Артюгіна Лариса Михайлівна

кінорежисерка
(Перенаправлено з Лариса Артюгіна)

Лари́са Миха́йлівна Артюгіна (нар. 23 травня 1971(19710523), м. Вінниця) — українська кінорежисерка. Член Спілки кінематографістів України, Спілки театральних діячів України, творчого об'єднання Вавилон'13 та Асамблеї діячів культури України[1]. Керівник громадської організації «Новий Донбас»[2]. Продюсерка docUA Platform - Платформа української документалістики[3]

Артюгіна Лариса Михайлівна
Larysa Artiugina.jpg
Народилася 23 травня 1971(1971-05-23) (50 років)
Вінниця, Українська РСР, СРСР
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність кінорежисерка, акторка
Alma mater КНУ імені Тараса Шевченка (1993) і Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого (1999)
Заклад Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
IMDb nm6167223
Нагороди та премії

БіографіяРедагувати

Народилася 1971 року в місті Вінниця.

ОсвітаРедагувати

  • 1993 р. закінчила КНУ ім. Т. Шевченка за спеціальністю прикладна ядерна фізика.
  • 1999 р. закінчила КНУТКТ ім. І. Карпенка-Карого, кафедру телережисури за фахом режисер, журналіст, оператор.
  • 2006 р. закінчила курси "Школи Голлівуду" у Києві. [4]. майстерня сценарію Річарда Креволіна, акторська майстерня Баррі Праймуса, продюсування Ларрі Костроффа.
  • 2007 р. стажувалася за Міжнародною візитерською лідерською програмою Державного департаменту США «Фільм як віддзеркалення національної ідентичності».
  • 2008 -2015 р. викладачка КНУТКТ ім. І. Карпенка-Карого.
  • 2016 р. закінчила Літню Інтегральну Школу “Емпатія-2016”.
  • 2019 р. закінчила Школу бізнесу Unit School of Business.

ТворчістьРедагувати

  • 2019: Проєкт «Університет без кордонів», керівник проєкту.
  • Проєкт "Школа документалістики та медіа у Литві для підлітків, яких зачепила війна".
  • Проєкт «Платформа docUA», керівниця проєкту. Документальний фільм «Тато», режисерка продюсерка.
  • Проєкт «Досвід Литви для України - нові можливост співпраці з ЄС», партнерка й тренерка.
  • 2018: Проєкт «Абілітаця дітей, які постраждали у війні за допомогою культурно-історичних просвітницьких та художнх студій», керівниця проєкту.
  • 2017: Проєкт «Адаптаця ВПО та постраждалих вд вйни дтей, шляхом розвитку навичок культури сплкування», керівниця проєкту. Проєкт «Лтнй табр рзномантност», керівниця проєкту.
  • 2016: "Літній кінотабір миру" для постраждалих дітей, у якому вони зняли свої перші фільми. Керівниця проєкту та лекторка.
  • 2015: Українська незалежна інцатива «Платформа української документалістики», керівниця проєкту, кінорежисерка та продюсерка. Вибрана фльмографія (документальні фільми):«Тато» режисерка продюсерка 2019р."Як ми стали добровольцями», реж.Л.Артюгіна 2015р. "Богданове щастя", реж.Л.Артюгіна 2015р. "Колективне червоне" реж.Л.Артюгіна 2000р.
  • 2014: ГО«НОВИЙДОНБАС» - керівниця органзацї, яка допомагає прифронтовим містечкам Донбасу відновлювати школи та будувати мирне життя, через діалог та культурні інцативи.
  • Культурна інцатива “Асамблея діячв культури України” - співзасновниця.
  • 2013: Творче об'єднання “BABYLON 13”-українська громадська протестна спілка режисерв, співзасновниця та режисерка. Документальний фільм "Сильнше, нж зброя", співрежисерка.
  • 2012: Короткометражна комедя «Жовта квітка для месьє Бурійона», режисерка, Україна-Франіця, який брав участь у 66-му Каннському кінофестивал (Short Film Corner section).
  • 2011: Короткометражний фільм "Без ГМО", сценаристка й режисерка, з альманаху "Україно, Goodbye!"
  • 2008-2015: Викладачка Київського національного університету театру, кіно телебачення І.К.Карпенка-Карого.
  • 1993: Режисерка, журналістка, ведуча програм у різних ЗМІ.

