Сілезьке князівство

Сілезьке князівство (нім. Herzogtum Schlesien), (пол. dzielnica śląska) — середньовічне князівство, розташоване у Сілезії. Незабаром після утворення в 1138, було поділено на окремі Сілезькі князівства (з 1163 року). Князівство було, одним з п'яти головних провінцій середньовічної Польщі згідно з Заповітом Болеслава III. 1138—1146 під владою Великого князя Польського, Владислава II, який незабаром втратив свій титул великого князя, після його невдалої спроби узяти контроль над всією Польщею. З 1163 князівство було під контролем Болеслава IV. За підтримки Фрідріха I, сини Владислава змогли повернутися до князівства в 1163.

Сілезьке князівство
Прапор	Герб
Дата створення / заснування	1138
Континент	Європа
Столиця	Вроцлав
Час/дата припинення існування	1335
Офіційна релігія	католицтво
Сілезьке князівство у Вікісховищі

Поділ між синами Болеслава

   Головна провінція, що включала Великопольщу, Малопольщу, Західну Куявію

   Сілезька провінція при Владиславі II

   Мазовська провінція при Болеславі IV

   Великопольська провінція при Мешко III

   Сандомірська провінція при Генриху Сандомирському

   Провінція вдови Болеслава, Саломеї з Бергу - яку повернули головній провінції після її смерті

   Померанія васал головної провінції

1172-1177. Розрив на частини князівства починається між: перший син Владислава, Болеслав I Високий (оранжевий); , другий син Владислава Мешко I Платоногий (жовтий); син Болеслава, Ярослав Опольський (зелений)

1177-1185. Створення Глогувського князівста (синьозелений), четвертим, наймолодшим, братом Конрадом I

Сини Владислава поділили князівство між собою; це привело до створення роз'єднаних Сілезьких князівств. Його другий старший син, Болеслав I Високий отримав Середню Сілезію і Нижню Сілезію, з Вроцлавом (Breslau), як столицю новоствореного Вроцлавського князівства (інколи також хибно відомо як Сілезьке князівство, завдяки його розміру). Наступний за віком син, Мешко І отримав Ратибор і Цешин; що привело до створення Ратиборське князівства. Після короткої війни між братами, Опольське князівство зі столицею в Ополе утворилося в 1201 для найстаршого брата Ярослава Опольського (який не був згоден з духовною кар'єрою). Наймолодший син, Конрад І отримав Глогув, що привело до створення Глогувського князівства у 1180.

Подрібнення князівства зростало з наступними поколіннями і супроводжувалося роздрібненням Польщі. Встановлюються зв'язки з Богемським королівством у XIV столітті, деякі з князівств були приєднанні до Польського королівства, але більшість з них стала частиною Священної Римської імперії у 1348. Після передачі спадкоємства Богемії до Габсбурзької імперії у 1526, Богемсько-Сілезькі князівства поступово переходять під контроль Австрії.

Король Фрідріх II увійшов в Австрійську Сілезію в 1740 і анексував більшість князівств протягом XVIII століття під час Сілезьких війн. Велика частина Сілезького князівства була згодом реорганізована як частина прусської провінції Сілезії, тоді як князівства, що залишились під Австрійським контролем, були відтворені як Князівство Верхньої і Нижньої Сілезії у 1742. Ті князівства, які залишилися в Польщі, протягом XVIII століття анексовано Пруссією і Австрією під час поділів Речі Посполитої. Князівство Верхньої і Нижньої Сілезії існувало до 1918, коли воно було поділено між Польщею і Чехословаччиною після Першої Світової війни.

Див. також

• Ратіборзьке князівство

Джерела

• Hugo Weczerka: Handbuch der historischen Stätten: Schlesien. Stuttgart, 1977, ISBN 3-520-31601-3, S. XXXIV–XXXVII sowie Stammtafel auf S. 590.
• Rudolf Žáček: Dějiny Slezska v datech. Praha 2004, ISBN 80-7277-172-8, S. 444.
• Ulrich Schmilewski. Oppeln, Herzöge v.. // Neue Deutsche Biographie. Berlin, 1999, Band 19, S. 558 f. (Digitalisat).
• Historia Narodu Śląskiego. Prawdziwe dzieje ziem śląskich od średniowiecza do progu trzeciego tysiąclecia (History of Silesian Nation. True history of Silesian lands from the Middle Ages to the threshold of the third Millennium), Zabrze 2003 ISBN 83-919589-0-6.