Вівіанна Торун Бюлов-Хюбе

шведська ювелірка
(Перенаправлено з Торун)

Вівіанна Торун Бюлов-Хюбе (4 грудня 1927, Мальме — 3 липня 2004, Копенгаген), відома як Торун — шведська ювелірка-сріблярка. Одна з найбільших срібних майстрів XX століття та майстрів-ювелірів. Перша жінка-майстриня срібних виробів.[6] Серед найважливіших творів — годинник «Вівіанна», браслет «Мобіус», сережки та намиста «Dew Drop».

Вівіанна Торун Бюлов-Хюбе
швед. Vivianna Torun Bülow-Hübe
Народився 4 грудня 1927(1927-12-04)[1]
Мальме
Помер 3 липня 2004(2004-07-03) (76 років)
Копенгаген, Данія[2]
·лейкоз[2]
Країна  Швеція[3]
Діяльність дизайнерка, срібляр, дизайнерка прикрас
Alma mater Konstfackd
Відомі учні Emmy van Leersumd[4]
Знання мов шведська[5]
Заклад Georg Jensen A/Sd[2]
Батько Ерік Бюлов-Гюбеd
Мати Руна Бюлов-Гюбеd
Брати, сестри Staffan Bülow-Hübed
Нагороди

Життєпис ред.

Виросла в Мальме з матір'ю-скульпторкою, батьком, що займався планування міста, та трьома старшими братами і сестрами. Вся її сім'я була творчою: одна сестра стала поеткою, інша та брат присвятили себе архітектурі. Торун почала виготовлення ювелірних прикрас ще підліткою. Вона взяла участь у Konstfackskolan Стокгольмського університету мистецтв, ремесел та дизайну (пізніше перейменована в Konstfack). Свою першу виставку організувала в 21 рік.[7] У 1948 році поїхала до Парижа і Канн, де зустрілась із Пабло Пікассо, Жоржем Брака та Анрі Матіссом. Через кілька років відкрила власну студію, ставши першою жінкою-майстринею срібних виробів у Швеції.[6]

У 18 років народила першу дитину, П'ю. Пізніше одружилася з Пія, датським студентом-журналістом, але шлюб протривав недовго. У 1948 році одружилася з французьким архітектором, народила сина Клода. У 1956 році розлучилася і втратила опіку над сином.[6] Потім одружилась і переїхала до Парижа з афроамериканським художником Вальтером Коулманом, народила дітей Іри та Марсію. У 1958 році сім'я переїхала до Біо на півдні Франції, щоб уникнути політичних проблем, пов'язаних з війною в Алжирі. У 1965 році пара розлучилась.

Після розірвання третього шлюбу Торун стала членкинею міжнародного духовного руху Субуд, а в 1968 році переїхала до Німеччини, щоб бути ближчою до спільноти. Пізніше переїхала в Джакарту в Індонезії, де був заснований Субуд.[8]

У 2002 році, після діагнозу лейкемії, Торун покинула Індонезію, щоб жити з дочкою Марсією в Данії. Померла в 2004 році у віці 76 років.

Ювелірна творчість ред.

 
Годинник роботи Торун

Протягом своєї кар'єри Торун працювала у Швеції, Франції, Німеччині та Індонезії.

У 1948 році, заявивши, що не хоче створювати прикраси для дружин заможних чоловіків, Торун почала робити те, що вона називала «антистатусними ювелірними виробами», з крученого срібного дроту, прикрашеного кристалами та каменями. У 1959 році розробила обручку Mobius, описану Барбарою Карллідж, авторкою довідника «Ювелірні вироби ХХ століття», як «етап в історії сучасних ювелірних виробів». У 1962 році Торун розробила наручні годинники з нержавіючої сталі у вигляді браслета на виставці у Музеї мистецтв у Парижі.[7] Цей браслет став першим, який випустила всесвітньо відома данська срібна компанія Georg Jensen.[9]

У 1960 році Торун була нагороджена золотою медаллю в Міланському трієнале 1960 року та завоювала приз Луннінга, яка щорічно надавалась інноваційним скандинавським дизайнерам у тридцятих роках. Познайомилася з датським майстром Георгом Єнсеном. У 1969 році розробляла прикраси виключно для нього.

У 1992 році Вівіанна Торун була нагороджена принцом Євгеном медаллю короля Карла XVI Густава від Швеції за видатні художні досягнення.[7] Також у 1992 році у Георг Єнсен організував виставку, присвячену 25-річчю його співпраці з Торун, 45-річчю її роботи зі сріблом та її 65-річчю. У тому ж році Музей декоративних мистецтв в Луврі провів 45-річну ретроспективу роботи Торун.[6]

Ювелірні вироби Торун були натхненні натуральними фігурами, такими як квіти, листя, вихри та потік води. Торун обожнювали за її здатність формувати тверді матеріали у зовні гнучкі форми, так що метал виглядав як вода.[10] Вона не використовувала цінні камені, вважаючи гальку, граніт, гірський кришталь, місячний камінь та кварц кращими.[9]

Ювелірні прикраси Торун носили знаменитості, зокрема Біллі Голідей, Інгрід Бергман та Бріжіт Бардо, її клієнтами були Пабло Пікассо та Дюк Еллінгтон.[7] Її роботи можна побачити в Музеї сучасного мистецтва в Нью-Йорку, Шведському національному музеї в Стокгольмі, Музеї декоративних мистецтв в Монреалі, Луврі в Парижі, в Pinakothek der Moderne в Мюнхені. Її ювелірні прикраси та предмети домашнього вжитку сьогодні продаються роздрібними торговцями, такими як Георг Єнсен, Bed Bath & Beyond і Амазон.

Примітки ред.

  1. Artists of the World Online, Allgemeines Künstlerlexikon Online, AKL Online / Hrsg.: A. Beyer, B. SavoyB: K. G. Saur Verlag, Verlag Walter de Gruyter, 2009. — ISSN 2750-6088doi:10.1515/AKL
  2. а б в https://hedendaagsesieraden.nl/2018/03/08/torun-bulow-hube/
  3. Museum of Modern Art online collection
  4. https://hedendaagsesieraden.nl/2016/09/24/emmy-van-leersum/
  5. Identifiants et RéférentielsABES, 2011.
  6. а б в г Ann Westin. "The Georg Jensen Designers; Torun". The Georg Jensen Designers. Georg Jensen. Retrieved 12 June 2011. Архів оригіналу за 12 березня 2018. 
  7. а б в г Beyond Time: Vivianna Torun Bülow-Hübe. Архів оригіналу за 30 січня 2010. 
  8. Geels, Antoon (1997). Subud and the Javanese mystical tradition. Surrey, Great Britain: Curzon Press. p. 160. ISBN 0-7007-0623-2. 
  9. а б Torun Bülow-Hübe. Архів оригіналу за 7 липня 2011. 
  10. Torun - en passion i silver Regi: Rainer Hartleb, Sverige 2006, 56 min. Архів оригіналу за 4 березня 2016.