Інгрід Бергман

шведська і американська акторка та автобіографістка

І́нґрід Бе́рґман, (англ. Ingrid Bergman, шведська вимова — Берйман; 29 серпня 1915(19150829), Стокгольм — 29 серпня 1982, Лондон) — шведська акторка кіно, театру, радіо й телебачення, автобіографістка. Лауреатка трьох премій «Оскар», чотирьох «Золотих глобусів», двох «Еммі», премії Британської кіноакадемії BAFTA, «Тоні». Четверта в рейтингу найкращих кіноакторок усіх часів Американського інституту кіномистецтва. Зіграла в 45 кінофільмах шведською, німецькою, англійською, італійською й французькою у США та Європі. Найбільшу популярність їй принесли ролі в фільмах «Інтермецо», «Касабланка», «Газове світло».

Інгрід Бергман
швед. Ingrid Bergman
Інгрід Бергман у фільмі «Газове світло» (1944)
Інгрід Бергман у фільмі «Газове світло» (1944)
Інгрід Бергман у фільмі «Газове світло» (1944)
Ім'я при народженні Інґрід Берґман
Народилася 29 серпня 1915(1915-08-29)[4][5][…]
Гедвіг-Елеонораd, комуна Стокгольм, лен Стокгольм, Швеція[7]
Померла 29 серпня 1982(1982-08-29)[4][5][…] (67 років)
Лондон, Велика Британія
  • рак молочної залози
  • Поховання
    Громадянство Швеція Швеція
    Релігія лютеранство
    Діяльність автобіограф, акторка театру, кіноакторка, акторка
    Alma mater Dramatens elevskolad і Palmgrenska samskoland
    Роки діяльності 1935-1982
    Чоловік Арон Петтер Ліндстрьом (1937—1950)
    Роберто Росселліні (1950—1957)
    Ларс Шмідт (1958—1975)
    Діти Піа Ліндстрьом (нар. 1938)
    Роберто Інгмар Росселліні (нар. 1950)
    Ізабелла Росселліні (нар. 1952)
    Інґрид Росселліні (нар. 1952)
    Батьки Justus Bergmand
    IMDb nm0000006
    Автограф
    Нагороди та премії

    «Оскар» найкращій акторці:

    Найкращій акторці другого плану:

    «Золотий глобус»

    • 1945 «Газове світло»
    • 1946 «Дзвони Святої Марії»
    • 1957 «Анастасія»
    • 1983 «Жінка на ім'я Гольда»

    «Еммі» (1960, 1982)
    BAFTA:

    • 1975 «Убивство у „Східному експресі“»

    Сезар

    • 1976 За видатні заслуги у кінематографі

    CMNS: Інгрід Бергман у Вікісховищі
    Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

    Життєпис ред.

    Народилася 29 серпня 1915 року в Стокгольмі (Швеція). Коли Інґрід було 3 роки, померла мати, а в 13 — батько Юстус Самуель Берґман. Вихованням зайнялася тітка, але померла через півроку. Тоді Інґрід переїхала до дядька Отто Берґмана, у якого було п'ятеро дітей.

    Вчилася в школі при Стокгольмському Королівському драматичному театрі. У 17 років Інґрід після проб прийнята до Королівського драматичного театру в Стокгольмі, а через рік залишила його заради зйомок у фільмах.

    Почала кар'єру на студії «Свенска фільм». З'явившись спочатку в масовці, незабаром стала провідною акторкою шведського кіно, знявшись за чотири роки в десяти фільмах. Популярність здобула роботою у фільмах Густава Моландера «Сведенгельми», «На сонячній стороні», «Єдина ніч», «Обличчя жінки».

    Найбільшої популярністі зажила мелодрама «Інтермеццо» (1936) про кохання скромної вчительки музики Аніти Гофман до знаменитого скрипаля. Там запрошена до нової екранізації цього сюжету Девідом Сельцником, успішним голлівудським підприємцем («Інтермеццо, історія одного кохання», 1939).

    Прийнявши запрошення Сельцника, Берґман приїхала до Америки, де залишилася через Другу світову війну в Європі. У 1942 році Берґман грає головну роль у фільмі Майкла Кертіца «Касабланка» з Гамфрі Боґартом. Картина мала величезний успіх і стала класикою світового кінематографу.

    У 1944 році Берґман отримала перший «Оскар» за роль дружини чоловіка-садиста у фільмі «Газове світло», що ліг в основу концепції газлайтингу. У цій картині Берґман привернула увагу Альфреда Гічкока, і у 1940-ті грає в трьох його фільмах — «Заворожений» (1945), «Лиха слава» (1946), «Під знаком Козерога» (1949).

    Інґрід Берґман своєю найкращою роботою в Голлівуді вважала музичну комедію «Дзвони святої Марії» (1945), у якій втілила черницю, що поєднала служіння Богові зі спортивними заняттями, боксуючи в чернечому одязі.

