Відкрити головне меню

Сулимі́вка (стара назва Журавські або Жоравські хутори, Хутір Жоравський або Журавський) — село в Україні, в Яготинському районі Київської області, центр Сулимівської сільської ради. За всеукраїнським переписом населення 2001 року у селі мешкало 899 осіб[1].

село Сулимівка
Sulimivka gerb.png Sulimivka prapor.png
Герб Сулимівки Прапор Сулимівки
Церква Стрітення Господнього
Церква Стрітення Господнього
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Яготинський
Рада/громада Сулимівська сільська рада
Код КОАТУУ 3225587201
Основні дані
Засноване 1714
Населення 899
Площа 30,6 км²
Густота населення 29,38 осіб/км²
Поштовий індекс 07722
Телефонний код +380 4575
Географічні дані
Географічні координати 50°16′31″ пн. ш. 31°58′57″ сх. д. / 50.27528° пн. ш. 31.98250° сх. д. / 50.27528; 31.98250Координати: 50°16′31″ пн. ш. 31°58′57″ сх. д. / 50.27528° пн. ш. 31.98250° сх. д. / 50.27528; 31.98250
Середня висота
над рівнем моря
121 м
Водойми річка Жоравське Озеро
Місцева влада
Адреса ради 07722, Київська обл., Яготинський р-н, с.Сулимівка, вул.Кравченка,122 , тел. 37-3-32; 37-3-72
Карта
Сулимівка. Карта розташування: Україна
Сулимівка
Сулимівка
Сулимівка. Карта розташування: Київська область
Сулимівка
Сулимівка
Мапа

Сулимівка у Вікісховищі?

ГеографіяРедагувати

У селі бере початок річка Жоравське Озеро.

ІсторіяРедагувати

У 1714 році над річкою Журавкою (Жоравкою) полковник Іван Сулима з Переяславського полку Війська Запорозького заснував хутір Журавський. 28 липня 1781 року вийшов універсал, що надавав право на володіння хутором дружині Івана Сулими, а 31 січня 1728 року поселення перейшло у спадок його синам. Це було козацьке поселення, де у 1762 році мешкало 48 родин у 36 хатах[2].

У Речі Посполитій хутір належав до Переяславського староства Київського воєводства, а в Російській імперії — до Жоравської волості Пирятинського повіту Полтавської губернії. У XIX столітті став селом.

У 1903-1905 році була збудована козацька дерев’яна церква на честь Стрітення Господнього, яка є пам’яткою архітектури місцевого значення і наразі лишається єдиною дореволюційною церквою у Яготинському районі. Інші 16 історичних церков району були зруйновані комуністами, а ще одна, яка пережила радянський режим (Миколаївська у с. Лозовий Яр), була спалена грабіжниками у 2010 році[3].

У 1912 році у селі мешкало 1882 селян і 2 міщан православного віросповідання[3].

З 1917 року село було у складі Української народної республіки. З 1921 року тут остаточно встановився комуністичний режим[1].

1 червня 1924 року у селі відкрилась комсомольська організація, секретарем якої став Павло Макарович Шпак. Одразу по цьому почалися переслідування православних вірян, священика виселили з його будинку і йому довелося жити у сараї. У 1930 році церква була закрита і спаплюжена: дзвони і хрести скинуті, ікони порубані на дрова[2]. Надалі церква використовувалася як зерносховище. Під час німецької окупаціії церкву відкрили і вона діяла до 1959, коли її знову закрили під час хрущовських гонінь на релігію[3]. Нею опікувався тодішній настоятель храму у с. Лозовий Яр о. Михаїл Макеєв.

У радянський час у селі діяв колгосп імені Кравченка, середня школа, бібліотека.

Близько 1970 року населення складало 1277 осіб[4]. У 2001 році — 899 осіб.

Культура і релігіяРедагувати

У селі працює краєзнавчий музей, головна експозиція якого присвячена уродженцю села, двічі Герою Радянського Союзу Анатолію Кравченку — людині, яка вперше у світовій історії провела танки дном річки (під час визволення Києва у 1943 році)[1].

Діє сільський клуб.

У Стрітенській церкві діє парафія Української православної церкви (Московського патріархату).

Настоятелем церкви з 1989 року є відомий російський православний бард українського походження о. Сергій Кісельов[5], автор і виконавець численних пісень на духовну тематику. У 1990-тих його пісні часто носили відверто проросійський монархічний характер, але згодом погляди священика пом'якшилися, імовірно під впливом проукраїнських настроїв у селі і районі, тож із 2010-них його твори стосуються виключно духовних тем, передовсім закликів до християнської любові та покаяння. Він також є духівником Яготинського благочиння Бориспільської єпархії УПЦ (МП).

Пам'ятки і архітектураРедагувати

У селі збереглася пам'ятка архітектури — дерев'яна Церква Стрітення Господнього. Її будівництво розпочалося у 1903 і завершилося у 1905 році в традиційному для цієї місцевості козацькому архітектурному стилі — храм з однією банею та прибудованою дзвіницею[3]. Ініціатором будівництва був житель села Пилип Кирик, керував роботами майстер Кабанов, а землю під храм виділила Єлизавета Дзевоновська. Пам'ятка архітектури місцевого значення (ох. №98-Кв)[1].

У Сулимівці є ще одна старовинна будівля — колишня земська школа, яка була збудована 1915 року. Нині у приміщенні земської школи розташовується сільський клуб.

У радянський період було встановлено бюст Андрія Кравченка, а також братську могилу воїнів Радянської Армії і пам'ятник воїнам-односельцям, які загинули в роки Другої світової війни.

ЕкономікаРедагувати

У 1970-тих у селі діяв колгосп імені Кравченка, який мав 3229 га сільськогосподарських угідь, зокрема 2935 га орної землі. Господарство вирощувало зернові культури та цукрові буряки. Було розвинуто тваринництво[4].

Відомі людиРедагувати

Уродженці:
Мешканці:

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Маленков Р., Година О. Дванадцять маршрутів Київщиною. — К.: Грані-Т, 2008.
  • Сулима Л. М. Сулими: спадщина предків, 2013

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати