Білогірський район (Крим)

район Криму

Білогі́рський райо́н (до грудня 1944 року — Карасубазарський район; рос. Белогорский район, крим. Qarasuvbazar rayonı) — район у складі Автономної Республіки Крим, розташований у її центральній частині в межах Кримської передгірно-лісостепової фізико-географічної області і Головної гірсько-лугово-лісової гряди Кримських гір. Районний центр — місто Білогірськ.

Білогірський район
COA Bilohirskyi Raion, Crimea.svg FLA Bilohirskyi Raion, Crimea.svg
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті області
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Автономна Республіка Крим
Код КОАТУУ: 0120700000
Утворений: 1917
Населення: 64359 (на 1.01.2019)
Площа: 1894 км²
Густота: 33.8 осіб/км²
Тел. код: +380-6559
Поштові індекси: 97600—97661
Населені пункти та ради
Районний центр: Білогірськ
Міські ради: 1
Селищні ради: 1
Сільські ради: 17
Міста: 1
Смт: 1
Села: 76
Селища: 2
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 97600, Автономна Республіка Крим, Білогірський район, м. Білогірськ, вул. Миру, 1, 9-11-43
Вебсторінка: Білогірська РДА
Голова РДА: Русецький Олег Ленідович
Голова ради: Худоба Степан Сергійович
Мапа

Commons-logo.svg Білогірський район у Вікісховищі

Загальні відомостіРедагувати

На півночі район межує із Красногвардійським та Нижньогірським, на північному сході із Совєтським, на сході з Кіровським районами, на півдні із Судацькою та Алуштинською міськрадами та із Сімферопольським районом на заході.

Територія району охоплює частину Головного пасма Кримських гір, передгір'я і передгірні рівнини. Перевищення відносних висот у межах району близько 1000 м. Належить до передгірного Кримського посушливого, дуже теплого агрокліматичного району.

Адміністративний складРедагувати

До складу району входить місто Білогірськ, селище міського типу Зуя, 76 сіл та 2 селища, які підпорядковані відповідно одній міській:

  • Білогірська міськрада;

одній селищній:

  • Зуйська селищна рада;

та 17 сільським радам:

  • Ароматнівській, Багатівській, Василівській, Вишенській, Зеленогірській, Земляничненській, Зибинській, Кримськорозівській, Криничненській, Курській, Мельницькій, Мічурінській, Муромській, Новожилівській, Русаківській, Цвіточненській та Чорнопільській.

НаселенняРедагувати

Населення — 66,4 тис. осіб.

Національний склад населення району за переписом 2001 р. та 2014 р. [1]

2001 2014
чисельність частка, % чисельність частка, %
росіяни 32 706 49,2 31 284 51,8
кримські татари 19 425 29,2 18 623 30,8
українці 10 749 16,2 6 009 9,9
білоруси 622 0,9 322 0,5
татари 454 0,7 1 809 3,0
греки 263 0,4 210 0,4
поляки 193 0,3 133 0,2
вірмени 190 0,3 202 0,3
узбеки 130 0,2 149 0,3
німці 102 0,2 55 0,1
молдовани 87 0,1 57 0,1

Етномовний склад району (рідні мови населення за переписом 2001 р.)[1]

російська кримськотатарська українська
Білогірський район 60,4 28,9 7,9
м. Білогірськ 62,8 27,6 7,5
смт Зуя 66,9 20,6 4,8
Ароматнівська сільрада 69,1 19,4 10,7
Багатівська сільрада 51,3 40,2 7,5
Василівська сільрада 65,6 23,1 6,6
Вишеннська сільрада 58,2 34,5 6,5
Зеленогірська сільрада 56,7 30,6 11,5
Земляничненська сільрада 45,1 48,0 5,4
Зибинська сільрада 78,8 6,7 11,4
Криничненська сільрада 74,2 14,8 9,8
Кримрозівська сільрада 79,5 13,1 5,9
Курська сільрада 69,2 27,2 3,1
Мельнична сільрада 50,0 35,7 12,4
Мічурінська сільрада 45,0 48,9 5,1
Муромська сільрада 51,2 30,8 13,4
Новожилівська сільрада 39,3 46,9 10,1
Русаківська сільрада 65,8 18,8 13,4
Цвіточненська сільрада 45,4 44,3 8,9
Чорнопільська сільрада 50,9 37,5 8,0

