Троценко Стефанія Яківна

Троценко Стефанія Яківна
Ім'я при народженні	рос. Стефания Яковлевна Троценко
Народилася	1905; село Вишняки, тепер Хорольського району Полтавської області
Померла	невідомо
Країна	Російська імперія; СРСР
Національність	українка
Діяльність	державна діячка
Alma mater	Кубанський державний медичний університет
Науковий ступінь	кандидат медичних наук
Учасник	Друга світова війна і Оборона Севастополя
Військове звання	капітан
Партія	КПРС
	; ; ;

Стефанія Яківна Троценко (1905(1905), село Вишняки, тепер Хорольського району Полтавської області — ?) — українська радянська діячка, заступник директора з наукової частини Науково-дослідного інституту фізичних методів лікування імені Сєченова, кандидат медичних наук. Кандидат у члени ЦК КПУ в березні 1954 — січні 1956 р. Депутат Верховної Ради РРФСР 3-го скликання. Депутат Верховної Ради УРСР 4-го скликання.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Троценко (прізвище).

Біографія ред.

Народилася у родині селянина. У 1915 році разом із родиною переїхала у місто Севастополь.

У 1928 році закінчила Кубанський медичний інститут.

Член ВКП(б) з 1939 року.

До німецько-радянської війни 1941 року працювала головним лікарем терапевтичної клініки імені Щербакова при Науково-дослідному інституті фізичних методів лікування імені Сєченова у Севастополі.

У 1941—1942 р. — головний лікар та секретар партійної організації 2-ї Севастопольської міської поліклініки, одночасно виконувала обов'язки начальника медико-санітарної служби місцевої ППО Північного району міста Севастополя. У 1942 році евакуйована із Севастополя у Казахську РСР.

З червня 1943 року — в Червоній армії. Працювала лікарем терапевтичного госпіталю Воронезького фронту, лікарем хірургічного госпіталю 1-го Українського фронту. У 1946 році демобілізувалася із армії.

У 1947—1984 роках — лікар, науковий співробітник, заступник директора з наукової частини Державного центрального науково-дослідного інституту фізичних методів лікування імені Сєченова у місті Ялті (потім — у Севастополі), лікар Севастопольської поліклініки. З 1948 року вибиралася секретарем партійної організації науково-дослідного інституту фізичних методів лікування імені Сєченова.

З 1984 року — на пенсії.

Нагороди ред.

орден Трудового Червоного Прапора
орден Червоної Зірки (20.02.1943)
орден Вітчизняної війни 2-го ст. (6.04.1985)
ордени
медалі

Джерела ред.

[1]
газета «Кримська правда» (Сімферополь) — 1955 рік — лютий.