Вольська Францішка

Францішка (Стефанія) Вольська (уроджена Лехно-Васютинська; 1863, Київщина — 1930) — українська громадська діячка польського походження, відома, насамперед, своєю активною громадською діяльністю в Києві наприкінці ХІХ на початку ХХ століття.[2][3]

Францішка Вольська
Народилася 1863(1863)
Київщина[1]
Померла 1930(1930)
Громадянство Російська імперія Російська імперія
Flag of the Ukranian State.svg УНР УРСР
Національність полька
Діяльність громадська діячка, видавець
Конфесія католицтво

ЖиттєписРедагувати

Францішка Вольська народилася у 1863 році. Одружилася зі Стефаном Вольським. Мала дочок Софію (1894 р.н.) — у майбутньому громадську діячку, та Марію.

Наприкінці ХІХ — першій чверті ХХ століття Вольська була громадською діячкою в Києві. На початку ХХ століття у помешканні Вольських на Фундуклеївській, 10 проходили зібрання «українців польської культури». Дискусії велися українською мовою, а всі присутні проголошували себе українцями польської культури, пов'язаними своїми політичними інтересами з українським народом[4]. Погоджуючись з позиціями Липинського, Вольська виступала за самостійність українського народу, на відміну від більшості інших учасників зібрання, що були фактично прихильниками так званої «Історичної Польщі»[5]. У 1912 році за підтримки діячки вийшла друком об'ємна збірка наукових робіт та історичних документів «З історії України» Липинського[6].

Під час Першої світової війни була ініціатором допомоги в'язням-галичанам. У 1917 році вона заснувала в Києві громаду українців-католиків[7].

22-23 грудня 1921 року Вольська, поряд із Софією Вольською-Мурською, Оленою Січинською, Ольгою Коренець, Оленою Степанів, Оленою Федак-Шепарович, входила до організаційного комітету З'їзду українських жінок у Львові.

Францішка Вольська була серед членів редакції альманаху «Z dziejów Ukrainy»[8]. Видавала українську дитячу літературу, редагувала журнал «Волошки» в Києві[9].

Померла видавець та громадська діячка у 1930 році.

ПриміткиРедагувати

  1. Вольська (з дому Лехно-Васютинських) Францішка [Архівовано 30 січня 2019 у Wayback Machine.]; УСЕ. Процитовано 30 січня 2019.
  2. Володимир Мурський — представник екзильного уряду УНР у Стамбулі [Архівовано 29 серпня 2018 у Wayback Machine.]; В. Окіпнюк, Д. Козлов, Історична правда, 28 серпня 2018.
  3. Перший переклад драматичного твору Лесі Українки англійською мовою [Архівовано 23 січня 2019 у Wayback Machine.]; Тамара Скрипка, t-skrypka.name, 2010.
  4. Історик і Влада. Колективна монографія / Відповідальний редактор В.Смолій; творч. керівник проекту І.Колесник — К.: ІІУ НАН України, 2016. — с. 347. Архів оригіналу за 23 листопада 2018. Процитовано 27 січня 2019. 
  5. Конфлікт між В. Липинським і Б. Ярошевським у тижневику «PrzeglĄd Krajowy» // Український археографічний щорічник: Нова серія. — Том 16/17, випуск 13/14. — Київ, 2009.
  6. В'ячеслав Липинський: доля, вчення, актуальність [Архівовано 28 січня 2019 у Wayback Machine.]; Підволочиська районна адміністрація, до 130-річчя В'ячеслава Липинського.
  7. Богачевська-Хомяк М. Білим по білому: Жінки в громадському житті України, 1884—1939 — К.: Либідь, 1995 — с. 197.
  8. Листи В'ячеслава Липинського до Євгена Чикаленка (1909—1918) / Н. Миронець // Український археографічний щорічник. — К., 2007. — Вип. 12. — С. 516. Архів оригіналу за 27 січня 2019. Процитовано 27 січня 2019. 
  9. Жінки в суспільно-політичному житті України. 1917 рік. [Архівовано 28 січня 2019 у Wayback Machine.]; Оксана Оніщенко, Всеосвіта, 3 серпня 2018.

ДжерелаРедагувати