Хоминці (Роменський район)
| Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. (листопад 2014) |
Хоми́нці — село в Україні, в Сумській області, Роменському районі. Населення становить 531 особа. Входить до складу Андріяшівської сільської громади. До 2020 орган місцевого самоврядування — Хоминцівська сільська рада.
| село Хоминці | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Сумська область |
| Район | Роменський район |
| Громада | Андріяшівська сільська громада |
| Основні дані | |
| Населення | 531 |
| Поштовий індекс | 42060 |
| Телефонний код | +380 5448 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°38′27″ пн. ш. 33°13′46″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
128 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 42060, Сумська обл., Роменський р-н, с. Хоминці, вул. Кооперативна, 3 |
| Карта | |
  Хоминці | |
 Хоминці | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Географія ред.
Село Хоминці розташовані на березі річки Локня, вище за течією на відстані 2.5 км розташоване село Дубина, нижче за течією на відстані 2.5 км — село Заруднівка (знято з обліку в 2007 році).
До районного центру — міста Ромни (Ромен) 25 кілометрів.
До кінця 40-х років ХХ ст. воно входило до складу Глинського району, ліквідованого у зв'язку з післявоєнною адміністративною реформою. Характерною особливістю Хоминець, як і більшості сіл колишнього Глинського району і самого Глинська, був поганий зв'язок між окремими селами, сполученими між собою лише польовими дорогами. Це зумовлювалось, особливостями місцевості цього району — села розташовувались переважно в ярах і долинах, оточених горбами і частково заболоченими, трудно проїзними низинами. По цій місцевості проходила лише одна шосейна дорога, що сполучала Ромни з містами південної Полтавщини. Хоминці розташовані в широкій долині якою протікає річка Локня, що тільки весною і в час осінніх дощів, іноді виходила з берегів, а в літню пору настільки висихала, що батьки не боялися відпускати своїх дітей купатися в ній і ловити рибу — карасів і бобрів.
Історія ред.
Село Хоминці в козацькі часи відносилось не до Слобожанщини, а до Глинської сотні Гадяцького полку Гетьманщини.
В 60-х роках ХІХ ст., з ліквідацією кріпацтва, козаки, що зберегли свою приналежність до козацького стану, і ті, що стали кріпаками і тепер звільнялися, урівнювалися у своїх правах і об'єднувались в єдину громаду. В другій половині ХІХ ст. ця громада досягла певних успіхів у своєму економічному і культурному розвитку. Саме в цей час в селі були збудовані гарно оздоблена церква і церковно-приходська трикласна школа. При церкві діяв організований з місцевих селян хор, що не обмежувався тільки церковним співом. Правда, наслідком цих досягнень сільської громади було певне прискорення русифікації селян, чого і добивалася місцева влада, зокрема так звані земства, створювані за декретом центральної влади. Політика русифікації з часом зустрічала зростаючий опір селянства, особливо української сільської інтелігенції.
Радянський період ред.
Після Жовтневого перевороту збудований прекрасний клуб із залом на 450 місць. У 1918 р. було відкрите поштове відділення. На час складання цього нарису жителями села виписувалося 870 примірників газет, 326 примірників журналів. Всього підпискою охоплено 400 дворів. В 1931 р. початкова школа була реорганізована в семирічну політехнічну школу, а в 1960 р. реорганізована у восьмирічну загальноосвітню політехнічну школу. В даний час всі діти охоплені навчанням.
До 1929 р. тільки десята частина населення була письменна, а тому з 1 вересня 1929 р. почалася боротьба за повну ліквідацію неписьменності серед населення. В даний час немає в селі жодної неписьменної людини.
До Жовтневого перевороту зовсім не було бібліотеки, тепер працює бібліотека, в якій налічується понад 6500 різних книг. З 1922 р. працює медпункт. З 1950 р. працює ветеринарний пункт.
До 1917 р. торгівля в селі була в руках приватників. Після Жовтневого перевороту приватна торгівля була ліквідована і перейшла до рук сільського споживчого товариства.
На території села з 1960 р. працював цегельний завод з випуском продукції 1.400.000 штук цегли на рік. У 1959 р. радіофіковано село. У 1960 р. електрифіковано село (не повністю). В колгоспі працювали дитячі ясла. Колгосп у селі був організований в 1930 р. під назвою «Трудова нива». В 1935 р. був поділений на три колгоспи:
- «Трудова нива»
- «Вільний шлях»
- «Трудовий степ».
Пізніше колгосп отримав назву «імені Ілліча»
Залишила свій слід в людській пам'яті і Німецько-радянська війна, на фронтах якої боролися з ворогом 318 жителів села Хоминець, 61 з них за мужність і відвагу нагороджені орденами і медалями СРСР, 240 віддали життя за свободу і незалежність Батьківщини.
05.02.1965 Указом Президії Верховної Ради Української РСР передано Волошнівську, Новогребельську, Хоминцівську та Ярошівську сільради Срібнянського району Чернігівської області — до складу Роменського району Сумської області.[1]
Відомі люди ред.
- Дудка Володимир Андрійович (1985-2014) — молодший сержант Збройних сил України, загинув 3 вересня 2014-го під обстрілом проросійських терористів з РСЗВ «Смерч».
- Дудка Юрій Андрійович (1980-2014) — солдат Збройних сил України, загинув 29 серпня 2014-го у боях за Іловайськ.
Демографія ред.
- 1786 рік — дворів − 129. Мешканців— 659.
- 1862 рік — дворів — 327. Мешканців— 2 597.
- 1895 рік — 4.079 мешканців.
- 1900 рік — 3 205 мешканців.
- 1903 рік — 4 000 мешканців.
- 1912 рік — 3 117 мешканців.
- 1983 рік — 1 100 мешканців.
- 2001 рік — 531 мешканець.
- 2012 рік — 184 двори, 398 мешканців.
Економіка ред.
- ТОВ «Урожайна Країна».
Соціальна сфера ред.
- Школа.
- Будинок культури.
Примітки ред.
- ↑ Про внесення змін до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 4 січня 1965 року "Про внесення змін в адміністративне районування Української РСР". Архів оригіналу за 1 липня 2018. Процитовано 7 листопада 2016.
Посилання ред.
- Погода в селі [Архівовано 19 грудня 2011 у Wayback Machine.]