Галька

окатані в різної степені обломки гірських порід діаметром від 1 до 10 см

Га́лька, також рінь (цим словом можуть називати й гравій)[1] — уламок гірської породи розміром від 10 до 100 мм, більш чи менш обкатаний водою річок або морів.

Галька базальтів і андезитів на пляжі острова Тірасія, (Санторіні, Греція)
Галька середнього розміру.
Крупна галька.
Дрібна галька.

Гірська порода, складена здебільшого з гальки, називається конгломератом. Знаряддя з гальки (див. Олдувайська культура) — серед найдавніших зроблених людиною артефактів. Датуються вони Палеолітом.

Пляж, складений переважно з гальки, називається га́льковим.[2] Такий вид пляжу має укріплювальні властивості щодо хвильової ерозії, а також слугує екологічними нішами для тварин і рослин.

Загальний опис ред.

Форма гальки (плоска або округла) залежить передусім від структурно-текстурних особливостей породи, ступеня її ізотропності тощо.

Галька шаруватих порід (пісковиків, алевролітів, сланців) зазвичай плоска, тоді як галька вапняків, базальтів, гранітів — яйцеподібна до кулеподібної.

Гірська порода, яка складається переважно з гальки, називається галечник. Чим більш округла форма гальки, тим довшою була абразивна дія водного (льодовикового) потоку.

За генезисом гальку поділяють на такі види:

Галька буває різних кольорів і текстури та може мати смуги, відомі як жили, з кварцу чи інших мінералів. Галька здебільшого рівна, однак залежно від частоти контакту з водою або однієї з одною може мати сліди від інших камінців. Галька вище від рівня припливу може мати на собі лишайники, що означає нестачу контакту з морською водою.

Використання ред.

Використовується в будівельній промисловості як сировина для заповнення бетону і як облицювальне каміння. Велику гальку також називають лобак, дрібну — ситець[джерело?].

Цікаво ред.

Галька на пляжах боковими хвилями може переноситися на великі відстані, за деякими даними[3] — на відстань до 900 м за добу.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Рінь // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 18 липня 2018. Процитовано 18 липня 2018. 
  3. Лебединский В. И. Геологичекие эккурсии по Крыму. — Симферополь: Таврия. — 1988. — 144 с.

Література ред.

Посилання ред.