Східна Віронія, або Іда-Вірумаа (ест. Ida-Virumaa або Ida-Viru maakond) — один з найбільших, переважно російськомовний повіт (мааконд) на північному сході Естонії, межі якого розповсюджуються до Фінської затоки на півночі, річки Нарви на сході й Чудського озера на півдні. На заході й південному заході повіту межа тягнеться через ліси та болота Алутагузе, уздовж території Ляяне-Вірумааського та Йиґеваського повітів.

Іда-Вірумаа
Ida-Virumaa
Повіт Естонії
Прапор Іда-Вірумаа Герб Іда-Вірумаа
Прапор Іда-Вірумаа Герб Іда-Вірумаа
Столиця Йихві
Старійшина Агу Сільде
Найбільше місто Нарва
Територія 3 364 км²
Населення
  • Всього (2006)
  • Густота

172 775
51,4 осіб/км²
ISO 3166 EE-44
Мапа

Площа Іда-Вірумаа — 3 364,05 км², що становить 7,4% від площі всієї держави. В центрі північної частини повіту, за 165 км від Таллінна, розташований адміністративний центр — місто Йихві.

Історія

ред.

Іда-Вірумаа — один із найбільш давніх регіонів Естонії, куди прибули поселенці. Одне з найвідоміших поселень розташовано неподалік міста Кунда. Близько 3 000 років тому на плато північного узбережжя була оброблювана територія. Найдавніші зі знайдених залізних предметів містились у похованні Сопе (Люганусе).

Спокійний та мирний період завершився прибуттям в XXIII столітті на землю Віру вікінгів. Їхні могильники розташовані у північній та східній частинах повіту. 18 лютого 1268 року до Вірумаа вирушили новгородці на чолі з князем Дмитром і псковитяни на чолі з литовським князем Даумантасом. На початку XIII століття тутешню землю спустошували німецькі хрестоносці. У 12191220 роках народ охрестили данці. Їхня влада над північною частиною Естонії тривала понад століття.

У 1346 році Данія продала свої володіння Тевтонському ордену, що започаткувало мирний період, який завершився 1558 року Лівонською війною.

Після першої окупації Естонії Радянським Союзом в 1940 під час Другої світової війни, а особливо після другої її окупації, починаючи з 1945, Радянський Союз посиленно індустріалізував цей регіон через розробку корисних копалин (в основному гірнича промисловість та первісну переробку копалин та природних матеріалів). Також Радянський Союз інтенсивно завозив сюди російськомовне населення з інших регіонів СРСР.

У 2013 році волость Майдла (ест. Maidla vald) об'єднано з Люганусе.

Населення повіту

ред.

У повіті, як і в цілому в Естонії, склалася несприятлива демографічна обстановка. Так, станом на 1 січня 2006 року у повіті проживало 173 777 жителів, з яких 44,8% були чоловічої та 55,2% жіночої статі. Загальний коефіцієнт народжуваності в повіті за 2005 рік склав 9,4%, а смертності 15,3%. Таким чином природний приріст був негативним −5,9%.

Характерною особливістю повіту є переважання в ньому російськомовного населення. 70,8% населення складають росіяни (123 тис.), 19,9% естонці (34 тис.), 2,7% українці, 2,8% білоруси, 1,4% фіни та інгерманландці, 2,4% інших (німці, татари, вірмени й ін.)

Назва міста Населення,
осіб (2009[1])
Нарва 66151
Кохтла-Ярве 44821
Сілламяе 16282
Йихві 11190
Ківіилі 6681
Нарва-Йиесуу 2616

Адміністративно-територіальний поділ

ред.

У складі повіту після реформи 2017 року 8 самоврядувань: 4 міських муніципалітетів і 4 волості.

Міські муніципалітети:

  Кохтла-Ярве (ест. Kohtla-Järve)
  Нарва (ест. Narva)
  Нарва-Йиесуу (ест. Narva-Jõesuu)
  Сілламяе (ест. Sillamäe)

Волості:

Алутаґузе (ест. Alutaguse vald)
  Йихві (ест. Jõhvi vald; разом із містом Йихві)
  Люганусе (ест. Lüganuse vald)
  Тойла (ест. Toila vald)

У складі повіту до реформи 2017 року було 22 самоврядування: 6 міських муніципалітетів і 16 волостей.

