Погодін Микола Федорович

російський радянський сценарист, драматург

Микола Федорович Пого́дін (рос. Никола́й Фёдорович Пого́дин; справжнє прізвище — Стукалов; нар. 16 листопада 1900, Гундоровська — пом. 19 вересня 1962, Москва) — російський радянський драматург; член Спілки письменників СРСР. Батько драматурга Олега Стукалова.

Погодін Микола Федорович
рос. Погодин Николай Фёдорович
Народився3 (16) листопада 1900[1]
Гундоровська, Область Війська Донського, Російська імперія
Помер19 вересня 1962(1962-09-19)[1][2][…] (61 рік)
Москва, СРСР
ПохованняНоводівичий цвинтар
Країна СРСР
Діяльністьжурналіст, письменник, драматург, сценарист
Знання мовросійська[1]
ЧленствоСП СРСР
Роки активностіз 1920
ДітиСтукалов Олег Миколайовичd
Нагороди
орден Леніна медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Сталінська премія 1-го ступеня заслужений діяч мистецтв РРФСР Ленінська премія Сталінська премія
IMDbID 0688238

Біографія

ред.

Народився 3 [16] листопада 1900(19001116) року в станиці Гундоровській Області Війська Донського Російської імперії (нині у складі міста Донецька Ростовської області, Росія) в селянській сім'ї. Систематичної освіти не здобув. Трудову діяльність розпочав у 14 років.

Добровольцем служив у Червоній армії. З 1920 року працював репортером в ростовській газеті «Трудове життя»[4]. Протягом 19221932 років працював кореспондентом газети «Правди». З 1925 року жив у Москві. З 1934 року був членом правління Спілки письменників СРСР. У 19511960 роках обіймав посаду головного редактора журналу «Театр».

Помер в Москві 19 вересня 1962 року. Похований в Москві на Новодівочому цвинтарі (ділянка № 8)[4].

Творчість

ред.

Друкуватися почав з 1920 року. Виступав як критик, публіцист. У 1926 році опублікував збірки нарисів «Кумачевий ранок», «Червоні паростки». 1959 року напиав роман «Янтарне намисто».

Автор п'єс
  • «Темп» (1929);
  • «Поема про сокиру» (1930);
  • «Мій друг» (1932);
  • «Аристократи» (1935);
  • трилогії «Людина з рушницею» (1937), «Кремлівські куранти» (1940), «Третя патетична» (1958);
  • «Ми втрьох поїхали на цілину» (1955);
  • «Сонет Петрарки» (1956);
  • «Маленька студентка» (1959);
  • «Квіти живі» (1960);
  • «Блакитна рапсодія» (1961).
Автор сценаріїв до фільмів

За мотивами його п'єс на Одеській кіностудії знято фільм «Весна 29-го» (1975).

Відзнаки

ред.
премії
  • Сталінська премія І ступеня (1941, за п'єсу «Людина з рушницею»);
  • Сталінська премія ІІ ступеня (1951, за сценарій фільму «Кубанські козаки»);
  • Ленінська премія (1959, за трилогію «Людина з рушницею», «Кремлівські куранти», «Третя патетична»)[4].

Примітки

ред.

Література

ред.
  • Литературная Энциклопедия. Том 9. Москва, 1935. — С.29—32 (рос.);
  • Погодин Николай Фёдорович // Кинословарь. В 2 т. / гл. ред. С. Ю. Юткевич. — М. : «Советская энциклопедия», 1970. — Т. 2 : М — Я.— С. 331 (рос.);
  • Сценаристи советского художественного кино. Москва, 1972. — С.279—280 (рос.);
  • Погодін Микола Федорович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
  • Погодин Николай Фёдорович // Кино : энциклопедический словарь / гл. ред. С. Й. Юткевич. — Москва : «Советская энциклопедия», 1986. — С. 325. (рос.);
  • Всемирный биографический Энциклопедический словарь. Москва, 1998. — С.600 (рос.);
  • Театр: Энциклопедия. Москва, 2002. — С.242 (рос.).