Відкрити головне меню

Олена Січинська (уроджена Ган; нар. 1854 — пом. 1930, Львів) — українська громадська діячка, відома, насамперед, своєю активною діяльністю в українському жіночому русі у першій чверті ХХ століття.[1][2][3][4]

Олена Січинська
Народилася 1854(1854)
Померла 1930(1930)
Львів
Громадянство Австро-Угорщина Австро-Угорщина
ЗУНР ЗУНРПольща Польща
Національність українка
Діяльність громадська діячка
Відома завдяки діячка Союзу українок

ЖиттєписРедагувати

Олена Січинська народилася у 1854 році. Вийшла заміж за священника Микола Січинського, у шлюбі з яким мала 11 дітей. Одинадцятим у 1887 році народився Мирослав — майбутній громадсько-політичний діяч, відомий вбивством галицького намісника Анджея Потоцького. Перед тим Олена тричі поспіль розродилася мертвими малюками.[5]

Олена Січинська була головою жіночого конгресу, скликаного у Львові 26 грудня 1908 року Клубом руських жінок та Гуртком українок, що наголосив на потребі створення центральної жіночої організації України на противагу федерації різних товариств. Поряд з Костянтиною Малицькою була прихильницею центральної жіночої організації.

14 грудня 1912 року Січинська головувала на таємних зборах, ініційованих Оленою Степанів, на які прибули жінки з різних товариств. На зборах жінки не погодилися з попереднім рішенням чоловіків беззастережно підтримувати Австро-Угорщину у протистоянні з Російською імперією. Вони вважали, що українці мають проаналізувати різні аспекти міжнародного становища, якнайкраще використати ситуацію на користь української справи і зі зброєю боротися проти Росії за незалежну, соборну Українську державу[6].

22-23 грудня 1921 року Січинська, поряд із Софією Вольською-Мурською, Францішкою Вольською, Ольгою Коренець, Оленою Степанів, Оленою Федак-Шепарович, входила до організаційного комітету З'їзду українських жінок у Львові.[7]

Померла громадська діячка у 1930 році у Львові.

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Богачевська-Хомяк М. Білим по білому: Жінки в громадському житті України, 1884—1939 — К.: Либідь, 1995 — сс. 142, 147, 197—200.