Шутнівці

Шутні́вці — село в Україні, у Слобідсько-Кульчієвецькій сільській територіальній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.

село Шутнівці
Краєвид села Шутнівці з берегу річки Смотрич Краєвид села Шутнівці з берегу річки Смотрич
Країна	Україна
Область	Хмельницька область
Район	Кам'янець-Подільський район
Громада	Слобідсько-Кульчієвецька сільська громада
Код КАТОТТГ	UA68020230220071643
Основні дані
Населення	384 осіб
Площа	0,686 км²
Густота населення	559,77 осіб/км²
Поштовий індекс	32376
Телефонний код	+380 3849
Географічні дані
Географічні координати	48°35′50″ пн. ш. 26°37′09″ сх. д.
Водойми	р. Смотрич
Відстань до районного центру	12 км
Місцева влада
Адреса ради	32372, Хмельницька обл., Кам’янець-Подільський р-н, с. Устя
Карта
Шутнівці
Шутнівці
Мапа
Шутнівці у Вікісховищі

Назва

За місцевими переказами село Шутнівці отримало свою назву від того, що ця територія, вкрита лісами, слугувала для розважальних зустрічей місцевих поміщиків і городян з Кам'янця-Подільського, які влаштовували тут полювання на звірів та за міські пікніки.

Географія

Село Шутнівці розташоване за 12 км від Кам'янця-Подільського на річці Смотрич (між вищими по течії Панівцями та нижчими по течії Цвіклівцями). Річка Смотрич, що омиває нижню частину населеного пункту, створила сприятливі умови і для проживання, і для відпочинку. Власне тому одну з частин Шутнівців колись віддали під будівництво дачного кооперативу.

Місцеві умовно ділять село на чотири кути: гора, долина, дачі та кар'єр.

Клімат

Шутнівці знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом, але діяльність людини призводить до поганих змін та глобального потепління. Рівень наповнення річок водою в області становить лише 20 % від необхідного стандарту.

Історія

Поселення відоме історичних документах зі другої половини XVII століття та було тісно пов'язане з сусідніми Панівцями.

Свого часу село належало панам: Потоцьким, Коссаковським, Вельгорським, з 1759 року — Стажинським.

Від початку XVIII століття в селі існувала дерев'яна Преображенська церква, яка близько 1746 року згоріла від блискавки. У 1747 році збудовано й освячено нову церкву — також дерев'яну Преображенську. Дзвіниця біля неї з'явилася у 1828 році, також згоріла 21 травня (2 червня) 1881 року за переказами місцевих від блискавки. Через рік після пожежі збудували дерев'яну церкву з матеріалів, куплених за 80 карбованців у селі Довжок.

У 1835 році до Шутнівців приєднали частину сусіднього села Панівці, яке було відоме як «Нижні Панівці», але 1881 року Нижні Панівці знову увійшли до складу Пановецького приходу.

У 1881 році під час пожежі церкви вигоріло майже все село. Існує легенда, що нібито місцевий священик хотів перенести храмове свято на інший день, не робочий, натомість блискавка, яка влучила в церкву, стала гнівом Божим, своєрідним покарання за такі вольності.

12 (24) квітня 1888 року закладено новий кам'яний храм, урочисто освячено 13 (25) жовтня 1891 року. Церкву в ім'я святого Григорія, просвітителя Вірменії збудовано за кошти довжицької поміщиці, княгині Ганни Хілкової в пам'ять про її покійного чоловіка Григорія Хілкова. Разом з храмом було зведено і кам'яну триярусну дзвіницю. Серед ікон, які Ганна Хілкова пожертвувала храму, була невелика стародавня ікона Божої Матері Троєручиці. У радянські часи церква була зачинена, а в часи войовничого атеїзму двіницю та ікону було знищено. За часів незалежної України заново написана копія ікони й 14 травня 2006 року повернена у Свято-Григоріївську церкву завдяки пожертвам кам'янчанина Віктора Миронюка.

Внаслідок поразки визвольних змагань на початку XX століття, село тривалий час було окуповане російсько-більшовицькими загарбниками.

Радянська окупація принесла колективізацію та розкуркулення, мешканці села зазнали геноциду та репресій.

У 1932—1933 роках селяни зазнали сталінського голодомору.

У 1936—1937 роки Великого терору вбито осіб різних національностей й професій, чимало селян було депортовано як сім'ї «ворогів народу».

У 1946—1947 роках, по завершенню Другої світової війни, мешканці села вчергове зазнали голодомор.

З 1991 року в складі незалежної України.

14 серпня 2017 року, шляхом об'єднання сільських рад, село увійшло до складу Слобідсько-Кульчієвецької сільської громади. Об'єднання в громаду мало на меті створювати умови для формування ефективної й відповідальної місцевої влади, яка має забезпечити комфортне та безпечне середовище для проживання людей.

Населення

За переписом 2001 року населення села складало 384 особи.

Мова

У селі поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.

100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.

Інфраструктура

Амбулаторія в селі Шутнівці

Шутнівці повністю газифіковані. Функціонує амбулаторія. Приміщення школи після її закриття розділили навпіл. Частина залишилася за клубом та бібліотекою, а частину віддали в оренду.

Економіка

• ПП «Астарта-2005», засноване в Шутнівцях у лютому 2005 року.
• Комбікормовий завод.
• Сільськогосподарське підприємство ТОВ «Дари+Поділля» (аграрії орендують шутнівецькі землі).

Спорт

Село має аматорську футбольну команду «Астра» (Шутнівці), яка періодично грає чемпіонаті Кам’янець-Подільського району з футболу.

Відомі особи

Уродженці села:

• Любенчук Микола Іванович — народний депутат України першого скликання (1990—1994).
• Ірха Василь Іванович — хоровий диригент, педагог, Заслужений працівник культури України, професор, Заслужений діяч мистецтв України, академік Української академії наук.

Проживала та перебувала:

• Хілкова Ганна Михайлівна — власниця Довжоцького ключа з п'яти поселень, фундаторка нової будівлі церкви у селі Шутнівці.

Світлини

• 
  Дорожній знак при в'їзді в село
• 
  Свято-Григорівська церква
• 
  Річка Смотрич

Див. також

• Поділля — історико-географічна область.
• Подоляни — етнографічна група українців, населення Поділля.
• Подільський говір — різновид говорів української мови.
• Децентралізація — реформа місцевого самоврядування для формування ефективної і відповідальної місцевої влади.