Тета1 Оріона C
 Тета1 Оріона C
| |
| Дані дослідження Епоха J2000 | |
|---|---|
| Сузір'я | Оріон |
| Пряме піднесення | 05h 35m 16.5s |
| Схилення | −05° 23′ 24″ |
| Видима величина (V) | 5.13 |
| Характеристики | |
| Спектральний клас | O6pe V |
| показник кольору U−B | −0.88 |
| показник кольору B−V | +0.02 |
| Тип змінності | ? |
| Астрометрія | |
| Променева швидкість (Rv) | +28 км/сек |
| Власний рух (μ) | за пр. піднес.: −0.92 мас/рік |
| Паралакс (π) | −1.85 ± 2.12 мас |
| Відстань | 1500 світлових років 460 парсек |
| Абсолютна величина (MV) | −3.2 |
| Подробиці | |
| Маса | 40 M☉ |
| Радіус | 8 R☉ |
| Світність | 251 000 L☉ |
| Ефективна температура | 45 500 K |
| Металічність [Fe/H] | ? |
| Обертання | ~112 km/s |
| Вік | 1.2 × 106 років |
| Інші позначення | |
| Посилання | |
| SIMBAD | дані для HD+37022 |
Θ1 Оріона C є наймасивнішою і, відповідно, найяскравішою зорею розсіяного скупчення Трапеція Оріона, яке розташоване у центрі Туманності Оріона.
Фізичні характеристики ред.
Ця зоря має спектральний клас O6. Завдяки своїй високій ефективній температурі Θ1 Оріона C випромінює максимум енергії в ультрафіолеті й тому її блиск набуває блакитного кольору. Її видима зоряна величина становить 5,1. При відстані від Землі в 1500 світлових років це відповідає абсолютній зоряній величині біля −3,2.
Θ1 Оріона C вкупі з іншими масивними зорями скупчення Трапеції Оріона забезпечує ультрафіолетове опромінення газу та пилу Туманності Оріона, що спричинює іонізацію газу та його повільного «видування» з області зайнятої цими зорями. Внаслідок своєї високої світності дана зоря генерує відтік плазми з зовнішніх шарів зоряної атмосфери зі швидкостями до 1000 км сек., що створює зоряний вітер в тисячу разів потужніший за сонячний вітер.
Інфрачервоні зображення зорі Θ1 Оріона C свідчать, що вона насправді є тісною подвійною системою з періодом обертання P = 11 років та ексцентриситетом орбіти e=0,53 - 0,59.[1] Знаючи спостережуване кутове розділення компонент подвійної системи в 0,"037[2] можна визначити відстань до неї, яка лежить у межах від 410 до 456 парсек.[1] Цікаво, що зоря Θ1 Оріона C також показує змінність випромінювання в оптичному та рентгенівському діапазонах з періодом P=15,422 доби.
Еволюція ред.
Відповідно до сьогоденних уявленнь про зоряну еволюцію після закінчення термоядерних реакцій горіння водню в центрі зорі Θ1 Оріона C перетвориться згодом на червоного надгіганта й через кілька мільйонів років закінчить свою еволюцію спалахом наднової.
Див. також ред.
Примітки ред.
- Gagne, Marc; et al. (1997). Periodic X-Ray Emission from the O7 V Star θ1 Orionis C. Astrophysical Journal Letters. 478 (2): L87—L90. Bibcode:1997ApJ...478L..87G. doi:10.1086/310558.
- Walborn, N. R. (1981). Systematic variations in the spectrum of Theta-1 Orionis C. Astrophysical Journal. 243 (1): L37—L39. Bibcode:1981ApJ...243L..37W. doi:10.1086/183438.