Українка (Білогірський район)
Украї́нка (до 1948 року — Тубенкой[1]; у 1948—2012 — Українське[2]; крим. Töbenkӧy, рос. Украинка) — село в Україні, у Білогірському районі Автономної Республіки Крим. Підпорядковане Зуйській селищній раді. Населення за переписом 2001 року становить 96 осіб.
| село Українка | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Регіон | Автономна Республіка Крим |
| Район/міськрада | Білогірський район |
| Рада | Зуйська селищна рада |
| Облікова картка | Українське |
| Основні дані | |
| Населення | 93 |
| Поштовий індекс | 97632 |
| Телефонний код | +380 6559 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 45°07′49″ пн. ш. 34°16′46″ сх. д. / 45.13028° пн. ш. 34.27944° сх. д.Координати: 45°07′49″ пн. ш. 34°16′46″ сх. д. / 45.13028° пн. ш. 34.27944° сх. д. |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 97630, АРК, Білогірський район, смт Зуя, вул. Шосейна, 64 |
| Карта | |
  Українка | |
 Українка | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Географія ред.
Невелике село Українка знаходиться на північному заході району. Розташоване в степовій зоні Криму, в долині Зуї, на обох берегах річки. Висота над рівнем моря — 171 м. Сусідні села: Володимирівка — приблизно за 1,2 км вище по долині і Новожилівка — за 3,5 км на північний захід. Відстань до райцентру — близько 32 кілометрів, відстань до залізничної станції Прольотна — близько 18 км.
Історія ред.
Перша документальна згадка про село зустрічається в Камеральному Описі Криму … 1784, судячи з якого, в останній період Кримського ханства «Казі Аскер Кесек» входив в Зуйський кадилик Акмечетського каймакамства[3].
Після приєднання Криму до Російської імперії 8 лютого 1784 року, село було приписане до Сімферопольському повіту Таврійської області.
За переписом 1805 року в селі Казіаскер налічувалося 20 дворів і 106 жителів, виключно кримських татар. В 1860-х роках, після земської реформи Олександра II, поселення приписали до Зуйської волості.
Після встановлення в Криму Радянської влади, за постановою Кримревкома від 8 січня 1921 року була скасована волосна система і село включили до складу новоствореного Сарабузського району Сімферопольського повіту, а в 1922 році повіти отримали назву округів. 11 жовтня 1923 року, згідно з постановою ВЦВК, в адміністративний поділ Кримської АРСР були внесені зміни, в результаті яких був ліквідований Сарабузський район, утворений Сімферопольський і село включили до його складу.
Незабаром після звільнення Криму, згідно з Постановою ДКО № 5859 від 11 травня 1944 року, всі кримські татари були депортовані в Середню Азію. А вже 12 серпня 1944 року було прийнято постанову № ГОКО-6372с «Про переселення колгоспників в райони Криму», за яким в Карасубазарський район з Тамбовської області переселялося 6000 осіб.
Указом Президії Верховної Ради РРФСР, від 18 травня 1948 року, Тубенкой було перейменовано в Українське[4].
Після ліквідації в 1959 році Зуйського району, село включили до складу Білогірського району.
Примітки ред.
- ↑ Указ Президії ВР РРФСР «Про перейменування населених пунктів Кримської області» [Архівовано 8 жовтня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 15.03.2012 року № 4534-VI «Про перейменування села Українське Білогірського району Автономної Республіки Крим»
- ↑ Камеральное Опис Криму л. А. Архів оригіналу за 11 січня 2020. Процитовано 30 вересня 2014.
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета РСФСР от 18.05.1948 о переименовании населённых пунктов Крымской области
.svg){kind=small}
|
Це незавершена стаття з географії Криму. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |