Вікіпедія

Турецький потік

«Турецький потік» — міжнародний газопровід, що проходить по дну Чорного моря з Анапського району Росії до Туреччини. Є заміною скасованого проєкту «Південного потоку». Перше постачання газу до Болгарії відбулося 1 січня 2020 року[2], а офіційне введення системи в експлуатацію припало на 8 січня 2020-го[3].

Турецький потік
Зображення
Країна  Росія і  Туреччина
У межах природно-географічного об'єкта Чорне море
Власник Газпром і BOTAŞd
Вартість 7 000 000 000 €
Тиск 28,45 МПа
Дата/час прийняття в експлуатацію 8 січня 2020[1]
Довжина або відстань 1090 км
Діаметр 813 мм
Мапа розташування
Офіційний сайт
CMNS: Турецький потік у Вікісховищі

Загальна характеристика ред.

У 2015 році Туреччина купила у Росії близько 27 млрд м³ газу,[4] з якого приблизно половина транспортувалася через Блакитний потік, а половина через газотранспортну систему України. Введення лише однієї з ниток "Турецького потоку" дозволило припинити поставки газу в Туреччину через територію України, тоді як друга нитка забезпечила ресурс для живлення "Балканського потоку", що може узяти на себе поставки російського ресурсу до балканських країн. Таким чином, "Турецький потік" в комплексі зі спорудженням газопроводу Північний потік–2 має створити умови для досягнення офіційно оголошеної урядом РФ мети з повного припинення транзиту через територію України.[5][6]

Існують припущення, що "Турецький Потік" може додатково узяти на себе досягнення інших цілей проекту "Південний потік" із меншим обсягом інвестицій, якщо Газпрому вдалось би використовувати потужності Трансадріатичного газопроводу (за положеннями Третього енергопакету власники газопроводів не можуть претендувати більш ніж на 50 % їх пропускної здатності).[7]

Надходження ресурсу на вихідну точку "Турецького потоку" організували через трубопровід Писарівка – Анапа. Від останнього також живиться газопровід Краснодарський край – Крим, який дозволив подати ресурс для споруджених після анексії Крриму нових теплоелектростанцій та виконання програми газифікації приватного сектора.[8]

Історія ред.

1 грудня 2014 року президент Росії В. Путін заявив на прес-конференції в Анкарі, що Росія відмовляється від будівництва «Південного потоку» через неконструктивну позицію Євросоюзу щодо цього газопроводу. Енергопотоки будуть перенацілені на інші регіони та проекти по зрідженому газу. "Ми вважаємо, що позиція Єврокомісії була неконструктивна. По суті… ми бачимо, що створюються перешкоди до його реалізації. Якщо Європа не хоче його реалізовувати, значить, тоді він не буде реалізований ", — заявив Путін. Відмова від будівництва «Південного потоку» обумовлена тим, що дозволу на будівництво не надала Болгарія.[9]. Глава «Газпрома» Олексій Міллер заявив 1 грудня, що проект газопроводу «Південний потік» закритий й повернення до цього проекту не буде[10].

27 січня 2015 року з підсумками зустрічі в Анкарі Олексія Міллера та міністра енергетики природних ресурсів Туреччині Танер Йилдиза визначено маршрут: "На зустрічі розглянуто Попередні Результати техніко-економічного розрахунку по новому газопроводу й ухвалено рішення про його маршрут. Потужність чотирьох ниток газопроводу мала становити 63 млрд м³ газу на рік. Газопровід мав пройти 660 км в старому коридорі «Південного потоку» і 250 км в новому коридорі в напрямку європейської частини Туреччини"[11].

7 лютого на зустрічі Міллера з Йилдиз узгоджений маршрут проходження «Турецького потоку» по території Турецької республіки. Міллер і Йилдиз зробили обліт запланованої суходільної частини траси газопроводу. Зокрема, були визначені[12]:

  • Точка виходу трубопроводу на суходіл в районі населеного пункту Кіїкьой,
  • Точка здачі газу для турецьких споживачів — Люлебургаз,
  • Точка виходу на турецько-грецький кордон в місцевості Іпсала — довжина цієї ділянки газопроводу мала становити 180 км.