ІсторіяРедагувати

Територія району була заселена з давніх часів. В урочищі Біла Скеля досліджені стоянки епохи раннього палеоліту; виявлено декілька неолітичних поселень (4 тис. до н. е.), два поселення бронзової доби (3 тис. до н. е.), понад 20 курганів тощо.

Природні ресурсиРедагувати

Переважають чорноземи карбонатні і південні (48% площі району), гірсько-лісові (бурі) і гірсько-лучні чорноземновидні ґрунти (на яйлі).

Площа лісів — 49,8 тис. га. Поширені хвойні (кримська сосна; 12%) і широколистяні (дуб, бук, граб) породи.

У районі наявні заповідники: Карабі-яйла і Кубалач; пам'ятки природи державного значення: Ак-Кая, Карабі-Яйлінська улоговина, Карасубаші; заповідне урочище і 2 пам'ятки природи місцевого значення.

Корисні копалиниРедагувати

Із корисних копалини поширені такі матеріали: цегляно-черепичні глини, вапняки, мергель, галечник, гравій.

ВодоймищаРедагувати

До найбільших річок належать: Біюк-Карасу, Індол, Бурульча, Бештерек, Зуя. Влітку деякі з них пересихають.

Водосховища: Білогірське водосховище, Тайганське водосховище.

ЕкономікаРедагувати

Трудові ресурси району становлять 35,1 тис. осіб. У народному господарстві працюють 19,5 тис. осіб.

Провідним у районі є сільське господарство. Район спеціалізується на виробництві фруктів, винограду, овочів, тютюну, ефіроолійних культур, зерна (озима пшениця, озимий ячмінь, овес, кукурудза), а також — молока, м'яса, шерсті.

Під сільськогосподарські угіддями — 115,2 тис. га, в тому числі орних земель — 62,8 тис. га, під садами і виноградниками — 8,5 тис. га, під пасовищами — 43,6 тис. га. Працює 13 колективних господарств, 2 державних сільськогосподарських підприємства і 2 допоміжних сільськогосподарських виробництва.

На території району розміщено 10 промисловий підприємств, які виробляють будівельні матеріали, продукти харчування і винно-горілчані вироби, 2 підприємства лісового господарства, 2 автотранспортних підприємства і 9 будівельних організацій. Найбільші з них: Білогірський виноробний завод, філіал ВАТ «Харчпром Білогірській завод продтоварів», КП «Монтажно-заготовчий завод», ОАТП «Білогірський ЗБМ», КП «Білогірське кар'єроуправління», завод із переробки ефіроолійних культур (с. Кримська Роза).

На території району розміщено «Парк левів «Тайган»».

ТранспортРедагувати

Автомобільних доріг — 314,9 км. Територією району проходить автотраса республіканського значення Р23: СімферопольФеодосіяКерч.

Соціальна сфераРедагувати

На території району: професіонально-технічне училище, філіал навчально-курсового комбінату з підготовки фахівців сільського господарства; 30 загальноосвітніх шкіл, у тому числі 2 із кримськотатарською мовою навчання та одна вечірня, краєзнавчий музей (Білогірськ); 4 лікарні, 8 амбулаторій, 2 поліклініки і 31 фельдшерсько-акушерський пункт.

Пам'ятникиРедагувати

Серед архітектурних пам'ятників — залишки караван-сараю (м. Білогірськ) і Топловський Троїце-Парасківський жіночий монастир (1864, с. Учебне).

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати

Красногвардійський район Нижньогірський район Совєтський район
Сімферопольський район   Кіровський район
Сімферопольський район Алуштинська міська рада Судацька міська рада