Станіслав Боніфацій Юндзілл
Станіслав Боніфацій Юндзілл (пол. Stanisław Bonifacy Jundziłł, біл. Станіслаў Баніфацы Юндзіл, лит. Stanislovas Bonifacas Jundzilas; 6 травня 1761, Ясениці поблизу Ліди — 15 квітня 1847, Вільно) — натураліст, ботанік, педагог, професор Віленського університету.
| Станіслав Боніфацій Юндзілл | |
|---|---|
| пол. Stanisław Bonifacy Jundziłł | |
.jpg) | |
| Народився |
6 травня 1761 Jasiancyd, Лідський повіт, Віленське воєводство, Велике князівство Литовське, Річ Посполита |
| Помер |
15 квітня 1847 (85 років) Вільнюс, Російська імперія |
| Поховання | Bernardine Cemeteryd |
| Країна |
 Велике князівство Литовське |
| Місце проживання | Республіка Польща |
| Діяльність | ботанік, лектор, філософ, зоолог, ентомолог, орнітолог, біолог |
| Галузь | природнича історія і ботаніка |
| Alma mater | Вільнюський університет |
| Науковий ступінь | доктор наук[d] (1798) |
| Вчене звання | професор |
| Заклад | Імператорський віленський університетd, Вільнюський університет і Щучинський піарській колегіумd |
| Членство | Варшавське товариство друзів науки |
| Рід | House of Jundziłłd |
| Батько | Benedykt Jundziłłd |
| Нагороди | |
 | |
| Систематик живої природи | |
|---|---|
 | |
|
Автор найменувань низки ботанічних таксонів. У ботанічній (бінарній) номенклатурі ці назви доповнюються скороченням «S.B.Jundz.».
Список таких таксонів на сайті IPNI |
Біографія ред.
Народився в 1761 році. У 1774—1779 роках навчався в школах піарів у Ліді та Любешеві (Волинська губернія).
У 1779 році став членом ордена піарів. Викладав у школах піарів в містах Расейняй і Вільно (1779—1780). У 1782 році прослухав курс фізики, у 1783 році — курс хімії у Головній Віленській школі Великого князівства Литовського (Schola Princips Magni Ducatus Lithuaniae) у Вільно.
Від 1784 року — католицький священник. У 1785—1786 роках викладав у школі піарів в м. Щучин (Гродненська губернія), заснував при ній ботанічний сад і заклав парк біля маєтку Сципіонів.
У 1786—1787 роках прослухав курси хімії та зоології у Головній Віленській школі та приватний курс ботаніки у Георга Форстера (1787). У 1790—1792 роках викладав (польською мовою) природничі науки у колегії піарів у Вільно[1]. Починаючи з 1792 року, працював викладачем у Головній Віленській школі Великого князівства Литовського.
Стажувався в Австрії, Саксонії, Угорщині. Так, у 1795—1796 роках, у Відні був слухачем курсів анатомії тварин, фізіології, фармацевтики, патології і терапії. Після повернення в 1797 році на Батьківщину став віце-професором у Головній Віленській школі. З 1798 року — доктор філософії. З 1802 року — професор ботаніки та зоології (перший професор — місцевий уродженець). До 1824 року завідував кафедрою природничих наук Віленського університету.
У 1799 році прийняв від доктора Ф. Ф. Шпіцнагеля керівництво ботанічним садом. Переніс ботанічний сад в Серейкишки і розширив його. Значно поповнив зоологічними колекціями кабінет природничих наук і обладнав мінералогічний кабінет.
Член наукових товариств: варшавських (Towarzystwo Przyjaciół Nauk, 1801; Towarzystwo Gospodarcze, 1811) та Московського товариства дослідників природи (1805).
Від 1805 року — редактор і активний співробітник віленської щомісячної газети „Dziennik Wileński“.
Після виходу у відставку у 1826 році здійснив поїздки у Карлсбад, Варшаву, Вроцлав, Берлін (1827, 1833, 1835), ознайомлюючись з тамтешніми ботанічними і помологічними садами.
Помер 27 квітня 1847 року у Вільно. Похований на місцевому Бернардинському кладовищі.
На його честь названа вулиця у Вільнюсі в мікрорайоні Кайренай. Також вулиця Юндзілла є в місті Гродно (Білорусь).
Наукова діяльність ред.
Викладав ботаніку та інші природничі курси. Був один із зачинателів викладання ветеринарії в Литві.
Автор перших навчальних посібників із природничих наук для студентів Віленського університету «Основи ботаніки» («Początki botaniki», 1804—1805, 2 частини); «Короткий курс зоології» («Zoologia krótko zebrana», 1807, 3 томи). Обидва підручники кілька разів перевидавалися.
Головною цариною наукових досліджень Станіслава Юндзілла була ботаніка. Також він займався ентомологією, вивчав міграцію птахів; був одним із засновків орнітологічних досліджень на території Литви.
Автор першого точного опису флори Литви (за класифікацією Ліннея, «Opisanie roslin w prowincyi W. K. L. naturalnie rosnących według układu Linneusza», 1791, друге — «Opisanie roślin litewskich», 1811) і праці «Прикладна ботаніка» («Botanika stosowana»). За опис литовської флори польський король Станіслав-Август Понятовський нагородив професора золотою медаллю.
Написав також велику кількість популярних статей і спогадів із питань зоології і сільського господарства.
Примітки ред.
- ↑ А. Г. Юндзил Станислав Бонифаций // Русский биографический словарь : в 25 т. — СПб.—М., 1896—1918. (рос.)
Література ред.
- Станислав Юндзилл создал уникальные учебники по ботанике и зоологии (рос.)
- Pamiętniki życia księdza Stanisława Jundziłła, profesora botaniki i zoologii w cesarskim wileńskim uniwersytecie, wydał AM Kurpiel. (пол.)
- SB Jundziłł. Gabinet Historii Naturalnej i Ogród Botaniczny Wileńskiego Uniwersytetu // Biblioteka Warszawska . Т. 1. (пол.)
- J. Bieliński. Uniwersytet Wileński (1579—1831). T. 1-3, Kraków 1899—1900. (пол.)
- SB Jundziłł. Cudzoziemcy w Uniwersytecie // L. Janowski. W promieniach Wilna i Krzemieńca. Wilno, 1903. (пол.)
- W. Sławiński. X. Stanisław Bonifacy Jundziłł profesor Historii Naturalnej Wszechnicy Wileńskiej. — Lublin, 1947. (пол.)
- A. Merkys. SB Jundzilo mokslinė ir pedagoginė veikla // Iš mokslų istorijos Lietuvoje. Vilnius, 1960. (пол.)
- AH Kirkoras. Pasivaikščiojimai po Vilnių ir jo apylinkes. Vilnius, 1991. (пол.)
- W. Grębecka. Stanisław Bonifacy Jundziłł — wybitny uczony polskiego oświecenia (1761—1847) // Wkład Pijarów do nauki i kultury w Polsce XVII—XIX w. / Red. I. Stasiewicz-Jasiukowa. Warszawa — Kraków, 1993. (пол.)
- W. Grębecka. Wilno — Krzemieniec. Botaniczna szkoła naukowa (1781—1841). Warszawa, 1998. (пол.)
Посилання ред.
- А. Г. Юндзил, Станислав Бонифаций // Русский биографический словарь : в 25 т. — СПб.—М., 1896—1918. (рос.)
- Юндзил, Станислав-Бонифаций // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)