Малицька Костянтина Іванівна

українська поетеса, прозаїк, перекладачка, бібліографка, редакторка, освітянка

Костянтина Іванівна Малицька (30 травня 1872, Кропивник, тепер Калуського району Івано-Франківської області — 17 березня 1947, Львів) (літературні псевдоніми: Віра Лебедова, Чайка Дністрова)[6] — українська поетеса, прозаїк, перекладач, бібліограф, редактор, педагог, діячка культурно-освітніх товариств у Галичині. Найбільше прославилась як автор популярних пісень «Чом, чом, чом, земле моя…», «У Січі, у Січі гуртуймось брати».

Костянтина Малицька
Ім'я при народженні Костянтина Іванівна Малицька
Народилася 30 травня 1872(1872-05-30)[1]
Кропивник, Калуський район, Івано-Франківська область[1]
Померла 23 лютого 1947(1947-02-23)[2] (74 роки), 22 січня 1947(1947-01-22)[3] (74 роки) або 17 березня 1947(1947-03-17)[4][1] (74 роки)
Львів, Українська РСР, СРСР[1]
Поховання Личаківський цвинтар[2]
Країна  Австро-Угорщина
 ЗУНР
 УНР
 Польська Республіка
 СРСР
Діяльність вчителька, редакторка, публіцистка, письменниця, перекладачка, педагог
Сфера роботи література[5][5], переклад[5][5], редагування[5][5] і педагогіка[5]
Заклад Дзвінок (журнал) і Львівська національна наукова бібліотека України імені Василя Стефаника
Членство Союз українок, Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка, Рідна школа, Українське Крайове Товариство охорони дітей і опіки над молоддю і Жіноча громада Буковини

CMNS: Малицька Костянтина Іванівна у Вікісховищі
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Життєпис

ред.
 
Костянтина Малицька у 1910-ї роки

Костянтина Малицька народилась 30 травня 1872 року в селі Кропивник (тепер Калуського району Івано-Франківської області), в сім'ї греко-католицького священика. Початкову школу закінчила в Станиславові (Івано-Франківськ), вчительську семінарію — у Львові. Вчителювала в народних школах невеличких міст Галичини (зокрема в Галичі), на Буковині (Лужани) та у Львові в дівочій школі Українського Педагогічного Товариства. Брала активну участь у громадсько-політичному житті, засновувала хори, читальні «Просвіти». Була однією із засновниць «Жіночої громади Буковини». Тривалий час працювала у виділі цієї організації як секретар. Працювала в педагогічних товариствах «Рідна школа», «Крайове товариство охорони дітей і опіки над молоддю»

У 1912 році спільно з Марією Білецькою дала почин для заснування фонду «На потреби України», що був матеріальною допомогою для УСС 1914 року. У 1914 році інтернована російською окупаційною владою до Красноярська, де стала першою вчителькою української школи імені І. Котляревського. Після п'ятирічного перебування в Сибіру Костянтина Іванівна у 1920 р. повернулася до Львова, де знову почала працювати в школі імені Тараса Шевченка.

Влітку 1941 року ініціювала заснування товариства «Жіноча Служба Україні» та очолювала його до вересня 1941 року[7][8].

Померла у Львові 17 березня 1947 року Похована на Личаківському цвинтарі, поле № 5.

Твори

ред.
 
К. Стеценко. «Шевченкові». Кантата для мішаного хору у супроводі фортепіано на слова К. Малицької, написана до 100-річчя від дня народження Т. Шевченка. 1914 р.[9]

Костянтина Малицька відома як дитяча письменниця, автор поезій, оповідань і сценаріїв, зокрема «Малі герої», «Гарфа Леїлі»; автор багатьох січових пісень. Друкувала твори в журналах «Молода Україна», «Світ дитини», «Зоря», альманахах «Нова хата», «Учитель», «Жіноча доля», сатиричному часописі «Комар» та інших виданнях. Була редактором дитячого журналу «Дзвінок» (Львів). Писала статті на педагогічні і громадські теми, робила переклади. Відома своїм переказом «Робінзона Крузо» Д. Дефо (Львів, 1903), перекладала також прозу Сельми Лаґерлеф («Керниця трьох мудреців з Востока» — у кн.: «Просвітні листки». Ч. І. — Львів, 1907), окремі твори О. Пушкіна та М. Лермонтова.[10][11][12]

У радянський час, з 1944 року вона працювала старшим бібліографом Наукової бібліотеки імені Василя Стефаника, уклала універсальний покажчик дитячої літератури.

У 2016 році вперше з 1932 року побачила світ книга для дітей Костянтини Малицької «Чистенький і Юрзи-Мурзи» видавництва «Розумна дитина».

Вшанування пам'яті

ред.

У Калуші на пошану Костянтини Малицької названа вулиця (на ній встановлена меморіальна таблиця з барельєфом), засновані з 2002 року щорічні премії для педагогів міської (у трьох номінаціях) і районної рад.[13][14]

Примітки

ред.
  1. а б в г http://www.encyclopediaofukraine.com/display.asp?linkpath=pages%5CM%5CA%5CMalytskaKonstantyna.htm
  2. а б Вічна Ватра на Личакові: могили пластунів у Львівському історико-культурному музеї-заповіднику «Личаківський цвинтар»Львів: 2007. — С. 70. — 76 с.
  3. http://esu.com.ua/search_articles.php?id=61250
  4. Library of Congress AuthoritiesLibrary of Congress.
  5. а б в г д е ж Czech National Authority Database
  6. Працювала під псевдоніми та криптоніми: Горський Стефан; Кропивницька Віра; Лебедів Віра; Лебедова Віра; Лужанська Віра; Чайка Дністрова; Растик; Vanellus; Кр. Софія; В. Л.; К.; К. М.; К. М…; к. м.; М.; М-а; М-ка К.; Віра Л. (Дивись тут [Архівовано 2013-10-17 у Wayback Machine.].)
  7. Паньківський К. Жіноча Служба Україні // Роки німецької окупації. — Ньюарк- Нью-Йорк-Торонто : Видавництво “Ключі”, 1965. — С. 43. — (“Життя і Мислі” кн. 7)
  8. Жіноча Служба Україні // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1957. — Кн. 2, [т. 2] : Голинський — Зернов. — С. 693. — ISBN 5-7707-4049-3.
  9. ЦДАМЛМ України, ф. 175, оп. 1, од.зб. 7, арк. 1.
  10. http://vsesvit-journal.com/index.php?option=com_content&task=view&id=235&Itemid=41
  11. http://librar.org.ua/sections_load.php?s=philology&id=3049&start=4
  12. Архівована копія. Архів оригіналу за 5 жовтня 2013. Процитовано 3 жовтня 2013.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  13. Премія Костянтини Малицької для калуських педагогів зросла більш ніж удвічі. ВІДЕО. — «Вікна», 2017.09.06. Архів оригіналу за 29 вересня 2019. Процитовано 29 вересня 2019.
  14. Ірина Павлів – лауреат районної премії імені Костянтини Малицької. ФОТОФАКТ. — «Вікна», 2017.09.30. Архів оригіналу за 29 вересня 2019. Процитовано 29 вересня 2019.

Джерела

ред.

Аудіозаписи творів

ред.

Література

ред.

Посилання

ред.
  Зовнішні аудіофайли
  Дмитро Гнатюк, «Чом, чом, чом, земле моя»