Фільмографія:

  • 1996 — телепрограма «Мікро-фон» виробництво УТ-1 — тележурналіст.
  • 1997-98 — документальний альманах «Майстерня» виробництво «Інтерньюз-Україна» — режисер, журналіст.
  • 1999 — авторський документальний фільм «Колективне червоне» — сценарист, режисер, оператор.
  • 2000 — документальний фільм «Місце для покаяння» виробництво Європейський інститут ЗМІ — режисер, оператор.
  • 2001 — ролик соціальної реклами «Майбутнє української школи» виробництво «Інтерньюз-Україна» — режисер.
  • 2001 — документальний фільм «Коли я повернуся» виробництво «Інтерньюз-Україна» — режисер.
  • 2002 — проєкт соціальної реклами «Українські балади» — режисер.
  • 2003 — кінопроєкт «Любов — це…», короткометражний ігровий фільм, «ПтахоLove»[5] — режисер і співавтор сценарію, виробництво «ЗЄІ».
  • 2004 — документальний телефільм «Епоха Кучми» — режисер і продюсер, виробництво телестудія «Новий Формат».
  • 2005 — телепередача «21 вересня» — режисер, телеканал К-1.
  • 2006 — серія роликів політичної реклами за сюжетами робіт Пабло Пікассо, Тараса Шевченка, Пабло Неруди — співавтор сценарію, режисер.
  • 2006 — художній фільм «Здійснення бажань». Актриса, головна роль. Студія «Інтерфільм».
  • 2006 — художній фільм «Las Meninas», другий режисер, виробництво MF Film.
  • 2007 — театральний проєкт «Веселий апокаліпсис», режисер з акторів.
  • 2007 — антикорупційний ролик соціальної реклами, співавтор сценарію, режисер.
  • 2007 — телепрограма «Небитий шлях», режисер. Продакшн студія «Свit-tv».
  • 2007 — документальна телепрограма «Мосфільм», режисер. СТБ-продакшн.
  • 2008 — документальна телепрограма «Професія — аферист», режисер. Продакшн-студія «Active-vision».
  • 2008 — серія роликів соціально-політичної реклами «Захисти своє місто».
  • 2009 — публіцистичний фільм «Справа честі», режисер, продюсер. Продакшн-студія «Мой кіно».
  • 2010 — телепрограма «Таїна», режисер, автор сценарію. Продакшн-студія «Мой кіно».
  • 2011 — телевізійний серіал «Одержимі», режисер-постановник. Департамент художньо-документальних проєктів телеканалу «1+1».
  • 2012 — короткометражний фільм «Без ГМО», частина кіноальманаху «Україно, Goodbye!».
  • 2012 — короткометражний фільм «Жовта квітка для месьє Бурійона».
  • 2014 — документальний фільм «Автомайдан» з циклу документальних фільмів «Зима, що нас змінила».
  • 2015 — документальний фільм «Як ми стали добровольцями».
  • 2019 — документальний фільм "Тато"

НагородиРедагувати

  • 1998 — Міжнародний кінофорум слов'янських і православних народів «Золотий Витязь» — приз «Бронзовий Витязь» присуджений альманаху «Майстерня» за випуск «Многая літа».
  • 2001 — Міжнародний фестиваль телепрограм і фільмів на правоохоронну тематику «Золотий Георгій». Приз «Срібний Георгій» в номінації «найкращий документальний фільм на правоохоронну тематику» — за фільм «Місце для покаяння» (2000).
  • 2002 — 6 Форум Кінематографій країн СНД, Латвії, Литви і Естонії — проєкт «Українські балади».
  • 2003 — Кінофестиваль «Зачарована Десна» — перший приз ім. О. Довженка за кінофільм «Птахоlove».
  • 2007 — фестиваль «Мобільне кіно від DJUCE», спеціальний приз за фільм «Real democracy».

Громадська позиціяРедагувати

У червні 2018 підтримала відкритий лист діячів культури, політиків і правозахисників із закликом до світових лідерів виступити на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова й інших політв'язнів.[6]

ПриміткиРедагувати

  1. Культура vs пральня ̣// Українська правда. Життя. — 24.02.2014.
  2. Прес-конференція «Як Україна втрачає своїх громадян на Сході» // Телекритика, 2 жовтня 2015
  3. Платформа української документалістики. docUA-Platform. Процитовано 2020-08-02. 
  4. Лариса Артюгіна на сайті Сценарної Майстерності
  5. ПтахоLove — Національний центр Олександра Довженка. www.dovzhenkocentre.org. Процитовано 2020-08-02. 
  6. An appeal to the representatives of countries who are expected to travel to the World Cup football games in Russia Архівовано 22 червень 2018 у Wayback Machine. Open Democracy, 06.06.2018

ПосиланняРедагувати