Тишлер Олександр Григорович
Олександр Григорович Тишлер (нар. 26 липня 1898, Мелітополь — пом. 23 червня 1980, Москва) — український радянський живописець, графік, театральний художник, скульптор.
| Тишлер Олександр Григорович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження |
14 (26) липня 1898[1] Мелітополь, Таврійська губернія, Російська імперія[2] | |||
| Смерть | 23 червня 1980[1][3] (81 рік) | |||
| Москва, СРСР | ||||
| Поховання | Кунцевський цвинтар | |||
| Країна |
 Російська імперія СРСР | |||
| Жанр | сценографія | |||
| Навчання | Київське художнє училище | |||
| Діяльність | художник, сценограф, графік | |||
| Член | СХ СРСР | |||
| Нагороди |
   | |||
|
| ||||
Біографія ред.
Народився 14 [26] липня 1898 року в місті Мелітополі, Таврійської губернії Російської імперії (нині Запорізька область, Україна) в сім'ї ремісника. У 1912 році разом з сестрою Тамарою приїхав до Києва де вступив до Київського художнього училища в якому навчався 5 років. У 1917—1918 роках відвідував студію Олександри Екстер, де познайомився з художниками Борисом Аронсоном, Ісааком Рабиновичем, Павлом Челищевим, Ніссоном Шифриним та іншими творцями мистецтва.
У 1919 році добровільно вступив до Червоної армії, служив під управлінням Південного фронту. Робив плакати серії «Вікна сатири РОСТА». Ілюстрував перші букварів на мовах народів: калмицькій, мордовській, татарській, а також на їдиш, які до революції не мали писемності. Після демобілізації з армії вступив до Вищих художньо-технічних майстерень (ВХУТЕМАС) у Москві та навчався у майстерні Володимира Фаворского, де отримує знання та кваліфікаційний рівень.
У 1927 році дебютував як театральний художник, оформивши ряд спектаклів у Білоруському єврейському театрі, що знаходиться в Мінську. Працюючи у Москві (1930-х роках), співпрацював з багатьма столичними і ленінградськими театрами та єврейськими театрами Москви, Мінська, Харкова. З 1935 року оформляв спектаклі ГОСЄТа.
У 1941 році, під час воєнного періоду, евакуювався з ГОСЄТом в Ташкент, де працював в узбецьких театрах, займався живописом, графікою, брав участь у виставках.
Займався також оригінальною графікою що відзначилась у роботі «Бійня» (1925) і книжковою ілюстрацією («Книга Рут», 1917; «Хмара в штанях» В. Маяковского, 1929; «Улялаєвщина» І. Сельвинського, 1933-1934 та і інші).
Особливості творчості ред.
У перші роки творчості Тишлер акцентував увагу на рисах експресіонізму у своїх театральних роботах, які були характерні цьому періоду: підкреслена химерність, нерідко довільність сценічних образів. З середини 30-х років, починаючи з «Короля Ліра» в ГОСЄТі і «Річарда III» в Ленінградському БДТ 1935 році, центральне місце в театральній творчості Тишлера зайняв Шекспір. Він створював образи сценічного характеру, в яких проглядалась напружена емоційність та риси експресії, які могли б облаштувати народний театр. У післявоєнні роки риси зрілого Тишлера по різному трансформувалися в постановках радянської і сучасної зарубіжної драматургії.
Один з улюблених образів Тишлера — жінка, що несе на голові деяку споруду — свічки, будинок, корабель, місто («Жіночий портрет», 1934, Російський музей, Санкт-Петербург; «День народження», 1973, збори сім'ї художника; «Архітектура», 1971, збори сім'ї).
|
Живопис — мистецтво споглядальне, воно розраховане на тишу. Зверніть увагу на те, як тихо в музеях | 
|
В графіці, як і в живописі Олександра Тишлера, конкретні предмети перетворють в символи які в свою чергу набували графічності.
Презентація творчості ред.
- 1943 — Виставкові зали Ташкентського відділення Спілки художників Узбецької РСР, Ташкент.
- 1956 — Ленінградський Будинок працівників мистецтв ім. К. С. Станіславського, Ленінград.
- 1964 — «До 400-річчя від дня народження В. Шекспіра. А. Г. Тишлер. Виставка ескізів до шекспірівських вистав». Центральний Будинок літераторів[ru], Москва.
- 1966 — «Олександр Тишлер». ГМИИ ім. Пушкіна, Москва.[4]
- 1969 — «Олександр Тишлер». Виставковий зал Московського відділення Союзу РСР, Москва.
- 1974 — «Олександр Тишлер». Виставковий зал Московського відділення Союзу РСР, Москва.
- 1981 — «Олександр Тишлер. 1898—1980». Палац мистецтв ім. К. С. Станіславського, Ленінград.
- 1988 — «Олександр Тишлер. Ретроспективна виставка». Кузнецький міст, 11, Москва.
- 1998 — «Олександр Тишлер і світ його фантазії». Музей особистих колекцій на Волхонці, Москва.
Відзнаки ред.
- Заслужений діяч мистецтв Узбецької РСР з 1943 року.
- Сталінська премія другої міри (1946; за оформлення спектаклю «Фрейлехс» З. Шнеера в МГОСЕТі).
- орден «Знак Пошани» (1946).
Примітки ред.
- ↑ а б RKDartists
- ↑ Тышлер Александр Григорьевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Bird A. Tyshler, Aleksandr // Grove Art Online / J. Turner — [Oxford, England], Houndmills, Basingstoke, England, New York: OUP, 2018. — ISBN 978-1-884446-05-4 — doi:10.1093/GAO/9781884446054.ARTICLE.T086776
- ↑ Помню, как Екатерина Алексеевна была в гневе на меня из-за выставки Тышлера – художника, которого советская власть не любила. Это было в 60-х. Увидев меня на концерте в Колонном зале[ru], она в антракте буквально пригвоздила меня к стене, упершись в нее обеими руками. «Что это у вас творится, Ирина Александровна?!» «А что случилось?» – говорю я, подумав, что у нас что-то украли, пока я тут сижу. Она: «Мне сказали, что вы сделали выставку Тышлера». – «Да, а что?» – «Но вы же знаете, что его Союз художников не принимает!» И в этот момент входит Иогансон[ru], президент Академии художеств, и обнимает ее за плечи: «Катя, что за шум?» «Борис! Она Тышлера показывает!» «А что, – говорит Иогансон, – Тышлер хороший художник». И Фурцева оттаяла
Ирине Антоновой - 97 лет // Tatyana Horoshilova, facebook, 1 грудня 2019
Джерела ред.
- Централізована бібліотечна система м. Мелітополя
- Тышлер Александр Григорьевич // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).
- Кумок В. Н, Воловник С. В. Евреи Мелитополя. — Т. 1. — Мелитополь: ООО «Издательский дом МГТ», 2012. — С. 668—670(рос.);
- Андрейканіч А. І. Антологія українського плаката першої третини ХХ століття. — Косів: Видавничий дім «Довбуш», 2012. — С. 103. — ISBN 966-5467-23-4;
- Кумок В. Н, Карабач И. К. Семья Тышлер. Судьбы на фоне эпохи //Мелітопольський краєзнавчий журнал, 2018, № 12, с. 76-81(рос.).