Тацит

Та́цит (лат. Tacitus; близько 56 — бл. 117) — римський історик, політичний, державний діяч Римської імперії. Консул-суффект 97 року. Автор трактатів «Аннали», «Германія». Повне ім'я — Публій (Гай) Корнелій Та́цит (лат. Publius (Gaius) Cornelius Tacitus).

Тацит
лат. Publius Cornelius Tacitus
Народився	54 або не раніше 54 і не пізніше 56 Нарбонська Галлія, Стародавній Рим
Помер	120 Римська імперія
Країна	Стародавній Рим
Діяльність	історик, політик, військовослужбовець, поет, філософ, біограф, аналіст, правник, письменник
Вчителі	Квінтиліан
Знання мов	латина
Жанр	історія
Magnum opus	Аннали (Тацит), Історія (Тацит), Германія, Агрікола (книга) і Діалог про ораторів
Посада	народний трибун, римський губернаторd, претор, консул і давньоримський сенатор
У шлюбі з	Юлія Агріколаd
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Тацит Публій (Гай) Корнелій відомий нам лише своїми працями, біографічних даних майже не збереглося.

Народився, ймовірно, в Нарбонській Галлії (в м. Інтерамні, нині м. Терні в Італії) у сім'ї прокуратора. Належав до нової знаті, що вийшла з провінцій, на яку спиралися імператори Флавії. Він починав свою кар'єру і прославився як оратор. Імператором Веспасіаном включений до сенатського стану. Обіймав ряд високих державних посад — претора, при імператорі Титі обійняв посаду квестора, консула в 97 році, проконсула провінції Азія у 112 — 113 роках. З 80-х років — член почесної жрецької колегії. Був одружений з дочкою полководця Юлія Агріколи.

Історик

Основні твори, що збереглися: «Агрікола» (97-98) — біографія типового представника нової служилої знаті, полководця і тестя Тацита; «Германія» (98) — нарис суспільного устрою, релігії та побуту германських племен; «Діалог про ораторів» (між 102—106); «Історія» (105—111) — висвітлює життя Риму та всієї імперії у 69-96 (з 14 книг дійшли до нас кн. 1-4 і поч. кн. 5-ї) та «Аннали» (над ними Тацит працював до самої смерті), присвячені історичним подіям 14-68 (працю не закінчено, збереглися кн. 1-4, 12-16, в уривках кн. 5, 6, 11). Центральна проблема творчості Тацита — оцінка імперії та її історичної ролі. В імперії Тацит вбачав необхідний етап історії Риму, неминучу форму економічної та військово-політичної організації держави, яка закономірно змінила республіку, що себе вичерпала. На трактуванні Тацитом історичних процесів, що відбувалися в імперії у 1 ст. н. е., позначилися криваві ексцеси, деспотичне свавілля кін. 90-х років під час правління Доміціана. У його зображенні імператори виступають не тільки як носії прогресу, але і як криваві тирани. Діалектичне розуміння прогресу та історії становить найціннішу рису Тацита як історика. У «Германії» Тацит згадує про народ венетів як сусідів германських племен у районі р. Вісла. На думку фахівців, ця згадка є запозиченням з «Природничої історії» Плінія Старшого і, можливо, інших творів. У працях Тацита також містяться цінні відомості про сарматів і Боспорську державу.

Політичні погляди

Тацит виділяє три основних типи державного устрою: монархію, аристократію, демократію. Жодній з них Тацит не віддає переваги, критикує всі три форми правління. Монархію критикує за те, що не існує надійних засобів для запобігання її переходу в тиранію, яку Тацит ненавидить, за що Пушкін назвав історика «бичем тиранів». Скептично ставився до сучасного йому римського сенату, критикуючи сенаторів за те, що вони схиляються перед імператорами. Не високої думки Тацит і про римський народ, під яким розуміє перш за все населення Риму і про який пише, що «у нього немає інших державних турбот, крім турботи про хліб» («Історія», 4,38), або, що воно «звичайно чекає переворотів, але в той же час веде себе надто боягузливо» («Аннали», 15, 46). Політичний ідеал Тацит бачить у найдавнішій римській республіці, коли в суспільстві, на його думку, панували справедливість, доброчесність, рівність громадян.

Джерела

• Скржинська М. В. Тацит Корнелій [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] // {{ЕІУ|10|40}
• Кнабе Г. С.Корнелий Тацит: Время. Жизнь. Книги. — М.: Наука, 1981. — 208 с. [Архівовано 3 лютого 2014 у Wayback Machine.]
• Гревс И. М. Тацит. — Москва; Ленинград: АН СССР, 1946. — 249 с.
• Довідник з історії України. За ред. І.Підкови та Р.Шуста.- К.: Генеза, 1993. [Архівовано 10 квітня 2009 у Wayback Machine.]
• Вержбицкий К. В. Политические взгляды Тацита // в кн. История: мир прошлого в современном освещении. — Спб., 2008. [Архівовано 3 лютого 2014 у Wayback Machine.]

• Таціт [Архівовано 21 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — С. 27. — ISBN 966-7492-06-0.
• Таціт, Корнелій. Аннали. З часу відходу божественного Авґуста / К. Таціт; Пер. Кислюка О. І. — К: Український письменник, 2013. — 700 с. (переклад з латини О. І. Кислюка? link).

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Тацит

• Тацит // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Тацит Корнелій // Україна і українці очима світу: бібліогр. покажч. / Міністерство культури України, НПБУ; упоряд.: О. І. Білик, К. М. Науменко; літ. ред. О. І. Бохан; наук. ред. В. О. Кононенко; — Київ: НБУ ім. Ярослава Мудрого, 2018. — С. 31–32. — 248 с.
• Публій Корнелій Тацит [Архівовано 30 жовтня 2007 у Wayback Machine.] // Who's Who
• Гарнага В. П. Творчість Корнелія Тацита у дослідженнях М. П. Драгоманова // Вісник Черкаського університету. — 2010. — Випуск 182. — С. 27 — 33.