Відкрити головне меню

Томас Гейнсборо (англ. Thomas Gainsborough; 14 травня 1727, Садбері, Саффолк, Англія — 2 серпня 1788, Лондон) — англійський художник на зламі епох бароко, рококо, класицизму. Малював пейзажі, жанрові картини, портрети. Один з видатних портретистів Англії і 18 століття взагалі.

Томас Гейнсборо
Thomas Gainsborough
Thomas Gainsborough by Thomas Gainsborough.jpg
Автопортрет бл. 1759 року
При народженні Томас Гейнсборо
Народження 14 травня 1727(1727-05-14)
Садбері, Саффолк, Англія
Смерть 2 серпня 1788(1788-08-02) (61 рік)
  Лондон
  • злоякісна пухлина
  • Поховання
    Національність англієць
    Громадянство Велика Британія Велика Британія
    Жанр пейзаж, портрет
    Навчання в Лондоні у Ю.Гравло
    Діяльність художник
    Напрямок бароко і рококо
    Роки творчості 1745—1788
    Член Королівська академія мистецтв
    Твори Sir George Chad, Baronet of Thursfordd, Sarah Rowlls Chadd і Портрет містера і міссіз Ендрюс

    Томас Гейнсборо у Вікісховищі?

    18 століття в АнгліїРедагувати

    Бурхливе 17 століття було позаду і Британія вступила в період стабілізації. Королівська влада ослабіла і, як казали в Лондоні, — «стало ясно, що королі в Англії більше не правлять». Посаду короля зберігли, його навіть сповіщали про стан справ, але влада перейшла парламенту і прем'єр-міністру. Роки правління прем'єр-міністрів тепер увійшли в хроніки держави як і роки правління безвладних королів.

    Парламентська монархія Англії не позбавила владу від зловживань і скандалів. Довге правління прем'єра Роберта Волпола тому свідчення. Він брав хабарі грошима і картинами видатних майстрів, а в парламенті розквітли підкупи і корупція. Але країна не знатиме політичних землетрусів майже 250—300 років.

    18 століття в Британії пройшло під швидким співіснуванням одразу трьох стилів — пізнього бароко, рококо і класицизму, що набирав міці і який в кінці століття витіснить всі інші стилі. Роки життя і творчості Гейнсборо якраз і припали на це співіснування стилів.

    Історія вивченняРедагувати

     
    Малюнок Гейнсборо до портрета віолончеліста Карла Абеля, 1765 р.

    Як художник, Гейнсборо не мав прижиттєвого біографа. Але багато чого зберіг щоденник Джозефа Фарінгтона, слабкого художника, але свідка і хроніста художнього життя Лондона 18 століття. Саме з цього щоденника довідались про день вінчання Гейнсборо.

    Колекціонери малюнків художника з'явились ще за життя майстра. Були і свої колекціонери його листів. Місце для Гейнсборо знайшлося в мемуарах (у Вільяма Джексона, якого портретував майстер), в тогочасних газетах. А першу досить повну біографію майстра надрукував Дж. Фулхер лише через 50 років після смерті художника.

    БіографіяРедагувати

    Народився в Садбері, що в графстві Саффолк. Томас — дев'ята дитина в родині Джона і Сюзанни Гейнсборо. В дитинстві багато малював. Небідний ще тоді батько направив сина навчатися в столицю. Художню освіту отримав у Лондоні у гравера — француза Юбера Гравло.

    Близько 1745 року відкрив свою студію в столиці. В 1748 р. поховав померлого батька і жив в Садбері. З 1750х років — в місті Іпсвіч, де жила старша сестра Томаса і де мав замовлення. В 1759 р. переїздить в курортне місто Бат, де мешкали заможні люди і де він мав замовлення на портрети відпочиваючих аристократів. З 1774 р. художник в Лондоні.

    Був одружений. Дружина була позашлюбною дочкою англійського магната де Бофор. Чутки про це робили родину напівсвітськими особами і аристократія вважала їх людьми майже свого кола. Гейнсборо став батьком і мав 2-х дочок.

    Документи свідчать, що художник не любив книг, зате все життя кохався у музиці. І сам грав на декількох музичних інструментах.

    Ранішні твориРедагувати

     
    Томас Гейнсборо, «Портрет місс Елізабет Лінлі», пізніше міссіс Елізабет Шерідан. Музей мистецтв Філадельфії, США.

    В ранішніх творах Гейнсборо занадто відчувається вплив рококо. В портреті брата і сестри Ллой діти як порцелянові ляльки, худенькі і незграбні. Він грає джентльмена, вона — дорослу леді, дивитися на це смішно. Лялькові постаті дітей зміщені вбік, щоби показати парк зі ставком та гру світла на воді і в небі. Парковий павільйон з ознаками короткого англійського бароко, але парк вже втратив регулярне планування. Пейзажні парки Британії вже в моді і вивчати їх приїздять навіть з Нової Англії, як тоді називали англійські колонії в Америці.

