Церква Сан Лоренсо (Алмансил)

Церква Сан Лоренсо
	Церква Сан Лоренсо (Алмансил)
	37°04′55″ пн. ш. 8°00′32″ зх. д. / 37.08208611002777388° пн. ш. 8.00894167002777913° зх. д.Координати: 37°04′55″ пн. ш. 8°00′32″ зх. д. / 37.08208611002777388° пн. ш. 8.00894167002777913° зх. д.
Тип споруди	церква і культурна спадщина
Розташування	Португалія, Алмансил
Архітектор	невідомий
Початок будівництва	1684 р.
Кінець будівництва	1730 р.
Будівельна система	каркасна
Стиль	бароко
Належність	католицизм
Єпархія	Фаруська діоцезія
Стан	Immovable Cultural Heritage of Public Interestd
Епонім	Лаврентій Римський
Присвячення	Лаврентій Римський
	Церква Сан Лоренсо (Алмансил) (Португалія)
	Церква Сан Лоренсо у Вікісховищі

Церква Сан Лоренсо, Алмансил (порт. Igreja de São Lourenço (Almancil)) — храм і шедевр барокового інтер'єру на півдні республіки Португалія.

Історія ред.

Найстаріша згадка про церкву знайдена в книзі «Livro да Freguesia de São João da Venda» з датуванням 23 травня 1684 року^[2]. Пізніше церкву згадували в лютому 1693 та в 1715 рр., але про кінець будівництва споруди не йшлося^[2].

З напису на хорах стало відомо, що декор із синьо-білих кахлів створений 1730 року майстром Полікарпо де Олівейра Бернардес. У період між 1868—1869 роками був відновлений хор з деревини, але декор з азулежу залишався недоторканим. Лише при облаштуванні двох нових ніш у XIX столітті були перекладені на невеликій площі кольорові кахлі.

1968 року керівництво релігійної громади провело ремонти даху та каплиць, були зняті дерев'яні хори, амвон і бічні вівтарі, викладені тротуари і наведено порядок на старому кладовищі.

28 лютого 1969 року стався черговий землетрус. Мури церкви потріскалися, були пошкодження арок і ризниці. Ремонтно-відновлювальні роботи проведені 1970 року з частковим зняттям сюжетних кахлів, ремонтом стін і арок, вирівнюванням поверхонь^[2]. Кахлі укладали на колишні місця, але на новому розчині з піску і цементу. Роботи проводив відділ Генерального директората по спорудам і національним пам'яткам Португалії ^[2].

Опис храму ред.

Церква Сан Лоренсо, шедевр провінційного бароко Португалії 17-18 століть. Церква розташована на східному боці поселення неподалік від цвинтаря. Архітектор споруди невідомий. Вибудована з цегли, потинькована і вибілена крейдою ззовні. Кути споруди, карнизи, портали і пілястри виконані з місцевого каменю аліканте^[2].

Однонавна, сама нава позбавлена вікон. Вікна розташовані лише у вівтарній частині церкви, котра контрастує яскравим освітленням із напівтемною навою.

Має бічні каплиці та ризницю. Над прямокутною ризницею в північного боку споруди височить дзвіниця^[2]. Сходи розташовані ззовні довгою смугою і спираються на додатковий мур і північну стіну самої церки. Даху над сходами нема. Біле тло стін на фасадах храму прикрашене лише пишними порталами та важкими карнизами.

Інтер'єр ред.

Підпис Полікарпо да Олівейра Бернардеса (1695 - 1778) на кахлях

Родзинкою провінціальної церкви Сан Лоренсо став декор з кольорових кахлів, котрі відомі в Португалії як азулежу. Синьо-білі кахлі—азулежу вкривають усі чисто стіни і стелі церкви. Бічні мури в інте'єрі розділені аркадою, в нішах котрої розташовані картини-сцени з житія Св. Лоренсо, виконані розписами кобальтом на кахлях. На сюжетних кахлях такі сцени з написами латиною —

«Св. Лаврентій сцілює двох сліпих»
«Св. Лаврентій роздає милостиню жебракам храмовим майном»
«Св. Лаврентій на аудиєнції у папи римського Сикста ІІ»
« Перемови св. Лаврентія з імператором Валеріаном І»
«Мученицька смерть Св. Лаврентія» тощо.

Декор із синьо-білих кахлів доповнює золочене дерево головного вівтаря храму, ствоюючи дивовижну картину барокового інтер'єру, гідного прикрасити і столичну церкву. Хоча засоби декорування церкви важко назвати коштовними, позаяк використані дешеві матеріали. Декор із синьо-білих кахлів таким чином став замінниками живопису олійними фарбами чи фресок. Живопису нема і на головному вівтарі, позаяк в провінції було важко знайти майстерного художника. Вівтар в церкві архітектурний і прикрашений лише скульптурами.

Над головним вівтарем - невеликий підбанник і баня, в інтер'єрі вони теж вкриті кольоровими кахлями з архітектурним декором і орнаментами.

Подібні сюжетні і орнаментальні кахлі мають церква Милосердия Віана-ду-Каштелу, де працювали Полікарпо де Олівейра Бернардес та його батько Антонио де Оливейра Бернардес та в церкві Франциска Ассізького у Фаро^[2].

Галерея вибраних фото ред.

Церква Сан Лоренсо, головний вхід.

Церква Сан Лоренсо, головний вівтар, фото 2013 року

Вуличка провінційного Алмансила.
Головний фасад з фігурним фронтоном і сюжетним панно азулежу.
Нава церкви і головний вівтар.
Головний вхід.

Джерела ред.

Lopes, João Baptista da Silva (1841), Corografia (...) do reino do Algarve (in Portuguese), Lisbon, Portugal

Guia de Portugal (in Portuguese) 2, Lisbon, Portugal, 1927

Simões, João Miguel Santos (28 June 1949), "Os notáveis azulejos da Igreja de São Lourenço de Almancil e da Capela de Nossa Senhora da Conceição em Loulé", Correio do Sul (in Portuguese) (1656)
Smith, Robert C. (1963), A Talha em Portugal (in Portuguese), Lisbon, Portugal
Meco, José (1985), Azulejaria Portuguesa (in Portuguese), Lisbon, Portugal

Примітки ред.

↑ ^а ^б ^в http://www.wikilovesmonuments.org.pt/
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж Архівована копія. Архів оригіналу за 3 травня 2014. Процитовано 3 травня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Посилання ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Церква Сан Лоренсо (Алмансил)

Див. також ред.

[[http://www.wikilovesmonuments.org.pt/_http://www.wikilovesmonuments.org.pt/]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-1] а ^б ^в http://www.wikilovesmonuments.org.pt/

[m2834-2] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж Архівована копія. Архів оригіналу за 3 травня 2014. Процитовано 3 травня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

[1]

[2]