Степан Жидек

Жидек Степан Васильович
пол. Stiepan Żydek
Народження	8 червня 1900; Великі Бірки ; (зараз Тернопільський район, Тернопільська область)
Смерть	8 травня 1970 (69 років); Біла Церква, Київська область, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР, Польща
Вид збройних сил	Сухопутні війська
Освіта	Військова академія імені М. В. Фрунзе
Роки служби	1916—1949
Звання	Генерал-майор
Командування	командир військової округи Війська Польського
Війни / битви	Перша світова війна; Листопадовий Зрив; Українсько-польська війна; Українсько-радянська війна; Польський похід РСЧА; Німецько-радянська війна

Жидèк Степан Васильович (пол. Stiepan Żydek; 8 червня 1900, Великі Бірки — 8 травня 1970 року, Біла Церква — український, радянський і польський військовий, Бригадний генерал Війська Польського, генерал-майор Радянської армії

З життєпису ред.

Народився 8 червня 1900 р. в селі Великі Бірки у сім'ї фільваркового конюха Василя і Марії (дів. Зьола) Жидеків. За протест проти пана його батько був жорстоко побитий на фільварку, другого дня його привезли неживим. В 1903 р. помирає мати. Він рано залишився сиротою. Степана спочатку взяла тітка, потім місцевий священик о. Іван Гургаль. В домі о. Гургаля він навчився читати і писати. Пас гусей, худобу, бавив дітей. Вчився самостійно. Складав гроші. Пощастило здати екзамен за 4 роки в Тернопільській гімназії. Мріяв про загальну освіту. Пішов працювати робітником на місцеву Великобірківську фабрику по переробці льону та конопель.

Якийсь заїжджий професор з Коломиї дізнався про Степана і запросив доучуватись в Коломийській гімназії. Тут хлопець бавив професорських дітей. Коли в 1916 р. Коломию зайняли російські війська, Степан пристає до російських солдат. Порався коло солдатської кухні разом з солдатом Петром Лубенцем. Після одного з боїв між австрійськими і російськими військами Степан попадає в полон. Перебуває в таборі, йому пощастило втекти. В 1916 р. вступає в легіон УСС. Після розпаду Австро-Угорщини вступає в ряди УГА, бере участь у військовій боротьбі на вулицях Львова. В 1920 р. з декількома бійцями УГА переходить на бік РСЧА.

Степана Жидека направляють в школу політпрацівників 44-ї стрілецької дивізії. Після її закінчення стає політпрацівником, комісаром батальйону, котрим командував Петро Шеремета. В 1921 році — демобілізований. Рекомендований на навчання в Київську школу червоних старшин. В жовтні 1922 р. цю школу було розформовано. Разом з 200-ми курсантами, Степана Жидека переводять в Харківську школу. Після закінчення Харківської школи залишений командиром взводу. Направлений командиром Київської піхотної роти. В 1936 р. закінчує вечірній факультет Військової академії ім. Фрунзе.

У 1937 р. начальник штабу полку, майор С.Жидек був заарештований і звинувачений у приховуванні свого колишнього військового звання підстаршини УГА. В 1940 р. С. Жидека звільнили. Перебував на військовій службі в Сибірському військовому окрузі.

Коли почалася Німецько-радянська війна, С. Жидек був начальником оперативного відділу 216-ї мотострілецької дивізії, що дислокувалась на Поділлі. В складі військ Південно-західного фронту дивізія стримувала наступ фашистських танків в районі Збараж — Підволочиськ. Під Уманню опинився в оточенні. 7 серпня 1941 р. поранений і залишений на території, окупованій противником. 5 днів перебував у шевця Яременка, потім в цивільному одязі перейшов лінію фронту без зброї і документів. В 1941—1944 воював на Південно-заідному фронті начальником штабу 39-ї стрілецької дивізії та командирром 119-го стрілецького полку, під час боїв був 4 рази поранений.

З лютого 1944 року, враховуючи знання польської мови, командування призначило Степана Жидека начальником оперативного відділу І-ї армії Війська Польського. У вересні 1945 року полковник С.Жидек призначений комендантом школи перепідготовки молодших офіцерів у м. Гріфіні. З грудня 1945 р. до травня1947 р. - командир 10-ї піхотної дивізії Війська Польського. 17 листопада 1946 року отримує звання Бригадний генерал. З травня 1947 року призначений командиром третього військового округу — Люблін. З листопада 1947 року генерал С. Жидек став начальником відділу департаменту бойової підготовки Війська Польського. 9 лютого 1946 року, за згодою Президента Республіки Польща — Болеслава Берута та командуючого Війська Польського маршала Міхала Зімірського, Степан Жидек змінює своє прізвище на Степан Зеліньський^[1]. Нагороджений радянськими і польськими високими нагородами.

У 1949 р. бригадний генерал Війська Польського Степан Жидек демобілізується в запас, повертається на Батьківщину та оселяється у Білій Церкві. Пізніше йому було присвоєно звання Генерал-майор запасу Радянської Армії. Працює викладачем в сільськогосподарському інституті. В повоєнному 1949 р. в пошуках родичів приїжджає у Великі Бірки, але на той час родичів знайти не вдалося. В 1968 р. на Тернопільщині знаходить рідних. Помер 8 травня 1970 року. Похований в Білій Церкві.

Нагороди ред.

Орден Червоного Прапора (1944)
Орден Вітчизняної війни І ступеня (1945)
Орден Леніна (1945)
Офіцерський хрест Орден Відродження Польщі (1945)
Срібний Хрест Заслуги (Польща) (1945)
Золотий Хрест Заслуги (Польща) (1946)
Срібний хрест ордену Virtuti Militari (1946)

Посилання ред.

↑ Мацелюх Р., Побер Б., Ханас В. Великі Бірки: З глибини віків до наших днів. — Тернопіль : Лілея, 2005. — С. 188—200.

Джерела ред.

Гасай Є. Жидек Степан Васильович / Є. Гасай, Р. Мацелюх // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 574. — ISBN 966-528-197-6.
Гуцал П. З. Жидек Степан Васильович / П. З. Гуцал // Енциклопедія Сучасної України [on-line]. Інститут енциклопедичних досліджень НАН України [1].

Література ред.

Гасай Є. Салют, генрале! / Єфрем Гасай // «Вільне Життя». — 1970. — 11 лютого.
Гасай Є Доля командира. / Єфрем Гасай // «Шляхом Ілліча». — 1990. — 24 березня.

[1] Мацелюх Р., Побер Б., Ханас В. Великі Бірки: З глибини віків до наших днів. — Тернопіль : Лілея, 2005. — С. 188—200.

[1]