    Гейнсборо закоханий в пейзажі, які він залюбки малює. Але в моді поки що історичні картини італійців, героїчні пейзажі Ніколя Пуссена, класичні пейзажі Клода Лоррена. Англійські пейзажі Гейнсборо ніхто не купує. Художник заробляє на малюванні портретів. А для себе пише пейзажі.

    Всі протиріччя ранішніх творів Гейнсборо притаманні і портрету родини Ендрюс. Міссіс сидить на рококовій, парковій лаві в кумедній для села, але модній сукні. Худа і хвороблива господиня не зробила привітне обличчя навіть для портрету. Містер з рушницею і тупуватим обличчям наче полював, але більше дратував і без того роздратовану жінку. На відміну від непривітних господарів вражає красою пейзаж сільської Англії. Жнива, ще світить сонце, зеленіють луки. А небо грозиться новим дощем, таким частим в Британії. Примхливе рококо залишилось на непривітних господарях, ніякого рококо нема в надзвичайно щирому, відверто реалістичному і красивому пейзажі.

    Портрет не сподобався замовникам, що не дивно. Замовники не подобались художнику, що теж не дивно. Але він мусив заробляти гроші і знову брався за портретування.

    ПейзажіРедагувати

    Пейзажі Гейнсборо різні за якостями. Є як реалістичні і конкретні, так і фантастичні, вигадані. В портреті родини Ендрюс пейзаж дуже конкретний і реалістичний, як і дуб, під яким розмістилися пан і пані.

    У пейзажі «Узбережжя» добре відчутні впливи пейзажів малих голландців 17 століття, картин яких було багато в приватних збірках англійців — Гойєна, Альберта Кейпа, Симона де Влігера.

    Досить самостійний Гейнсборо в ранішніх пейзажах (і в своїх малюнках). Найкращі серед них «Пейзаж з церквою Св. Марії в Хедлі» бл. 1750 року та «Лісовий пейзаж Деділ» 1747 року.

    В Англії того часу мали попит і були модними пейзажі приватних садиб. Їх охоче замовляли і охоче купували. Гейнсборо, цей завзятий прихильник пейзажів, рішуче відмовлявся малювати реальні, приватні садиби в пейзажі. Навіть стабільні гроші за них його не привабили.

    Портрети. Англійська нудьгаРедагувати

    У своїх портретах Гейнсборо спирався на авторитет Ван Дейка, що довгий час працював у Лондоні і створив тип елегантного, аристократичного портрету, який успадкували всі англійські портретисти. Гейнсборо іноді запозичав навіть костюми у Ван Дейка (місс Грехем біля колони, портрет хлопчика в блакитному костюмі), це, можливо, найбароковіші за ладом портрети майстра.

    Цілком бароковим за строєм залишив Гейнсборо і парадний портрет 4-го графа Арджила — у повний зріст, в мантії і з регаліями влади.

    Більше щирості в жіночих портретах. Тема шляхетного дозвілля розвинута в «Портреті Моллі і Пеггі» 1760 р. Дівчатка зайняті малюванням і вивченням мистецтв. Але скільки примусу і нудьги в обох обличчях.

    Портрети індивідуальностейРедагувати

     
    Портрет Елізабет Шерідан. Вашінгтон, Нац.галерея.

    З деяких осіб сильний характер рветься зовні попри всі обмеження культури і соціального стану. Такою була віконтеса Пенелопа Лігоньє, і лише необхідність бути леді обмежувала її занадто активні дії.

    Місс Ганна Форд відрізнялась любов'ю до музики, добре співала і говорила на п'яти мовах. Майже єдиною суспільною ланкою, де жінка того часу могла виявити себе, був театр. Батько утримував дочку вдома. Тоді дівчина втекла в Лондон, де дала свій концерт. Спроби батька зірвати концерт і зганьбити дочку не вдалися. Концерт мав успіх. Портрет Ганни Форд написав Гейнсборо.

    Довго стримувала себе і Елізабет Лінлі, співом якої був зачарований театральний Лондон. Але прийде час і дівчина втече з рідного дому в далеку Францію заради коханого. Її чоловіком стане драматург Р. Б. Шерідан. Портрет ще не заміжньої Елізабет Лінлі, коханої Шерідана, напише Гейнсборо. В творчому надбанні майстра цей портрет стане шедевром.

