Відкрити головне меню

Ю́рій Андрі́йович Ду́дка (21 грудня 1980(19801221) — 29 серпня 2014) — солдат Збройних сил України.

Дудка Юрій Андрійович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).svg Солдат
Дудка Юрій Андрійович.jpg
Загальна інформація
Народження 21 грудня 1980(1980-12-21)
Хоминці
Смерть 29 серпня 2014(2014-08-29) (33 роки)
Червоносільське
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Формування
93 ОМБр п.svg
 93 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Зміст

Короткий життєписРедагувати

Закінчив Хоминцівську ЗОШ, 1999 року здобув професію машиніста автомобільного крану. Пройшов строкову службу в Президентському полку. Після служби в армії працював у службі державної охорони, з 2001 року на Кременчуцькому сталеливарному заводі водієм, від 2013 року — на Крюківському вагонобудівному заводі водієм автокрану.

З початком військової агресії добровольцем прийшов до військкомату, підписав контракт. Солдат, номер обслуги мінометного взводу, 93-тя окрема механізована бригада.

З 11 серпня 2014 року охороняли селище Грабське під Іловайськом. Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення, поблизу села Червоносільське. Востаннє товариші бачили Юрія, коли він після обстрілу з побратимом пішов міняти пробите колесо — поспішав забрати й вивезти поранених та полеглих.

Загинув 29 серпня 2014 р. під час виходу з Іловайського котла «зеленим коридором» на дорозі поміж селами Многопілля — Червоносільське — Осикове. 3 вересня 2014-го тіло Юрія Дудки разом з тілами 96 інших загиблих у Іловайському котлі привезено до дніпропетровського моргу. 16 жовтня тимчасово похований на Краснопільському цвинтарі як невпізнаний Герой.

Ідентифікований у березні 2015 року серед похованих під Дніпропетровськом невідомих Героїв. 10 квітня 2015-го з Юрієм попрощалися у Кременчуці. Похований у Хоминцях, поряд із братом. Старечі люди клячали навколішки, прощаючи в останню дорогу Героя.

Залишилися батьки, дружина Віталина та дві доньки (старша Христина від попереднього шлюбу, прийняв як свою), бабця. Батьки Юрія втратили на війні двох синів (Дудка Володимир Андрійович, 10 вересня 2014 року помер від опіків та поранень).

Нагороди та вшануванняРедагувати

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • 16 січня 2016 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]
  • 9 травня 2015-го в Хоминцівській ЗОШ відкрито пам'ятну дошку випускникам Володимиру та Юрію Дудкам

ПриміткиРедагувати

  1. Указ Президента України від 16 січня 2016 року № 9/2016 «Про відзначення державними нагородами України»

ДжерелаРедагувати