Уреке Євген Васильович

Євген Васильович Уре́ке (нар. 20 березня 1917, Могильов — пом. 27 січня 2005, Кишинів) — молдовський радянський актор, театральний режисер і співак (бас).

Уреке Євген Васильович
Народився	7 (20) березня 1917 Могильов, Російська імперія
Помер	27 січня 2005(2005-01-27) (87 років) Кишинів, Молдова
Поховання	Центральний цвинтар Кишинева
Громадянство	СРСР  Молдова
Діяльність	актор, оперний співак, режисер, сценограф
Вчителі	Антоновський Олександр Петрович
IMDb	nm0881836
Нагороди та премії
Уреке Євген Васильович у Вікісховищі

Біографія

Народився 20 березня 1917 року в місті Могильові (нині Білорусь). 1939 року закінчив приватну консерваторію у Кишиневі, де навчався драматичному мистецтву у Марії Космачевської, співу — Олександра Антоновського. З 1940 року, з перервою, — актор Молдавського музично-драматичного театру у Кишиневі (у 1957—1959 роках був солістом Молдавського театру опери та балету).

Помер у Кишиневі 27 січня 2005 року. Похований у Кишиневі на Центральному цвинтарі.

Творчість

Грав у драмах, музичних драмах, операх і оперетах ролі як класичного так і сучасного репертуару, зокрема:

у драматичному театрі

• Городничий («Ревізор» Миколи Гоголя);
• Арбенін («Маскарад» Михайла Лермонтова);
• Єгор Буличов («Єгор Буличов та інші» Максима Горького);
• Котовський («Котовський» Юрія Дольд-Михайлика);
• Таран («Фараони» Олексія Коломійця);
• Тартюф («Тартюф» Мольєра);
• Овідій, Горацій («Овідій», «Джерело Бландузії» Васіле Александрі);
• Забєлін, Шадрін («Кремлівські куранти», «Людина з рушницею» Миколи Погодіна);
• Васін («Руські люди» Костянтина Симонова);
• Янку («Гайдуки» Івана Ром-Лебедєва);
• Кнуров («Безприданниця» Олександра Островського);
• Золотарьов («Марійчине щастя» Леоніда Корняну);
• Голова («Майська ніч» за Миколою Гоголем);
• Браун («Тригрошова опера» Бертольда Брехта);
• Селянин («Грозован» Давида Гершфельда);
• Лір («Король Лір» Вільяма Шекспіра).

в оперному театрі

• Виборний («Наталка Полтавка» Івана Котляревського);
• Демон («Демон» Антона Рубінштейна);
• Гремін («Євгеній Онєгін» Петра Чайковського);
• Карась («Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака Артемовського);
• дід Атанас («Трембіта» Юрія Мілютіна);
• Малюта Скуратов («Царева наречена» Миколи Римського-Корсакова);
• Назар («Весілля в Малинівці» Леоніда Юхвіда).

Поставив вистави:

• «Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака Артемовського;
• «Сорочинський ярмарок» Модеста Мусоргського;
• «Загублений лист» Йона Караджале.

Знімався у кіно:

• велетень Стримба-Ламне (Андрієш, 1954);
• отаман Кондря (Молдавські наспіви, 1955);
• Степан Васильович, голова колгоспу (Ляна, 1955);
• поміщик (Тривожний світанок, 1984).

Виступав також у концертах і по радіо, виконував арії, молдавські народні пісні, романси.

Відзнаки і вшанування

Марка 2007 року.

Марка 2012 року.

• Сталінська премія (1950);

нагороджений

• радянськими орденами Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани»;
• молдовським орденом Республіки (1993);

почесні звання

• Народний артист Молдавської РСР з 1953 року;
• Народний артист СРСР з 1967 року.

У 2007 і 2012 роках в Молдові були випущені поштові марки, присвячені артисту.

Література

• Д. И. Прилепов. Уреке, Евгений Васильевич // Театральная энциклопедия. Том V / Глав. ред. П. А. Марков — Москва: Советская энциклопедия, 1964. Стовп. 389. (рос.);
• Уреке Евгений Васильевич // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).;
• Л. І. Барабан. Уреке Євген Васильович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
• Уреке Евгений Васильевич // Советская Молдавия: краткая энциклопедия / главный редактор И. К. Вартичан. — Кишинев : Главная редакция Молдавской Советской Энциклопедии, 1982. — С. 638. с. (рос.)