    Досить видатних осіб було і серед чоловіків. Гейнсборо був знайомим з вільнодумцем Віллоубі Берті, 4-м графом Абінгтон. Той багато музикував, водив дружбу з музикантами і підтримав сестру Елізабет, що вийшла заміж за танцюриста-італійця Галліні, хоча то був несхвальний шлюб. Більше того, Віллоубі підтримував американських колоністів (супротивників Британії), що було непатріотично, і надрукував схвальний памфлет на честь Французької революції 1789 року. Граф — одна з моделей художника, на жаль, портрет залишився незавершеним.

    Актриса Сара СіддонсРедагувати

    Сара була відомою драматичною актрисою і красунею. Її алегоричний портрет у вигляді музи Трагедії малював сам Джошуа Рейнольдс.

    Гейнсборо мало малював алегорії. Правдива простота і близькість до природи були йому важливіші. Цікаво, що цей портрет йому ніхто не замовляв. Художник малював його за власним бажанням на подяку таланту актриси. Сара спокійно сидить в кріслі. На ній модна строката сукня з блакитною оторочкою. Костюм доповнюють чорний капелюх зі страусовими перами, муфта з хутра і шарф. Актриса немов присіла перед виходом у світ і нікого в цей час не грає. У Гейнсборо багато шедеврів серед портретів. Але таких значущих, як портрет актриси Сари Сіддонс — одиниці.

    Ранкова прогулянкаРедагувати

     
    Есквайр В.Халлет з дружиною. (Ранкова прогулянка) 1785 р.

    Особливістю таланту художника була здатність створити шедевр портрет з людей звичних, нічим не значущих, що не відрізняються від решти. Здивування викликав портрет королеви Англії Шарлоти, дружини Георга III. Гейнсборо зробив з напрочуд некрасивої жінки цілком привабливу особу на своєму портреті (використав всі скарби модного одягу, пози, жесту, оточення).

    Всі скарби модного одягу, пози, жестів, оточення використав Гейнсборо і в подвійному портреті якогось есквайра Вільяма Халлета з дружиною. Портрет більше відомий під назвою «Ранкова прогулянка». Лише молодість і зробила подружжя значущими на портреті, що таки став шедевром з зображенням пересічних осіб.

    Втрачені іменаРедагувати

    Деякі з портретів Гейнсборо втратили свої імена. Художник в цьому ніяк не винний. Все йде від тодішньої звички на виставках в Лондоні не давати імен портретованих, якщо це не представники королівської родини. Портрети на публічних виставках мали прості підписи — «Дворянин», «Художник», «Титулована Леді». Уславлений пізніше портрет Джонатана Баттла на виставці іменувався як «Портрет молодого джентльмена» і все. Лише газети того часу часто розкривали інкогніто.

    Загублене в часі і ім'я господині на портреті Гейнсборо з Ермітажу. Можливо, ця приваблива жінка — Маргарет Барр, герцогиня де Бофор?

    Галерея портретівРедагувати

    Відгуки про художникаРедагувати

    • Одіас Хемфрі, що супроводжував Гейнсборо під час його прогулянок після утоми: «Саме завдяки цим прогулянкам глядачі картин бачать більшу частину замальовок і малюнків, що час від часу показував на виставках цей своєрідний, розумний і гідний поваги художник».
    • Джексон, дописувач Гейнсборо: «Фахом Гейнсборо був живопис, а музика — розвагою. Але іноді здавалось, що саме музика була його головним фахом, а живопис — розвагою».
    • Аджело: «Гейнсборо використовував в своїх експериментах, здається, всі засоби і хитрощі живопису олійними фарбами. Не визнаючи ніяких обмежень своїм знахідкам, він замість олівців, пензлів і пастелей, працював власними пальцями чи шматочками губки… Він забрав всі кухонні каструлі, заповнив їх фарбами теплих і холодних тонів, потім макав в них шматочки губок і малював на досить твердому папері загальні силуети та ефекти освітлення. Сушив ці замальовки біля вогню, а потім ефектно завершував чорними, червоними і білими пастелями… Деякі з цих замальовок настільки талановиті, бо він вклав у них всю свою майстерність, що ніякий інший художник не міг зробити подібні чи перевершити його майстерність».

    Країни світу, де зберігають твори ГейнсбороРедагувати

    • Австралія
    • Англія
    • Італія
    • Німеччина
    • Франція
    • Росія
    • США

    Див. такожРедагувати

    ДжерелаРедагувати

    • Всеобщая история искусств, т. 4, М, «Искусство»,1963 (рос)
    • Georgy Kelenyi Thomas Gainsborough Berlin, Henschelverlag, 1979 (нім)
    • Некрасова Е. А. «Томас Гейнсборо», М, «Изобразительное искусство», 1990 (рос)