Відкрити головне меню

Україно, goodbye! — український кіноальманах-збірка короткометражок про гостру соціальну проблему України — еміграцію за кордон. До збірки входять 25 короткометражок українською або російською мовами.

Україно, Goodbye! Picto infobox cinema.png
Жанр короткометражне кіно, авторське кіно, документалістика, альманах, драма
Режисер Роман Бондарчук
Євген Матвієнко
Сергій Степанський
Валерій Шалига
Максим Черних
Юлія Шашкова
Аксенія Куріна
Лариса Артюгіна
Дан Воронов
Олег Філіпченко
Дмитро Сухолиткий-Собчук
Артур Млоян
Роман Бондарчук
Юрій Ковальов
Оксана Кузьміна
Володимир Тихий
Сценарист Тимшин Іван
Ганна Легка
Марися Нікітюк
Валерій Шалига
Олена Шевченко
Юлія Шашкова
Оксана Савченко
Михайло Марков
Лариса Артюгіна
Ганна Грабарська
Дан Воронов
Катерина Бабкіна
Дмитро Сухолиткий-Собчук
Артур Млоян
Кінокомпанія Артхаус Трафік
Тривалість 90 хвилин
Мова українська, російська
Країна Україна Україна
Рік 2012
Кошторис 8 304 133

Ця збірка - один з двох українських кіноальманахів-збірок короткометражок, спродюсованих компанією Артхаус Трафік. Інша збірка, Мудаки. Арабески вийшла у 2011 році.

У 2013 році, з 25 короткометражок «Україно, Goodbye!» було відібрано 6 для нової збірки під назвою «Українські злі»: Гамбург, Очерет, Ксенофілія, Ґауді, Та поїду!, Без ГМО, Красива жінка та Останній день. Прокатник збірки «Українські злі» Артхаус Трафік збирався випустити стрічку в широкий український прокат але через правовласницький конфлікт з Держкіно (яке спів-фінансувало виробництво короткометражок до збірки «Україно, Goodbye!»),[1][2] стрічку було показано лише одного разу 28 березня 2013 року в київському кінотеатрі Жовтень.[3]

Зміст

ПроектРедагувати

ПередумовиРедагувати

Історія світового кінематографа за часовим виміром достатня, аби знайти – з відомими поправками – відповідники нинішній українській кіноситуації, яка характеризується творчим застоєм і соціальною анемічністю. Результат – відсутність для вітчизняного глядача сучасного українського кіна як фактора його культурного й суспільного життя. За 20 років державної незалежності, передусім – через відсутність системної державної кінополітики, так і не відбулося жодне з нових потенційних кінематографічних поколінь. Відповідно, не постало соціального феномену нового українського кіна.

Принагідно можна згадати, що, долаючи проблему зміни поколінь, отримавши щеплення неореалізмом, постало велике італійське кіно 1950-70-х років. Так само, через порив «нової хвилі», сформувалися переможні естетичні й соціальні пріоритети французького кінематографа. Суголосно постав і дав поштовх подальшим кіноеволюціям «реалізм кухонної раковини» у Великій Британії тощо. Як би хто не критикував це порівняння, а нинішня технологічна революція може багато в чому суголосна обставинам французької «нової хвилі», коли поряд із потребою кадрово-творчої революції, було створено полегшені кінокамери, став якісним синхронний запис звуку й зображення, на ринку з’явилася надчутлива кіноплівка.

Сучасне цифрове фільмування спроможне кардинально зменшити видатки на кіновиробництво і, за відповідної державної підтримки, збурити дебютну українську кінохвилю протягом найближчих кількох років. Використання цього шансу є нашим обов’язком – обов’язком кінематографічної, ширше – мистецької, спільноти.

Нове кінопокоління, що воно вагітне такою хвилею, протягом останнього десятиліття послідовно розчиняється у ґламурній, ґлянсовій естетиці конформного телевізійного виробництва. З одного боку, воно досконало засвоїло новітні екранні технології, а з іншого – позбавлене можливості вільного художнього висловлювання, яке послідовно передбачає громадянську відповідальність. Програмове звернення до соціальної проблематики, на наше переконання, могло би стати належним щепленням очікуваної кіноґенерації проти художньої поверховості й соціальної та політичної сервільності.

Соціальний кінематограф покликаний – через систему художніх координат – діагностувати сучасне суспільство, яке вочевидь не здатне формувати чіткі ціннісні орієнтири. Наголошуючи, що соціальне кіно покликане вести мову про злободенні сучасні проблеми, разом із тим, ми акцентуємо на жанровій поліфонічності пропонованого короткометражного проекту – від драми до сатиричної чи романтичної комедії і трагікомедії, від детективу до трилера й горора тощо.

Проект «Україно, goodbye!» покликаний назвати речі своїми іменами – чому значна кількість активних українців, замість розбудовувати приватне й суспільне життя у своїй рідній країні, під захистом своєї власної держави, століттями вимріяна незалежність якої нарешті постала 20 років тому, вибирає шлях еміґрації? Що штовхає тисячі й тисячі наших співвітчизників на такий відчайдушний крок: неадекватність державної економічної й культурної політики? недорозвинутість громадянського суспільства? правовий нігілізм владних інституцій? неможливість реалізації? втома від тотальної корупції? невпевненість у майбутньому? зрештою, можливо, це ментальний брак волі до незалежного й самостійного життя у власній державі? чи якісь інші причини?..

Ідея проектуРедагувати

  • Актуальне сучасне кіно про сучасну Україну.

Мета проектуРедагувати

  • Створення циклу короткометражних малобюджетних ігрових фільмів, присвячених соціально-культурним, політичним і ментальним причинам, що мотивують громадян України до еміґрації.

Очікування від реалізації проектуРедагувати

  • Виробництво циклу ігрових короткометражних фільмів соціального спрямування, що художньо осмислюють сучасну українську реальність.
  • Постання – через творчо-виробничу практику – нового покоління українських сценаристів, кінорежисерів, акторів, продюсерів.
  • Задоволення попиту українського суспільства на українське кіно.
  • Участь українського кінематографа у престижних міжнародних фестивалях.
  • Формування іміджу України, як країни, в якій прагнуть і можуть знімати сучасне – мистецьки вартісне й соціально активне, загострене, небайдуже – конкурентноспроможне кіно.

Учасники проектуРедагувати

  1. Українські кінематографісти молодшого та середнього віку.
  2. Творче об’єднання «УДАР ЛСД» (Українська Драма – Актуальна Реальність: Лабораторія Сучасної Драматургії).
  3. Українські незалежні кіновиробничі студії.

Перелік стрічокРедагувати

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати