Тладіанта сумнівна
Тладіа́нта сумнівна (Thladiantha dubia)[1] — вид квіткових рослин роду тладіанта.
| Тладіанта сумнівна | |
|---|---|
.jpg)
| |
| Thladiantha dubia | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Гарбузоцвіті (Cucurbitales) |
| Родина: | Гарбузові (Cucurbitaceae) |
| Рід: | Thladiantha |
| Вид: | T. dubia
|
| Біноміальна назва | |
| Thladiantha dubia Bunge, 1833
| |
Ботанічний опис
ред.Багаторічна рослина, дводомна бульбоносна ліана, чіпається до опори за допомогою вусиків.
Стебла довжиною 3-5 м, сильно розгалужені, волосисто-опушені, на зиму відмирають.
Листки серцеподібні, повстяні. Квітки дводомні, численні, жовті, жіночі — поодинокі, чоловічі зібрані у суцвіття по 10 штук; розпускаються в липні-серпні.
Плоди — невеликі, за формою схожі на огірки, зелені, при дозріванні червоніють, стають солодкими; дозрівають в серпні-вересні, краще зав'язуються при штучному запиленні.
Поширення
ред.Вид поширений у Приморському краю та Китаї, у здичавілому вигляді зустрічається в Україні та по всій території Європи.
Використання
ред.Тладіанту сумнівну використовують у декоративному садівництві для вертикального озеленення терас, балконів, пергол, альтанок. Проте тладіанта сумнівна є адвентивною рослиною, дуже швидко поширюється, тому існує загроза інвазії[2][3].
Примітки
ред.- ↑ Thladiantha dubia на сайті GRIN. Архів оригіналу за 19 листопада 2004. Процитовано 20 жовтня 2015.
- ↑ Thladiantha на сайті Q-bank(англ.)
- ↑ Чужоземна флора витісняє корінну, українську. Архів оригіналу за 1 червня 2014. Процитовано 21 жовтня 2015.
Посилання
ред.Джерела
ред.- Определитель высших растений Украины / Акад. наук Украинской ССР; Ин-т ботаники им. Н. Г. Холодного; Редкол.: Ю. Н. Прокудин, Д. Н. Доброчаева, Б. В. Заверуха, В. И. Чопик; Авт.: М. И. Котов, Ю. Н. Прокудин, А. И. Барбарич и др. — 2-е изд., стереот., с незначительными доп. и исправлениями. — К. : Фитосоциоцентр, 1999. — 548 с. — ISBN 966-7459-18-7.