Тупичів

село в Чернігівській області, Україна

Тупи́чів — село в Україні на Лівобережному Поліссі, у Тупичівській сільській громаді Чернігівського району Чернігівської області. Населення становить близько 2000 осіб. До 2017 орган місцевого самоврядування — Тупичівська сільська рада.

село Тупичів
Герб
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район Чернігівський район
Громада Тупичівська сільська громада
Основні дані
Засноване 1526
Населення 2142
Площа 14,5 км²
Густота населення 147,72 осіб/км²
Поштовий індекс 15150
Телефонний код +380 4645
Географічні дані
Географічні координати 51°46′25″ пн. ш. 31°25′57″ сх. д. / 51.77361° пн. ш. 31.43250° сх. д. / 51.77361; 31.43250Координати: 51°46′25″ пн. ш. 31°25′57″ сх. д. / 51.77361° пн. ш. 31.43250° сх. д. / 51.77361; 31.43250
Середня висота
над рівнем моря
137 м
Водойми р. Крюкова
Місцева влада
Адреса ради 15150, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, с. Тупичів, вул. Чернігівська, 8
Карта
Тупичів. Карта розташування: Україна
Тупичів
Тупичів
Тупичів. Карта розташування: Чернігівська область
Тупичів
Тупичів
Мапа
Мапа

Історія ред.

Археологія ред.

Про стародавнє походження села свідчать давньослов'янські кургани і городища, що знаходяться навколо села.

Заснування ред.

Перша згадка про Тупичів належить до 1526 року, коли Полісся входило до складу Великого князівства Литовського на чолі з Сигізмундом Старим (лит. Žygimantas Senasis). Відповідне повідомлення зустрічається в записах за 1874 рік, в «Епархиальных известиях» говориться, що за 40 верст від Чернігова і 10 верст від Городні з храмом покрови Богородиці є село, Тупичів. У тому селі жив старий чоловік Овдій Дорошевич, котрому було півтораста років. В 1676 році він передав архімандриту Галятовському (помер у 1688 р.) деякі повідомлення про Євецький монастир, часів московського правління.

Після повстання Богдана Хмельницького Тупичевом володіли представники козацької старшини — Дуніни-Борковські.

Епоха Свечина ред.

Генерал–лейтенант Свечин був родом з маломаєтних дворян, одружившись з фрейліною царського дому Корецькою Федосією Петрівною, став власником великого багатого села Тупичева і багатьох тисяч гектарів родючої землі, лісів, безкраїх луків навколо річки Крюкова. Дослуживши до звання генерал — лейтенанта, Свечин пішов у відставку і назавжди оселився в Тупичеві.

Тут він заклав парк площею у три гектари, побудував великі конюшні, звів горілчаний завод, лікарню, а також нову церкву, школу на чотири класи та квартири для вчителів. У центрі села стояв поміщицький маєток Свечина Олександра, а після його смерті, сина його Свечина Олексія.

У цих же «Эпархиальных известиях» говориться, що в склепі під храмом похований улюбленець Суворова — Петро Григорович Корецький і генерал — лейтенант Олександр Олексійович Свечин.

Біля церкви стояв шинок.

До реформи в 1861 році населення Тупичева поділялось на козаків і кріпаків. У селі проживало 1809 чоловік, з них — 400 козаків.

З 1917 — у складі УНР. З квітня 1918 — в Українській Державі Павла Скоропадського. З 1921 — комуністичний режим. Більшовики привласнили Ковалівський спиртзавод, а на вкрадених землях поміщика Свечина створили радгоспи, а також сільське споживче товариство і товариство сільгозснаба.

1923 — Тупичів став центром однойменного району (ліквідований 1959[1]). У селі була поважна юдейська громада, раніше також проживали литвини.

У селі в 1931 році був організований колгосп «Червоний Маяк». Потім назва колгоспу — ім. Фрунзе. Тоді ж комуністи вдалися до так званих «натуральних штрафів» проти мешканців села, які стали інструментом убивства голодом. Жертвами цієї операції стали переважно старші люди та діти.

У 1936 році село було повністю радіофіковано.

На свято Успіння Пресвятої Богородиці 1941 комуністи залишили село. Починаючи з 1942 року німецька адміністрація стимулювала виїзд молоді на роботи до Німеччини. Відомо про 23 особи, які працювали у Європі. 23 вересня 1943 радянські війська повернулися до села. Вони довели до смерті на фронтах 434 чоловіки. На честь загиблих односельців встановлено монумент — (1975).

Внаслідок аграрної реформи з 6 квітня 2001 року перетворився на СТОВ «Тупичівське».

Сучасність ред.

Працює Ковалівський спиртовий завод. У середу — ярмарок.

Дороги переважно асфальтовані або викладені бруківкою.

Працює Тупичівське лісове господарство.

Відкрилося відділення Нова Пошта.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р від «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», село увійшло до складу Тупичівської сільської громади і є її центром.[2]

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Городнянського району, село увійшло до складу новоутвореного Чернігівського району.[3]

28—29 жовтня 2022 року понад 80 молодих людей з Тупичівської та Городнянської громад навчалися правилам мінної безпеки на 4 навчальних інтерактивних заняттях, які провели експерти ГО «Центр Доброчин».[4]

Природоохоронні об'єкти ред.

Уродженці ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. s:Указ Президії ВР УРСР від 21.01.1959 «Про ліквідацію деяких районів Чернігівської області»
  2. Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 10 липня 2022.
  3. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  4. Тернопіль сьогодні: Молодь навчалась правилам мінної безпеки. Тернопіль сьогодні. вівторок, 1 листопада 2022 р. Процитовано 1 листопада 2022.

Джерела та література ред.

  • Чернігівщнина. Енциклопедичний довідник. — Київ, 1990;

Посилання ред.