Палац Матеуш
Палац Матеуш (Casa de Mateus) — відомий палац у Віла-Реал на півночі Португалії доби бароко, що уособлює місцеві, незапозичені з Італії барокові форми і архітектурні образи в світській архітектурі 18 століття.
| Палац Матеуш Palacio de Mateus | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| 41°17′49″ пн. ш. 7°42′45″ зх. д. / 41.29694° пн. ш. 7.71250° зх. д.Координати: 41°17′49″ пн. ш. 7°42′45″ зх. д. / 41.29694° пн. ш. 7.71250° зх. д. | ||||
| Країна | Португалія | |||
| Місто | місто Віла Реал | |||
| Тип | палац і культурна спадщина[1] | |||
| Тип будівлі | палац | |||
| Стиль | бароко | |||
| Автор проєкту | Ніколау Назоні | |||
| Будівельник | архітектор Ніколау Назоні | |||
| Архітектор | Nicolau Nasonid | |||
| Засновник | родина Матеуш | |||
| Дата заснування | 1745 | |||
| Початок будівництва | можливо, 1740 р. | |||
| Побудовано | 1750 р. | |||
|
Будівлі: палац, бібліотека, каплиця | ||||
| Стан | задовільний | |||
  Палац Матеуш Палац Матеуш (Португалія) | ||||
 | ||||
 Медіафайли у Вікісховищі | ||||
Два центри бароко в Португалії ред.
Дослідники вважають, що бароко як стиль в архітектурі Португалії, закінчив своє формування саме при будівництві Мафри (нині Національний палац Мафра) у 1717 — 1730 роках. Це досить пізно в порівнянні з Австрією чи Польщею і Україною в її складі, де перші зразки кам'яних барокових церков з'явилися на початку 17 століття (в Зальцбурзі і у Львові відповідно).
Але це відбувалось в столичному районі Португалії і при участі здебільшого іноземних архітекторів. І з урахуванням запозичених з Італії та Німеччини архітектурних ідей, які відповідали космополітичним смакам короля.
Космополітичні смаки короля Жоана V задовольняли з двох мистецьких центрів: релігійні — з папського Риму, а світські — з Парижу. Король замовляв картини і скульптури релігійної тематики в Римі. Зате майстри Парижу стали головними постачальниками португальської корони в світських потребах (серед них ювелір Тома Жермен, науковець і колекціонер П'єр Жан Маріет, що передав велику купу гравюр вельможному меценату).
Зовсім інші джерела підживлювали стиль бароко на півночі країни, де склався ще один центр цього напрямку в мистецтві країни.
Португальське бароко на півночі країни ред.
На півночі країни господарювала стара земельна аристократія. Більше пов'язані з місцевими будівельними традиціями і технологіями, її представники охоче вітали їх використання в будівництві як церков, так і світських споруд, палаців і заміських резиденцій — solares. Тесане каміння тут комбінували з біленими стінами і дахами, критими черепицею. Сірого кольору місцевий граніт використовували як візуальне уособлення будівельної конструкції і для створення пишних порталів, облямівки вікон, балконів, балюстрад, для скульптур. Побудова була симетричною, а на тлі білих стін чітко проглядали пишні плями порталів, пишні оздоби вікон, пишні картуші і герби володарів. Раптовий перехід від порожньої біленої стіни до пишних оздоб був головною ознакою місцевої архітектури, споріднений з гучними акордами гітари після раптових зупинок і тиші. Цей засіб декору фасадів так заволодів свідомістю митців, що був перенесений і в будівництво місцевих фонтанів, каплиць і соборів, палаців ї заміських будинків solares. Звичайно, споруди з такою стилістикою зустрічались не на кожному кроці. Але найкращі виконувались саме так.
Без суттєвих змін ця барокова система північної Португалії була перенесена в колонії, а в архітектурі Бразилії стане головною образною системою бразильського варіанту бароко.
-
Брага, ратуша в місті -
Північна Португалія, місто Брага, західний флігель палацу архієпископа. -
Північна Португалія,Віана да Каштелу, палац Брейорейра (Brejoeira) -
Палац родини Матеуш ред.
Всі найкращі риси бароко Північної Португалії увібрав палац родини Матеуш. П-подібний за поземним планом, він вигідно відрізнявся від велетенських палаців Лісабона своїм масштабом, спорідненим людині, зберіг урочистість і привітність. Два флігелі обмежують парадний двір, що веде до барокових за характером сходів. Їх центр підкреслює пишний портал. Тут панує повна симетрія в розташуванні вікон, скульптур, фігурних башт-пінаклів. Як і в церквах, пінаклі — логічне продовження пілястр і їх завершення над дахами. Пінаклі в приватній садибі — справжні архітектурні зайвості, але добре прислужилися урочистому характеру палацу і його красі.
Представники родини Матеуш мали відношення до юридичної і богословської галузей. Тому в палаці відведено приміщення для бібліотеки. Її фонд становлять 6000 томів.
Див. також ред.
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Палац Матеуш |
Джерела ред.
- ж «Курьер ЮНЕСКО», октябрь, 1987, статья «Пышное наследие портругальского барокко», авт. Жозе-Аугусту Франса