Міські муніципалітети:

  Ківіилі (ест. Kiviõli)
  Кохтла-Ярве (ест. Kohtla-Järve)
  Нарва (ест. Narva)
  Нарва-Йиесуу (ест. Narva-Jõesuu)
  Пюссі (ест. Püssi)
  Сілламяе (ест. Sillamäe)
 
Муніципалітети повіту Іда-Вірумаа

Волості:

  Авінурме (ест. Avinurme vald)
  Азері (ест. Aseri vald)
  Алайие (ест. Alajõe vald)
  Вайвара (ест. Vaivara vald)
  Ійзаку (ест. Iisaku vald)
  Іллука (ест. Illuka vald)
  Йихві (ест. Jõhvi vald; разом із містом Йихві)
  Кохтла (ест. Kohtla vald)
  Кохтла-Нимме (ест. Kohtla-Nõmme)
  Лохусуу (ест. Lohusuu vald)
  Люганусе (ест. Lüganuse vald)
  Мяетагузе (ест. Mäetaguse vald)
  Сонда (ест. Sonda vald)
  Тойла (ест. Toila vald)
  Тудулінна (ест. Tudulinna vald)

Економіка

ред.

Повіт має багату історію розвитку промисловості — тут розміщено основні енергетичні й виробничі потужності Естонії, які дають близько 16% від загального промислового продукту Естонії.

Найбільші економічні напрямки:

  • видобуток горючого сланцю, виробництво електроенергії та теплоенергії
  • хімічна промисловість
  • торгівля
  • будівництво й виробництво будівельних матеріалів
  • деревообробка
  • металообробка
  • виробництво продуктів харчування
  • туризм

Станом на 2005 рік 13,7% працездатного населення Іда-Вірумаа були безробітними.

Енергетика

ред.

Чверть жителів Іда-Вірумаа пов'язані з енергетикою — це видобуток сланцю і виробництво електро- та теплоенергії. У Нарві — місті енергетиків — виробництво енергії за допомогою водяного колеса почалося вже наприкінці XIX століття, нині ж електрика звідси поступає на територію всієї республіки.

Виробництво електрики здійснюється завдяки горючому сланцю, що залягає в надрах повіту (до 70 м). Його видобутком займається концерн «Еесті Пилєвківі» (ест. Eesti Põlevkivi), який видобуває 10-12 млн тонн сланцю на рік за допомогою двох підземних шахт і двох відкритих кар'єрів.

Хімічна промисловість почала використовувати сланець вже у 20-их роках XX століття, у 50-их роках видобуток сланцю було зорієнтовано на виробництво електрики, що зберігається й сьогодні — на виробництво ж сланцевого масла йде близько п'ятої частини сланцю, що видобувається. Вироблення електроенергії на базі горючого сланцю, за прогнозами, збережеться приблизно протягом 30 років.

Сланець видобувається з надр Естонського сланцевого родовища, яке тягнеться із заходу на схід від Кивіилі до Нарви та з півночі на південь від Йихві до Вяйке-Пунґер'я. Видобуток сланцю здійснюється так званим відкритим способом на кар'єрах (розрізах) «Нарва» та «Айду», а також на двох підземних шахтах — «Естонія» та «Віру».

Освіта

ред.

У загальноосвітніх школах повіту навчається близько 20 800 учнів, з них 80% навчаються у школах з російською мовою викладання. В Іда-Вірумаа діє 51 загальноосвітня школа (з російською мовою навчання — 28, з естонською — 15, двомовних — 8), 60 дошкільних закладів та 6 установ, що надають професійно-технічну освіту. Вищу освіту можна здобути в трьох вишах: у Коледжі Тартуського університету, Інституті Економіки та Управління "ECOMEN", та у Вірумааському коледжі Талліннського технічного університету. Перший спеціалізується на підготовці викладачів і соціальних працівників, другий — на підготовці спеціалістів в області економіки та управління, а третій — на вищій освіті в технічній сфері. У трьох вишах навчаються понад 1 800 студентів.

Культура

ред.

Культурне життя Іда-Вірумаа яскраве й різноманітне. Окрім естонських колективів, що сприяють збереженню та розвитку національної культури, в повіті так само представлені танцювальні і співочі колективи російського, білоруського, українського, німецького, інгерманландського, татарського, польського, єврейського, узбецького і чуваського народів.

У повіті так само діють одні з найстаріших в Естонії колективів — Люганусський співочий хор (заснований 1855 року) та Йихвіський змішаний хор HELI (заснований 1862 року). Ряди хорових виконавців доповнюють Авінурмеський, Оонурмеський, Атсаламаський, Кивіиліський, Нарвський, Силламяеський, Кохтла-Ярвський, Азеріський, Кохтла-Ниммєський, Йізакуський співочі хори та численні шкільні хори. На загальних співочих святах Іда-Вірумаа представляють понад 2 000 співаків.

З колективів народного танцю найвідоміші — танцювальний ансамбль VIRULANE, Йихвіський жіночий танцювальний гурт GEVI, Сілламяеський SUVENIIR, Нарвський JUN-OST, танцювальні гурти Тамміку, Мяєтагузе, Ійзаку, Люганузе, Майдла, Вока та ін.