    У 1950 році грає у фільмі «Стромболі, земля Божа» неореаліста Роберто Росселліні.

    Після закінчення зйомок «Стромболі» Берґман народила від Росселліні сина Роберто й розлучилася з чоловіком, Петером Ліндстрьомом. Багатьох американців ця історія зірки, «Душечки Америки», шокувала. Фільми Росселліні, у яких вона знімалася, бойкотували. Анафема на адресу акторки прозвучала навіть в американському конгресі.

    Незабаром Берґман народила сестер-близнят: Ізотту Інґрід та Ізабеллу.

    Інґрід Берґман знімалася в Італії у Росселліні («Європа '51», 1952; «Ми, жінки», 1953; «Подорож до Італії», 1954; «Страх», 1954) і у ФранціїЖана Ренуара у фільмі «Єлена і чоловіки», 1956), працювала у Великій Британії, там же в 1950—1960-х роках грала в театрі.

    У 1954 році Росселліні поставив для Берґман ораторію Артура Онеґґера «Жанна д'Арк на вогнищі». З цією виставою, незабаром екранізованою, вони об'їхали всю Європу. Під час цього гастрольного турне поглибилися їхні творчі розбіжності. Росселліні пристав на пропозицію зняти в Індії документальний фільм. А Берґман почала виступати в Парижі у виставі «Чай і співчуття».

    Після розлучення з Росселіні Берґман пошлюбила театрального продюсера Ларса Шмідта. Він шукав для неї п'єси, знаходив режисерів. Майже щороку протягом двох декад Берґман працює в новому спектаклі. Деякі з них стали телефільмами: «Поворот гвинта» (1959), «24 години з життя жінки» (1961), «Гедда Габлер» (1963), «Людський голос» (1967) та інші.

    У 1956 році яскрава роль у фільмі «Анастасія» допомогла Берґман відновити своє положення в Голлівуді, вона отримала другий «Оскар». Третього удостоїлася за роль другого плану в детективі «Вбивство в Східному експресі» (1974).

    Однією з вершин творчості Інґрід Берґман вважається робота у фільмі шведського режисера Інгмара Берґмана «Осіння соната» (1978).

    Останньою роботою акторки стала роль Голди Меїр у телевізійному мінісеріалі «Жінка на ім'я Голда», за яку вона удостоєна премії «Еммі».

    29 серпня 1982 року в Лондоні, відзначивши свій день народження з небагатьма друзями, Інґрід Берґман померла від раку молочної залози, з яким боролася кілька років. Її прах було спалено в крематорії кладовища Кенсал-Грін (кладовище).

    Фільмографія ред.