7 квітня в Будапешті глави МЗС Греції, Сербії, Македонії, Угорщини і Туреччини підписали декларацію про енергетичну співпрацю в створенні «економічно виправданого шляху диверсифікації маршрутів і джерел» для транспортування природного газу з Туреччини в країни Європи, таким чином підтвердивши бажання брати участь у проекті на базі маршруту, оприлюдненого Путіним в ході візиту в Угорщину в лютому[13].

Укладання газопроводу «Турецький потік» на мілководді повинно було початися в першій декаді червня 2015 року. «Турецький потік» протяжністю до 1100 км мав складатися з чотирьох ниток. «Газпром» має намір транспортувати по ньому газ в країни південно-східної Європи. Передбачалося, що на турецько-грецькому кордоні буде створено газовий хаб і країни Євросоюзу будуть самостійно будувати інфраструктуру для приймання палива на своїй території[14]. Але станом на жовтень 2015 роботи не було розпочато, через відсутність міжурядової угоди з Туреччиною, укладання якої стане можливим тільки після формування в Туреччині нового уряду.[15].

6 жовтня 2015 глава Газпрому Олексій Міллер заявив, що компанія не буде будувати заплановані 3-тю і 4-ту нитки «Турецького потоку». Поки в проекті тільки одна нитка, яка забезпечить поставку 16 млрд м³ на внутрішній ринок Туреччини[16].

У конфлікті навколо порушення турецького повітряного простору російськими бойовими літаками, які беруть участь у військовій операції в Сирії, Туреччина пригрозила Росії розривом газових контрактів[17].

8 жовтня 2015 року, під час державного візиту до Японії, президент Туреччині Р. Ердоган заявив, що «Туреччина є головним покупцем російського газу, але якщо буде треба, вона зможе отримувати його і з багатьох інших місць. Це стало б великою втратою для Росії»[17]

26 листопада 2015 було оголошено, що в зв'язку зі збиттям російського Су-24 в Туреччині Росія припиняє роботу над низкою проектів інвестиційних і торгових угод з Туреччиною, в тому числі з "Турецького потоку"[18]. 3 грудня міністр енергетики Росії Олександр Новак заявив, що проєкт "Турецький потік" призупинений.[19].

Відновлення проєкту ред.

26 липня 2016 року заступник голови уряду Російської Федерації Аркадій Дворкович заявив про готовність Туреччини відновити проєкт «Турецький потік»[20][21]

У вересні Газпром дипломатичними каналами отримав перший дозвіл у межах підготовчих процедур з відновлення проекту.

10 жовтня 2016 років Москва та Анкара уклали міжурядову угоду про будівництво газопроводу «Турецький потік».[22]

10 жовтня 2016 року Росія та Туреччина уклали міжурядову угоду на прокладання двох ниток газопроводу потужністю 15,75 млрд м³ на рік кожна (сумарна потужність 31 млрд м³). Документ підписали міністр енергетики Росії Олександр Новак і його турецький колега Берат Албайрак у присутності президентів двох країн Путіна і Реджепа Таїпа Ердогана[23]

3 червня 2017 року міністр енергетики Болгарії Теменужка Петкова підписала з директором Газпрому Олексієм Міллером дорожню карту будівництва газогону, за який країна заплатила 3 ​​мільярди левів, згідно з якою сторони мали «опрацювати питання розвитку газотранспортної інфраструктури» на території Болгарії під час дотримання правил ЄС. Тодішня влада Болгарії відмовлялася показувати документ публічно. 17 червня 2021-го виконувач обов'язків міністра енергетики Андрій Живков заявив, що дорожньої карти в міністерстві не знайшли. На початку 2022 року до пошуку дорожньої карти долучилися болгарське держагентство національної безпеки та міністерство внутрішніх справ. Документа не знайшли ні в міністерстві енергетики, ні в інших енергетичних підприємствах.[24]

1 січня 2020 Болгарія почала отримувати газ «Турецьким потоком»[2]. 8 січня 2020 року газогін офіційно ввели в експлуатацію на церемонії у Стамбулі за присутності президентів Туреччини та РФ. Також у церемонії відкриття трубопроводу взяли участь лідери Сербії та Болгарії, до яких планується постачати газ «Турецьким потоком»[3].

Вплив на Україну ред.

За оцінками голови правління «Нафтогазу» Андрія Коболєва, через введення в експлуатацію «Турецького потоку» обсяг транзиту газу через Україну у 2020 році скоротиться на 15 млрд м³[25].

