Вікіпедія

Теплова пастка

засіб протидії ракетам з тепловим наведенням

Теплова пастка або хибна теплова ціль (ХТЦ)[1][2][3] — різновид засобів ІЧ-протидії для протидії ракетам з тепловим самонаведенням шляхом створення високотемпературних хибних цілей. Зазвичай використовуються на літальних апаратах для захисту від ракет класів «повітря — повітря» і «поверхня — повітря», але також може застосовуватись з ідентичною метою на ракетах і кораблях[1][4][5][6].

C-130 випускає теплові пастки.
AH-64 Apache відстрілює теплові пастки.

Історія

ред.

Історія появи теплових пасток у США почалась у 1940-х роках разом із розробкою першої ракети з тепловим наведенням (ця ракета буде прийнята на озброєння 1956 року, а з 1963 стане відома як AIM-9 Sidewinder). Для досліджень використовувались різні пристрої, що видавали тепло, і могли бути використані для тестування ракет. Протягом цього часу розроблялись різноманітні сполуки, що створювали специфічне горіння. 1957 року було відкрито специфічне поєднання магнію, алюмінію та інших речовин, яке заклало основу для майбутнього створення засобу протидії. З середини 1950-х велись розробки засобів протидії ракетам з тепловим наведенням для оснащення бомбардувальників B-47 та B-52, тоді концепція вже вважалась перспективною та пріоритетною. Ймовірно, перший спеціально розроблений засіб протидії було створено NOTS[en] не пізніше 1959 року. Паралельно з розвитком перших засобів протидії ракетам проводились і розробки технологій, що дозволяли б ракетам обходити такі засоби[7].

Перше бойове застосування відбулось американськими військами під час Війни у В'єтнамі для протидії радянським системам[7]. Наприклад, Північний В'єтнам мав ПЗРК «Стріла-2».

Принцип дії

ред.

Ракети, такі як AIM-9 Sidewinder, Р-73, IRIS-T, багато ракет ПЗРК, наводяться за тепловим принципом. ГСН таких ракет оснащені детекторами теплового (інфрачервоного) випромінювання. Літаки, ракети та інші літальні апарати виділяють багато тепла, яке ракетою ідентифікується як ціль. Теплова пастка, яка горить за температури в кілька тисяч градусів за Цельсієм, протягом незначного періоду виділяє значно більшу кількість тепла, що створює для ракети альтернативну, більш помітну, теплову ціль (зазвичай — багато цілей). Відповідно, ракета перенаводиться на яскравий інфрачервоний спалах замість правильної цілі[4].

 
Викидні пристрої для теплових пасток (ліворуч) та дипольних відбивачів (праворуч) на C-130.

Зазвичай теплові пастки є боєприпасами, що відстрілюються (піропатронами або ракетними двигунами) зі спеціальних пускових установок вручну або автоматично при фіксації підльоту ракети системою попередження. Ці боєприпаси містять хімічні речовини з дуже високою температурою горіння, а класичною речовиною є MTV[en] (англ. Magnesium/Teflon/Viton)[4][7].

Деякі корабельні системи захисту можуть діяти як дещо середнє між тепловими екранами (які приховують ціль від ІЧ-випромінення) та тепловими пастками. Наприклад, викидаючи «хмари» розжарених продуктів згоряння або створюючи своєрідні «факели» над поверхнею води, утворені викидом газу чи іншого пального та його підпалюванням[4].

Паралельно з появою теплових пасток ракети почали модифікувати для розрізнення між основною ціллю та хибною. Зокрема, температура горіння, частоти випромінюваного зображення, інші види випромінювання (напр. УФ), силует цілі та багато інших параметрів можуть використовуватись ракетою для збільшення ймовірності ураження основної цілі. Своєю чергою, і засоби протидії ракетам аналогічно створюються більш ефективними[4]. Наприклад, вони можуть розкидатись таким чином, щоб якнайточніше відтворювати силует літака[2].

Морська техніка

ред.
 
Теплові пастки Mk 245 комплексу Seagnat.

Як і авіація, кораблі також можуть мати захист від ракет із тепловим наведенням. Прикладами таких систем є американські Mark 36 SRBOC[en] та Seagnat[en] і російські КТ-308. Багато інших країн мають власні подібні системи[5].

Наземна техніка

ред.

У 2021 році під час проведення форуму «Армія-2021» російськими військами було продемонстровано танки Т-72Б3 та Т-90А із тепловими пастками та «мангалами». Вони становили собою жарівні, винесені на певну відстань від основного силуету танка. Такі засоби нібито мали протидіяти ПТРК з тепловим наведенням, як то Javelin, що були наявні в силах оборони України. Пізніше, у жовтні 2022 року, аналогічний пристрій показали в Білорусі. Ймовірно, ефективність таких засобів протидії відсутня[8]. Oryx прозвали цю дивну конструкцію cope bucket («відро копінгу») за аналогією з виразом cope cage («клітка копінгу»), яким називають протикумулятивні решітки над баштами російських танків[9].

