Страусове перо звичайне

вид рослин

Страусове перо звичайне (Matteuccia struthiopteris або Onoclea struthiopteris) — вид папоротей родини оноклеєвих (Onocleaceae). Граціозна декоративна рослина, яку вирощують у тінистих парках. Лікарська рослина. Рідкісний вид, що потребує охорони.

Страусове перо звичайне
Matteuccia struthiopteris (4).JPG
Страусове перо звичайне (Matteuccia struthiopteris)
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Відділ: Папоротеподібні (Polypodiophyta)
Клас: Папоротевидні (Polypodiopsida)
Порядок: Багатоніжкові (Polypodiales)
Підпорядок: Aspleniineae
Родина: Страусопері (Onocleaceae)
Рід: Страусове перо (Matteuccia)
Tod.
Вид:
Страусове перо звичайне (M. struthiopteris)
Біноміальна назва
Matteuccia struthiopteris
(L.) Tod. 1866
Синоніми
  • Matteuccia pensylvanica[1]
  • Matteuccia pennsylvanica (common misspelling)
  • Onoclea struthiopteris
  • Pteretis nodulosa[2]

ОписРедагувати

Багаторічна рослина 60-170 см заввишки з товстим кореневищем і пучком диморфних листків. Вегетативні листки зелені, двічі перисті, з широко-довгастою гострою пластинкою. Спороносні листки бурі, перисті, менші за вегетативні, розвиваються всередині утвореної вегетативними листками лійки. Пера першого порядку у цих листків лінійні, цілокраї, майже циліндрично згорнуті. Соруси спочатку округлі, потім безперервні, розташовані на потовщеннях жилок, прикриті дуже опуклим, по краю розірваним покривальцем, що рано опадає[3].

Життєвий циклРедагувати

Під осінь у центрі розетки вегетативних листків розвиваються спеціальні листки, на яких у спорангіях утворюються спори[4]. Цілком ймовірно, що саме з ними пов'язане виникнення легенди про цвіт папороті[4]. Спороносять у другій половині літа — на початку осені.

Поширення та середовище існуванняРедагувати

Вид поширений у Східній та Північній Європі, Північній Азії та Північній Америці[5]. В Україні трапляється в Карпатах, на Поліссі (зокрема на межі Рівненщини та Волині — в околицях с. Борбин, на Кременеччині — в Кременецькому ботанічному саду та в національному природному парку «Кременецькі гори»), а також у лісостепу.

Див. такожРедагувати

Одна з рідкісних рослин, яку можна побачити тільки на лісистих берегах річок, у тінистих лісах на багатих ґрунтах, у місцях, не порушених людиною. Росте у тінистих лісах, у вологих чагарниках та вільшняках, по вологих ярах. Рослина декоративна, широко культивується: це одна найпопулярніших папоротей, що використовуються в озеленені.

Практичне використанняРедагувати

 
Тара з рахісами в Японії

Щільно накручені незрілі листя, які називаються рахіси, використовуються як варений овоч, і їх вважають делікатесом переважно у сільських районах північного сходу Північної Америки. Не рекомендують їсти сирі рахіси[6]. Пагони збирають по всій Японії ("когомі" по-японськи), де вони є делікатесом.[7]

ПриміткиРедагувати

  1. Johnson, David M. (1993). Matteuccia struthiopteris var. pensylvanica. У Flora of North America Editorial Committee. Flora of North America. Flora of North America North of Mexico 2 (New York and Oxford: Oxford University Press). Архів оригіналу за 30 жовтня 2013. Процитовано 14 лютого 2014. 
  2. Elias, Thomas; Dykeman, Peter (1982). Edible Wild Plants. New York, NY: Sterling Publishing Co., Inc. с. 58. ISBN 978-1-4027-6715-9. 
  3. Подсемейство кочедыжниковые (Athyrioideae) // Жизнь растений : В шести томах / Гл. ред. чл.-корр. АН СССР, проф. Ал. А. Фёдоров; под ред. проф. И. В. Грушвицкого и канд. биол. наук С. Г. Жилина. — Москва : Просвещение, 1978. — Т. 4: Мхи, плауны, хвощи, папоротники, голосеменные растения. — С. 232. — 300 000 прим.
  4. а б Гіпотеза походження легенди про цвіт папороті – Національний природний парк "Кременецькі гори" (укр.). Архів оригіналу за 12 липня 2019. Процитовано 12 липня 2019. 
  5. Кatо M., Iwatsuki К. Phytogeographic relationships of pteridophytes between temperate North America and Japan // Ann. Missouri Bot. Gard. — 1983. — Vol. 70, № 4. — P. 724—733.
  6. Bulletin #4198, Facts on Fiddleheads - Cooperative Extension Publications - University of Maine Cooperative Extension. Cooperative Extension Publications (амер.). Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 22 листопада 2020. 
  7. Let us go fiddlehead foragin', but carefully | The Japan Times Online. web.archive.org. 20 березня 2011. Процитовано 22 листопада 2020. 

ПосиланняРедагувати