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ https://www.vesti.ru/doc.html?id=3227414
  2. ↑ а б Болгарія почала отримувати газ “Турецьким потоком” в обхід України. novynarnia.com. Процитовано 9 січня 2020.
  3. ↑ а б У Туреччині відбулось офіційне відкриття "Турецького потоку". tyzhden.ua. Процитовано 9 січня 2020.
  4. ↑ Турция увеличила закупки российского газа. Российская газета. Процитовано 10 жовтня 2016.
  5. ↑ РФ подтвердила прекращение транзита газа через Украину после 2019 года. РИА Новости. Процитовано 10 жовтня 2016.
  6. ↑ ЕКСПЕРТИ ПРО «ТУРЕЦЬКИЙ ПОТІК» РФ: ПСИХІЧНА АТАКА НА ЄВРОСОЮЗ ТА ТИСК НА УКРАЇНУ
  7. ↑ Еврокомиссия подтвердила возможность использования «Газпромом» трансадриатического трубопровода (TAP). ftimes.ru. Архів оригіналу за 11 жовтня 2016. Процитовано 8 серпня 2016.
  8. ↑ Строительство газопровода «Краснодарский край – Крым» позволит обеспечить топливом базовые электростанции Симферополя – Минтопэнерго РК — Портал Правительства Республики Крым - Правительство Республики Крым. rk.gov.ru. Архів оригіналу за 15 жовтня 2015. Процитовано 10 жовтня 2016.
  9. ↑ Россия не будет строить «Южный поток». Вести.Ru. 1 грудня 2014.
  10. ↑ Тиматков, А., Лященко, И. (1 декабря 2014). Миллер: проект «Южный поток» закрыт, возврата не будет. РИА Новости.
  11. ↑ «Газпром» определил маршрут «Турецкого потока». Вести Экономика. 27.01.2015. Архів оригіналу за 23 липня 2018. Процитовано 16 жовтня 2016.
  12. ↑ «Газпром» согласовал сухопутный участок «Турецкого потока». Интерфакс (08.02.2015).
  13. ↑ Мордюшенко О. и др. Клуб друзей «Газпрома» построит «Турецкий поток» в Европе // Коммерсантъ : газета. — 08.04.2015. — № 61. — С. 1.: "Вчера в Будапеште состоялась встреча глав МИДов Греции, Сербии, Македонии, Венгрии и Турции, на которой обсуждалось участие этих стран в проекте «Газпрома» «Турецкий поток». В МИД Венгрии «Ъ» уточнили, что в качестве наблюдателя участие во встрече принимал представитель Еврокомиссии. По итогам была подписана декларация об энергетическом сотрудничестве в создании «экономически оправданного пути диверсификации маршрутов и источников» для транспортировки природного газа из Турции в страны Европы <…> представители пяти стран договорились о регулярных встречах и создании экспертной группы по развитию газотранспортной инфраструктуры".
  14. ↑ Укладка «Турецкого потока» на мелководье начнется через две недели [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]. // News-City.info.
  15. ↑ [1] [Архівовано 2020-10-25 у Wayback Machine.]. Міністерство енергетики РФ.
  16. ↑ «Газпром» пережал трубопровод в Турцию
  17. ↑ а б Турция пригрозила РФ разрывом газовых контрактов. DW.COM. 08.10.2015. Процитовано 8 жовтня 2015.
  18. ↑ "Турецкий поток" подпал под действие закона о мерах против Турции. Интерфакс. 26 листопада 2015.
  19. ↑ Новак подтвердил приостановку переговоров по "Турецкому потоку". Интерфакс. 3 грудня 2015.
  20. ↑ Дворкович заявил о готовности Турции возобновить проект «Турецкий поток». Процитовано 26 липня 2016.
  21. ↑ Анкара дала добро на строительство «Турецкого потока» // 26 июля 2016
  22. ↑ Москва и Анкара заключили соглашение по «Турецкому потоку». Процитовано 10 жовтня 2016.
  23. ↑ lenta.ru https://lenta.ru/news/2016/10/10/potok/. Процитовано 14 січня 2020. {{cite news}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  24. ↑ Болгарія заздалегідь узгодила з РФ будівництво «Турецького потоку» в інтересах Москви, – розслідування. Еспресо TV. 6 березня 2024.
  25. ↑ Коболєв очікує вищих обсягів транзиту газу в 2020 році, ніж домовлено з РФ. dw.com. Процитовано 14 січня 2020.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Турецький_потік&oldid=41937152