За традицією, щороку в повіті проходять дні хорової пісні, народного танцю, народної музики, духової музики, вокальних ансамблів та гуртків драми. З великих суспільних заходів, що склалися відносно нещодавно, можна відзначити Кохтла-Ниммєське свято Tuhamägede Talvine Tantsupidu і Suvine Tuhamägede Tantsupidu.

З відомих у всій республіці культурних заходів можна назвати ярмарок рукоділля VIRU NIKERDAJA, Авінурмеський бондарний ярмарок, рибний ярмарок Лохусуу, Йихвіський фестиваль RAHVUSKULTUURISELTSIDE LOOMEPADA і народне свято Peipsi Jaanik у Вайкла.

Культурне життя повіту висвітлюється двомовною повітовою газетою «Північне узбережжя» (эст. «Põhja rannik»).

Природа

ред.

Протягом тисячоліть найбільші річки повіту сформували глінт. Менші річки несуть свої води в море, формуючи берегові уступи. До них належать: Тирвайие, Лангевоя і Алуоя. Найвища — Валасте. Чим довше узбережжя, тим більше розвинені берегові виступи, даючи місцевим жителям більше свободи.

Сака-Онтіка-Тойла є найвищим Балтійським глінтом, і найдовшою нерозривною частиною, що пролягає від Сака до Тойласької глінтової бухти. Увагу археологів він привернув ще пару століть тому, перш за все своїми відкритими нашаруваннями кембрійського і до-ордовіковського періодів.

Середня висота — більше 50 метрів, поблизу Онтіка, вона досягає свого максимуму — 55,6 м. Між берегом і водною межею місцевість нерівна, з дуже кам'янистим осипом. Тут знаходиться, найвищий в Естонії, 25-метровий водоспад Валасте. У 1996 році, за пропозицією комісії із захисту природи Північно-Східне примор'я було оголошене природною спадщиною і народним символом. Також, організація ЮНЕСКО визнала його світовою спадщиною.

Система озер Куртна найбільша в Естонії. Вона розташована на утворенні, сформованому під час льодовикового періоду в околицях Куртна. Більше 30 км² зайнято 40 різними за площею і глибиною озерами. У регіоні протягом десятиліть сформувалася своєрідна екосистема. У 1987 році тутешня природа стала частиною ландшафтного заповідника.

Група пагорбів Синімяе у Вайварі складається з 3 пов'язаних між собою пагорбів, орієнтованих зі сходу на захід. Їх загальна довжина — 3,4 км. Абсолютна висота: Торнмяги — 69,9 м, Пиргухауамяги — 82,3 м і Паргимяги — 84,6 м.

Парк Кричу — найбагатший парк Естонії (більше 200 видів дерев і чагарників), розташований в гирлі річки Пюхайиє, і зведений наприкінці XIX — на початку XX століть згідно з планом і під керівництвом директора Ризького зоопарку Р. Куфалдті. Озеро Ул'ясте знаходиться на висоті 66 м над рівнем моря. Його середня глибина — 2,5 м. В околицях озера безліч джерел. Озеро є місцем відпочинку для жителів Кивіилі і Сонда.

У районі Бороні Йие (у Кричу) знаходяться насадження, яким вже більше 100 років. Сюди ще не ступала нога людини. Стародавній ліс доповнюють 1,5 метрові папороті і товстий шар моху. В улоговині річки видно виступаючі породи середньо-девонського періоду.

Нарвський водоспад розташований на річці Нарва, там, де Кренгольмський острів ділить річку на дві. Висота східного водоспаду: 6-6,6 м, західного: 3,2-6,5 м. Через дамбу гідроелектростанції — водоспад велику частину часу — мілководний.

У повіті знаходяться:

  • Найповноводніша річка Естонії — Нарва (400 м³ на секунду)
  • Найбільша в Естонії система озер — озера Куртна (40 озер на 30 км²)
  • Найглибша в Естонії підземна шахта — шахта «Естонія» (глибина 70 м)
  • Найвищі труби в Естонії — Естонська Електростанція (250 м)
  • Найвищі в Естонії штучні гори — до 173 м від рівня моря
  • Найвищий водоспад в Естонії — Валасте (25 м)
  • Найвищий в Естонії прибережний глінт (обрив) — Онтіка (56 м)
  • Найдовший пляж Естонії — пляж на Чудському озері (більше 30 км)
  • Найдовший пляж на морському узбережжі — Нарва-Йиесуу (7,5 км)

Примітки

ред.
  1. Estonia: Counties, Municipalities, Cities, Towns & Villages — Statistics & Maps on City Population. Архів оригіналу за 17 жовтня 2012. Процитовано 6 вересня 2009.

Джерела

ред.