Оператори

ред.

  Україна

ред.

Відомо про розробку українських систем теплових пасток «Адрос» КУВ 26-50 від НВФ «Адрон» (прийнято на озброєння наприкінці січня 2017 року[10]) та їх встановлення на гелікоптери Мі-8, Мі-24 та штурмовики Су-25[2][11][12].

  Ізраїль

ред.

Після теракту в Момбасі[en] у 2002 році ізраїльський авіаперевізник El Al почав оснащувати власні літаки автоматизованими системами випуску теплових пасток[13][14]. Вартість такої системи для одного літака складає близько 1 млн USD[15].

  Росія

ред.

Окрім установлення на бойову авіацію, російський ОПК також використовує хибні теплові цілі на ракетах: зокрема, відомо про застосування таких на ракетах комплексу «Іскандер»[1][16].

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в Суспільне Новини. Росія вперше обстріляла Одещину "Іскандерами" із застосуванням теплових пасток. Що відомо про ці ракети. 1 серпня 2022. Архів оригіналу за 27 серпня 2022. Процитовано 9 травня 2023.
  2. ↑ а б в Як обдурити ворожу ракету: українські рішення | Defense Express. defence-ua.com (укр.). Архів оригіналу за 6 березня 2023. Процитовано 9 травня 2023.
  3. ↑ Комплекс захисту літаків ВТА від крилатих ракет пройшов держвипробування. armyinform.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 14 серпня 2022. Процитовано 9 травня 2023.
  4. ↑ а б в г д Pollock, David H. (1993). The Infrared & Electro-Optical Systems Handbook. Volume 7: Countermeasure Systems (PDF). Ann Arbor, Michigan: Environmental Research Institute of Michigan, 7ERIM. ISBN 0-8194-1072-1.
  5. ↑ а б Сучасні рішення по захисту кораблів від ракет. Мілітарний (укр.). Архів оригіналу за 22 травня 2022. Процитовано 4 травня 2023.
  6. ↑ Royal Navy upgrades its passive decoy launchers | Navy Lookout. www.navylookout.com (брит.). 17 жовтня 2022. Процитовано 9 травня 2023.
  7. ↑ а б в Douda, Bernard E. (2009). Report: Genesis of Infrared Decoy Flares (PDF). Crane, Indiana, USA: Naval Surface Warfare Center, Crane Division. NSWCCR/RDTR-08/63.
  8. ↑ Білоруси хочуть захистити Т-72 за допомогою теплових пасток - Мілітарний. web.archive.org. 28 жовтня 2022. Архів оригіналу за 28 жовтня 2022. Процитовано 28 жовтня 2022.
  9. ↑ Oryx on Twitter: "Belarus just invented the cope bucket to 'protect' MBTs against munitions fitted with IR seekers 🇧🇾 This is real. I'm not joking. https://t.co/VIEwl9MJYA" / Twitter. web.archive.org. 28 жовтня 2022. Архів оригіналу за 28 жовтня 2022. Процитовано 28 жовтня 2022.
  10. ↑ Про прийняття на озброєння Збройних Сил України комбінованих пристроїв викиду “АДРОС” КУВ 26-50-0 (PDF). Міністерство оборони України. 23 січня 2017. Наказ №41 за 2017.
  11. ↑ admin (6 червня 2018). Модернізований літак Су-25 передали Повітряним силам. Мілітарний (укр.). Архів оригіналу за 5 квітня 2023. Процитовано 9 травня 2023.
  12. ↑ "Мотор Січ" модернізує вертоліт бригади транспортної авіації. Мілітарний (укр.). Архів оригіналу за 26 лютого 2022. Процитовано 9 травня 2023.
  13. ↑ Beck, Eldad (26 лютого 2006). Europe objects to El Al's anti-missile shield. Ynetnews (англ.). Процитовано 9 травня 2023.
  14. ↑ CNN.com - Missile defense for El Al fleet - May 24, 2004. edition.cnn.com. Процитовано 9 травня 2023.
  15. ↑ Ranabhat, Sharad (26 квітня 2023). El Al's Anti-Missile Defense System. Airways (амер.). Архів оригіналу за 14 березня 2023. Процитовано 9 травня 2023.
  16. ↑ У Харкові після обстрілу виявили пристрої 9Б899. Мілітарний (укр.). Архів оригіналу за 18 червня 2022. Процитовано 4 травня 2023.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Теплова_пастка&oldid=42184728