Щербаченко Марія Захарівна

Марі́я Заха́рівна Щербаче́нко (14 лютого 1922 — 23 листопада 2016) — Герой Радянського Союзу (1943), у роки німецько-радянської війни санітарка 1-ї стрілецької роти 835-го стрілецького полку 237-ї стрілецької дивізії 40-ї армії Воронезького фронту (з 20 жовтня 1943 — 1-й Український фронт).

Марія Захарівна Щербаченко
Народження	14 лютого 1922(1922-02-14) Охрімівка, Вовчанський повіт, Харківська губернія УРСР
Смерть	23 листопада 2016(2016-11-23) (94 роки) Київ, Україна
Поховання	Лук'янівське військове кладовище
Країна	СРСР→ Україна
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	сухопутні війська
Рід військ	медична служба
Роки служби	1943—1945
Звання	старшина
Формування	237-ма стрілецька дивізія
Війни / битви	Друга світова війна • Битва за Дніпро
Нагороди	Ювілейна медаль «60 років визволення України від фашистських загарбників» Медаль «70 років визволення України від фашистських загарбників» Медаль імені Флоренс Найтінгейл
Щербаченко Марія Захарівна у Вікісховищі

Біографія

Народилася 14 лютого 1922(19220214) року на хуторі Нежданівка (тепер село Охрімівка Вовчанського району Харківської області) в селянській родині. Українка.

У віці десяти років залишилася сиротою, вихованням опікувався старший брат; закінчила семирічку та бухгалтерські курси. З 1937 року працювала у колгоспі «Шлях Ілліча» помічником бухгалтера.

З початком Другої світової війни залишилась у рідному селі, перебувала на тимчасово окупованій німцями території. У березні 1943 року призвана Вовчанським РВК й зарахована на курси санітарок при Самаркандському медичному училищі. У лавах РСЧА з 23 червня 1943 року.

Особливо відзначилась під час форсування Дніпра. У ніч на 24 вересня 1943 року в складі десанту однією з перших форсувала річку Дніпро поблизу села Гребені Кагарлицького району. В боях за десять днів винесла на собі та надала першу медичну допомогу ста дванадцяти пораненим бійцям.

По закінченні війни демобілізована як старшина медичної служби, вчилася у Ташкентській юридичній школі, де вона вчилася до 1948 року.

У 1948 році переїхала з чоловіком до Харкова.

У 1948—1956 роках — жила у Харкові.

У 1956—1960 роках — жила у Луганську.

У 1960—1962 роках — жила у Чернігові.

З 1962 року проживала у Києві.

До пенсії працювала юристом.

Померла 23 листопада 2016 року у Києві.

Нагороди

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 жовтня 1943 року Щербаченко Марії Захарівні присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 1073).

Також нагороджена українським орденом Богдана Хмельницького та радянським орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня (06.04.1985), медалями.

У 1973 році Міжнародний комітет Червоного Хреста «за милосердя, героїзм і звитягу, проявлені нею під час порятунку тяжкопоранених на полі бою» нагородив медаллю імені Флоренс Найтінгейл.

Почесні звання

Почесна громадянка міст Київ (25.05.2000), Ржищів, Яготин (22.09.1994), села Гребені.

Центральний військовий госпіталь № 407 Чернігова зарахував її почесним солдатом.

Мапа почесних звань

Київ

Ржищів

Яготин

Гребені

Мапа міст, у яких Марію Щербаченко визнано почесним громадянином. Легенда позначок:

• більшого розміру — міста (з підписом, якщо населення понад 25 тис. осіб);
• меншого розміру — села, селища і смт

Література

• Подвиги во имя Отчизны: очерки о Героях Советского Союза — харьковчанах. — Харьков: Прапор, 1974, стор. 631—634.

Джерела

• Українці у світі [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Хто є хто
• Мадам Марія з піхоти^{[недоступне посилання з серпня 2019]}
• Слава героям^{[недоступне посилання з серпня 2019]}