Трансадріатичний газопровід
Трансадріати́чний газопро́від (англ. Trans Adriatic Pipeline — TAP) — трубопровід для транспортування природного газу з Каспійського й Близькосхідного регіонів у Західну Європу. Введено в експлуатацію у листопаді 2020.
Трансадріатичний газопровід | |
![]() | |
Коротка назва |
TAP ![]() |
---|---|
Названо на честь |
Адріатичне море ![]() |
Країна |
![]() ![]() ![]() ![]() |
Організаційно-правова форма |
Акціонерне товариство[d] ![]() |
Розташування штаб-квартири |
Баар ![]() |
Кількість працівників |
250 осіб ![]() |
Оператор |
Trans Adriatic Pipeline AGd ![]() |
Довжина або відстань |
878 км ![]() |
![]() ![]() | |
Офіційний сайт ![]() | |
![]() ![]() |
Загальний опис
ред.Маршрут газопроводу довжиною в 520 кілометрів — Греція, Албанія, Адріатичне море (офшорна частина), Італія. Розробники проекту — швейцарська EGL, норвезька Statoil, німецький E.ON Ruhrgas. Передбачувана потужність газопроводу — 10 млрд м³ на рік, з можливістю збільшення пропускної здатності до 20 млрд.
28 червня 2013 було оголошено, що головний конкурент — газопровід Набукко — закритий, а пріоритетним проектом тепер є Трансадріатичний газопровід.
3 березня 2016 р. Єврокомісія схвалила будівництво Трансадріатичного газопроводу. Передбачається, що він стане частиною Південного газового коридору.
Акціонери Трансадріатичного трубопроводу: BP (20 %), SOCAR (20 %), Snam (20 %), Fluxys (19 %), Enagas (16 %) і Axpo (5 %).
У 2016 розпочато будівництво Trans Adriatic Pipeline[1]
Європа до 2020 року розраховує отримувати по цій трубі 10 млрд кубометрів газу на рік.[2]
Див. також
ред.Література
ред.- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
Примітки
ред.- ↑ ЄС почав будувати Трансадріатичний газопровід
- ↑ https://www.segodnya.ua/economics/enews/es-nachal-stroit-transadriaticheskiy-gazoprovod-716577.html ЕС начал строить Трансадриатический газопровод — Экономика — TAP является частью Южного газового коридора | СЕГОДНЯ