    • 1932 : Landskamp — дівчина у черзі (у титрах не вказана)
    • 1935 : Munkbrogreven — Ельза Едлунд
    • 1935 : Bränningar — Карін Інгман
    • 1935 : Swedenhielms — Астрід
    • 1935 : Valborgsmässoafton — Лена Бергстрьом
    • 1936 : På Solsidan — Єва Берг
    • 1936 : Інтермецо[en] / Intermezzo — Аніта Гофман
    • 1938 : Dollar — Юлія Балсар
    • 1938 : «Чотири компаньйона» / Die Vier Gesellen — Маріанна
    • 1938 : «Обличчя жінки» / En Kvinnas ansikte — Ганна Голм
    • 1939 : Лише одна ніч / En enda natt — Єва Бекман
    • 1939 : «Інтермецо» (англомовна версія) / Intermezzo — Аніта Гофман
    • 1940 : «Ніч у червні» / Juninatten / Night in June — Керстін Норбек
    • 1941 : «Лютість на небесах» / Rage in Heaven — Стела Берген
    • 1941 : Adam Had Four Sons — Емілі Галатен
    • 1941 : «Доктор Джекіл і містер Гайд» / Dr. Jekyll and Mr. Hyde — Айві Пітерсон
    • 1942 : «Касабланка» / Casablanca — Ільза Лунд-Ласло
    • 1943 : «По кому подзвін» / For Whom the Bell Tolls — Марія
    • 1944 : «Газове світло» / Gaslight — Пола Олквіст
    • 1945 : «Заворожений» / Spellbound — Констанція Петерсон
    • 1945 : «Дзвони Святої Марії» / The Bells of Saint Mary's — сестра Бенедикт
    • 1946 : Saratoga Truck — Кліо Дюлен
    • 1946 : «Скандально відомі» / Notorious — Алісія Губерман
    • 1948 : «Тріумфальна арка» / Arch of Triumph — Жоан Маду
    • 1948 : «Жанна Д'Арк» / Joan of Arc — Жанна Д'арк
    • 1949 : «Під знаком Козерога» / Under Capricorn — Леді Фласкі
    • 1950 : «Стромболі, земля Божа» / Stromboli — Карін
    • 1952 : «Європа '51» / (Europe '51) — Ірен Джерард
    • 1953 : «Подорож до Італії» / Viaggio in Italia — Кетрін Джойс
    • 1954 : «Страх» / La Paura — Ірен Вагнер
    • 1954 : «Жанна д'Арк у вогнищі» / Giovanna d'Arco al rogo — Жанна д'Арк
    • 1956 : «Єлена і чоловіки» / Elena et les hommes — княгиня Єлена Сороковська
    • 1956 : «Анастасія» / Anastasia — Ганна Корєва / Анастасія
    • 1958 : «Роздратований» / Indiscreet — Ганна Кальман
    • 1958 : «Готель шостого ступеня щастя» / The Inn of sixth happiness — Гледіс Ейлворд
    • 1959 : «Поворот гвинта» / The turn of the screw — Гувернантка
    • 1961 : «24 години у житті жінки» / Twenty-Four Hours in a Woman's Life (ТБ) — Клер Лестер
    • 1961 : «Чи любите ви Брамса?» / Aimez-vous Brahms? / Goodbye Again — Пола Тесьє
    • 1961 : «Августа» / Auguste (у титрах не вказана) — камео
    • 1963 : «Гедда Ґаблер» / Hedda Gabler (ТБ) — Гедда Ґаблер
    • 1964 : «Візит» / The Visit — Карла Заханасіан
    • 1964 : «Жовтий Ролс-ройс» / The Yellow Rolls-Royce — Герда Мілет
    • 1967 : Stimulantia — Матильда Гартман
    • 1967 : «Людський голос» / The Human Voice (TV) — у титрах не вказана (читає монолог)
    • 1969 : «Квітка кактуса» / Cactus Flower — Стефані Дікінсон
    • 1970 : «Прогулянка під весняним дощем» / Walk in the Spring Rain — Лібі Мередит
    • 1974 : "Убивство у «Східному експресі» / Murder On The Orient Express — Грета Олссон
    • 1976 : «Справа часу» / A Matter of Time — графиня Санціані
    • 1978 : «Осіння соната» / Autumn Sonata — Шарлотта
    • 1982 : «Жінка на ім'я Ґольда» / A woman called Golda (телесеріал)  — Ґольда

    Родина ред.

    • чоловік (1937—1950): Петер Арон Ліндстрем (Petter Aron Lindström), шведський лікар
      • дочка: Піа Ліндстрем (Pia Lindström), шведська журналістка і акторка
    • чоловік (1950—1957): Роберто Росселліні, кінорежисер
      • син: Роберто Інгмар Росселліні (Roberto Ingmar Rossellini, нар. 1950)
      • дочка: Інґрід Росселліні (Ingrid Rossellini, нар. 1952), італійська філологиня
      • дочка: Ізабелла Росселліні (1952), акторка та модель
    • чоловік (1958—1978): Ларс Шмідт (Lars Schmidt), шведський театральний і кінопродуцент
    • Aleksandra Ziolkowska-Boehm, Ingrid Bergman prywatnie, Warsaw: Proszynski, 2013, ISBN 978-83-7839-518-8.
    • Aleksandra Ziolkowska-Boehm, Ingrid Bergman and her American Relatives, Lanham, MD: Hamilton Books, The Rowman @ Littlefield Publishing Group, 2013, ISBN 978-0-7618-6150-8.

    Вшанування пам'яті ред.

    На честь актриси названо один із сортів троянд[11].

    На Алеї слави в Голлівуді встановлено зірку Інґрід Берґман[12].

    Примітки ред.

    1. Virtual International Authority File[Dublin, Ohio]: OCLC, 2003.
    2. Deutsche Nationalbibliothek Record #118509527 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    3. http://www.imdb.com/name/nm0000006/bio
    4. а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    5. а б Encyclopædia Britannica
    6. а б SNAC — 2010.
    7. Hedvig Eleonora kyrkoarkiv, Födelse- och dopböcker, SE/SSA/0006/C I/43 (1913-1916), bildid: 00012320_00128 — С. 141.
    8. https://www.svenskagravar.se/gravsatt/84191e6d-fd6a-4653-bde5-9ad980f34135Svenskagravar.se.
    9. Svenska - 8 Ingrid Bergmans familjegrav
    10. Norra begravningsplatsen - Sydvästra delen 4 - Skådespelerskan Ingrid Bergman (1915-1982)kulturgravar.se.
    11. Архівована копія. Архів оригіналу за 30 жовтня 2018. Процитовано 13 червня 2019. 
    12. Архівована копія. Архів оригіналу за 18 серпня 2019. Процитовано 13 червня 2019. 

    Посилання ред.