нагороди)[11].

У 1982 році Франклін отримала нагороду за заслуги від мерії Торонто за свою роботу в галузі міського планування. У 1990 році за поданням Онтарійської конфедерації асоціацій університетських викладачів Урсула Франклін стала кавалером Ордена Онтаріо за свою наукову, просвітницьку, громадську і благодійну діяльність. У 2002 році вона була нагороджена Пірсонівською медаллю миру, яка вручається Асоціацією Об'єднаних Націй в Канаді[8], за свою діяльність з просування ідей мирного співіснування, соціальної справедливості і прав людини[12]. Серед інших нагород Франклін — Пам'ятна премія Елсі Грегорі МакГілл (1987) за внесок в освіту, науку і технології і Премія Віганда (1989), що вручається канадцям за видатний внесок в людський аспект науки і технології[8].

У 1989 році Франклін отримала право на прочитання циклу лекцій Мессі — честь, яка щорічно надається одному з провідних канадських вчених (згодом цей цикл лекцій був виданий як книга «Справжній світ технології» (англ. The Real World of Technology)[8]). Вона була почесним доктором понад 40 вузів[10], а з 1993 року входила до Королівського товариства Канади[13]. У 2012 році ім'я Франклін було внесено до списку Залу слави канадської науки і технологій[8]. На її честь названа середня школа в Торонто, що відкрилася в 1995 році[4]; у 1999 році Королівське товариство Канади заснувало премію імені Урсули Франклін, яка вручається раз на два роки за гендерні дослідження[14].

Бібліографія ред.

  • Franklin, Ursula. (1984) Knowledge reconsidered: a feminist overview = Le savoir en question: vue d'ensemble féministe. Ottawa, ON: Canadian Research Institute for the Advancement of Women. ISBN 978-0-919653-44-3
  • Franklin, Ursula. (1985) Will women change technology or will technology change women?. Ottawa, ON: Canadian Research Institute for the Advancement of Women. ISBN 978-0-919653-09-2
  • Franklin, Ursula. (1992) The Real World of Technology. (CBC Massey lectures series.) Concord, ON: House of Anansi Press Limited. ISBN 0-88784-531-2
  • Franklin, Ursula. (1996) Every Tool Shapes the Task: Communities and the Information Highway (Discussion Series #5). Vancouver, BC: Lazara Press. ISBN 0-920999-30-1
  • Franklin, Ursula. (2006) The Ursula Franklin Reader: Pacifism as a Map. Toronto: Between the Lines Books. ISBN 1-897071-18-3
  • Franklin, Ursula, and Sarah Jane Freeman. Ursula Franklin Speaks: Thoughts and Afterthoughts. McGill-Queen's University Press ISBN 0773543848

Примітки ред.

  1. ↑ Ursula Franklin — 2010.
  2. ↑ а б L'Encyclopédie canadienne, The Canadian Encyclopedia
  3. ↑ а б http://ici.radio-canada.ca/breve/62849/scientifique-canadienne-ursula-franklin-s-est-etei
  4. ↑ а б в г д е ж и к Michael Valpy. (26 липня 2016). Ursula Franklin was renowned for her devotion to science, pacifism and education. The Globe and Mail. Архів оригіналу за 5 січня 2018. Процитовано 16 січня 2017.
  5. ↑ а б в г д е ж и к Ben Spurr. (24 липня 2016). Ursula Franklin remembered as a pioneer for women, a leader for peace. Toronto Star. Архів оригіналу за 6 червня 2019. Процитовано 16 січня 2017.
  6. ↑ Franklin, Ursula. (2014) Ursula Franklin Speaks: Thoughts and Afterthoughts. Montreal & Kingston: McGill-Queen's University Press.
  7. ↑ а б Rose Sheinin. (24 липня 2016). Ursula Franklin. The Canadian Encyclopedia. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 16 січня 2017.
  8. ↑ а б в г д Ursula Franklin Biography. Ursula Franklin Academy. Архів оригіналу за 6 червня 2019. Процитовано 16 січня 2017.
  9. ↑ а б в Jonathan Rumley. (26 липня 2016). Ursula Franklin, renowned Canadian scientist, dead at 94. CBC. Архів оригіналу за 19 жовтня 2019. Процитовано 16 січня 2017.
  10. ↑ а б в Romi Levine and Jennifer Lanthier. (24 липня 2016). In Memoriam: University Professor Emerita Ursula Franklin. University of Toronto. Архів оригіналу за 7 квітня 2020. Процитовано 16 січня 2017.
  11. ↑ Order of Canada - Ursula Martius Franklin, C.C., O.Ont., Ph.D., LL.D, F.R.S.C. The Office of Governor General of Canada. Архів оригіналу за 24 березня 2016. Процитовано 17 січня 2017.
  12. ↑ Dr. Ursula M. Franklin. United Nations Association in Canada. Процитовано 17 січня 2017.[недоступне посилання з липня 2019]
  13. ↑ Franklin, Ursula M. The Royal Society of Canada. Архів оригіналу за 6 червня 2019. Процитовано 17 січня 2017.
  14. ↑ RSC Medals & Awards: Ursula Franklin Award in Gender Studies. The Royal Society of Canada. Архів оригіналу за 4 квітня 2019. Процитовано 17 січня 2017.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Урсула_Франклін&oldid=41983254