Турівка (Згурівський район)
Турі́вка — село в Україні, в Згурівському районі Київської області.
| село Турівка | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Київська область |
| Район/міськрада | Згурівський |
| Рада/громада | Турівська сільська рада |
| Код КОАТУУ | 3221986401 |
| Облікова картка | Турівка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1640 |
| Населення | 589 |
| Площа | 2,835 км² |
| Густота населення | 207,76 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 07631 |
| Телефонний код | +380 4570 |
| Катойконіми | турівчанин, турівчанка |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°30′53″ пн. ш. 31°58′40″ сх. д. / 50.51472° пн. ш. 31.97778° сх. д.Координати: 50°30′53″ пн. ш. 31°58′40″ сх. д. / 50.51472° пн. ш. 31.97778° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
121 м |
| Водойми | р. Перевід |
| Відстань до обласного центру |
128 км |
| Відстань до районного центру |
22,4 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 07631, Київська обл., Згурівський р-н, с. Турівка, вул. Київська, 15, тел. 5-72-42 |
| Сільський голова | Волочнюк Валентин Якович |
| Карта | |
  Турівка | |
 Турівка | |
Загальні відомостіРедагувати
Населення становить 589 осіб. Центр сільради, до складу якої входять також села Іллінське, Полковниче та Урсалівка.
Село розташоване на межі із Прилуцьким районом Чернігівської області. Біля села протікає річка Перевід.
Сільський голова — Волочнюк Валентин Якович.
У 2009 році була відкрита нова школа, котра названа ім'ям Миколи Маркевича.
ІсторіяРедагувати
Упродовж історії село неодноразово відносили до різних адміністративних утворень: Прилуцького району — 1640, Турівської сільради — 1920, Згурівського району — 1935, Яготинського району — 1963, Згурівського району — 1986
Видатні особиРедагувати
- Горбань Софія Гаврилівна (1918) — довгожителька, що народилася у селі. Разом із чоловіком виховала трьох дітей. Після смерті чоловіка переїхала жити до дочки у Прилуки.[1]
- Кононенко Мусій Степанович — народився 22 серпня (3 вересня) 1864 року в селі Турівка Прилуцького повіту Полтавської губернії — український поет і прозаїк, активний діяч кооперативного руху та головний координатор Братства тарасівців, який залучив до братства Миколу Міхновського. Почав писати вірші у шістнадцятирічному віці, вперше опублікувався 1883 року, видавши у Києві поему «Нещасне кохання». До раннього періоду творчості належить «Ліра» (К., 1885) — збірник поезій, «Москаль, змій та царівна» (1889), «Княгиня-кобзар» (К., 1889) та «З Богом не змагайсь» (К., 1895; в подальшому видавалась під назвою «Багатий Марко»). Друкувався в Галичині, в часописах «Зоря», «Правда», «Дзвінок», «Літературно-науковий вісник». Є автором збірок поезій «Струни» (1908), «Хвилі» (кн. 1—6, 1917—1918). Серед віршів Кононенка є покладені на музику та стали піснями: «За нелюбом» («Одружили мене силою»), «Вечір» («Сховалось сонце за горою»). Створив поеми «Мати», «Свекруха», легенду «Покута». В 1914 році видав книжку «Кооперативи Лубенського повіту», де подав чимало цінного матеріалу з життя та побуту селян. Окрему цікавість становить його праця «Оповідання про Т. Шевченка: 3 народних уст» (1892) та нарис «На Шевченковій могилі» (1894). Помер 14 червня 1922 року похований в Нових Санжарах.
- Маркевич Микола Андрійович — відомий український історик, поет, автор поетичної збірки «Украинские мелодии», етнограф, фольклорист, музикант, що поклав на музику вірш Шевченка «Нащо мені чорні брови», а Шевченко присвятив Миколі Маркевичу вірш «Бандуристе, друже сизий». Народився в селі Дунаєць, Глухівського району, Сумської області. Матір'ю Миколи Андрійовича була графиня Анастасія Василівна Гудович гербу Одровонж. Він мав маєток у Москві, але все життя прожив у Турівці. Завдяки йго творчій діяльності Турівку неодноразово відвідували Тарас Шевченко, Пантелеймон Куліш, Віктор Забіла, композитор Глінка й Олександр Пушкін. У селі на могилі М. А. Маркевича в 1989 році встановлений пам'ятник.
- Міхновський Микола Іванович — село Турівка — Батьківщина видатного українського політичного та громадського діяча (1873–1924) — правника, публіциста, основоположника, ідеолога і лідера самостійницької течії українського руху кінця XIX — початку ХХ ст., автора славнозвісної брошури «Самостійна Україна», одного з організаторів українського війська, борця за незалежність; співзасновника першої політичної партії у Наддніпрянській Україні — Революційної української партії (РУП); лідера Української народної партії, співорганізатора Української демократично-хліборобської партії, члена Братства самостійників; ідеолога державної самостійності України.[2]. 5 квітня 2013 року в селі відкрито пам'ятник Миколі Міхновському.
- Міхновський Юрій Іванович — полковник Російської царської армії, учасник двох воєнних кампаній — російсько-японської і Першої Світової, брат Миколи Міхновського.
Пам'яткиРедагувати
- Миколі Андрійовичу Маркевичу
- Миколі Івановичу Міхновському
- Християнська церква «Всіх Святих»
Див. такожРедагувати
ПриміткиРедагувати
- ↑ ПРИЛУЧАНКА ВІДЗНАЧИЛА СВІЙ ПОВАЖНИЙ ЮВІЛЕЙ. Високий Вал. 7 вересня 2018. Процитовано 8 вересня 2018.
- ↑ 100 видатних українців. — К.: Видавництво Арій, 2006. — с. 324
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |