Мілова (село)
село в Харківській області, Україна
Мілова́ — село в Україні, у Балаклійському районі Харківської області. Населення становить 1269 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Міловська сільська рада.
| село Мілова | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Харківська область |
| Район | Ізюмський район |
| Громада | Балаклійська міська громада |
| Облікова картка | Мілова |
| Основні дані | |
| Засноване | 1686 |
| Населення | 1269 |
| Площа | 2,75 км² |
| Густота населення | 461,45 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 64253 |
| Телефонний код | +380 5749 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°26′56″ пн. ш. 36°42′05″ сх. д. / 49.44889° пн. ш. 36.70139° сх. д.Координати: 49°26′56″ пн. ш. 36°42′05″ сх. д. / 49.44889° пн. ш. 36.70139° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
81 м |
| Водойми | р. Сіверський Донець |
| Відстань до районного центру |
12 км |
| Найближча залізнична станція | Балаклія |
| Відстань до залізничної станції |
12 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 64253, Харківська обл., Балаклійський р-н, с.Мілова, вул.Нова,2 |
| Карта | |
  Мілова | |
 Мілова | |
| Мапа | |
| |
Географія ред.
Село Мілова знаходиться в місці впадання річки Мілова в річку Сіверський Донець. Поруч знаходиться балка Міловатка, великий крейдяний кар'єр (перепад висот 163 — 66 м), відвали.
Археологія ред.
- «Сіверське городище» багатошарове, бондарихинської культури, скіфської доби та салтівської культури. XII—X ст.до н. е., IV—III ст.до н. е., VIII-Х ст. н. е., площа 18700 кв.м, в урочищі Сіверське; дослідники: Ляпушкін І.І, 1947 р. Шрамко Б.А,, 1952 р. Буйнов Ю. В., 1988 р. Ревенко В. І.;
- 6 могил висотою 0,3-1.7 м, розташовані на захід, схід та південний схід від села.[1]
Історія ред.
- Поруч з селом Мілова знаходиться городище IV—III ст. до н. е.
- 1686 — "Від Андрієвих Лоз, Андріївки по берегу р. Дінець були влаштовані укріплення. На Брижечевому і Міловому броду, що тепер слобода Мілова на р. Міловій і Дінцю, і під самою Андріївкою, андріївці тримали варту. В той час, весь лівий берег Дінця (належав Російській Імперії) був покритий лісами, які тяглися від Андріївки до Балаклеї. Генерал Григорій Косагов, від 8 жовтня 1681 року, забороняє під страхом смертної кари не тільки рубати, але навіть прокладати дороги і стежки в цих лісах, щоб не відкривати свободнаго ходу татарам і Байракам кримської сторони ".
- За наявними даними у другій половині XVIII в. Мілова була заселена вихідцями з Петербурзької губернії. Одним з перших поселенців був Сафрон Уваров (біля 1750 -?). Всі його нащадки протягом двохсот тридцяти років жили на одній вулиці, яка нині носить ім'я Героя Радянського Союзу — Василя Уварова.
- 1750 — в селі збудована дерев'яна церква св. Миколая.
- 1829 — Шебелинське повстання, виступ селян в окремих селах і слободах (в тому числі і в селі Мілова) Слобідсько-Української губернії проти перетворення їх царським урядом в військових поселенців.
- За даними на 1864 рік у казеній слободі Шебелинської волості Зміївського повіту мешкало 1516 осіб (776 чоловічої статі та 740 — жіночої), налічувалось 301 дворове господарство, існувала православна церква[2].
- 1877 — в селі відновлена дерев'яна церква св. Миколая.
- Станом на 1914 рік кількість мешканців зросла до 2 458 осіб[3].
- Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР в 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв в Міловій, Первомайському та Дружківці — 230 людей[4].
Відомі мешканці ред.
Уродженці ред.
- Уваров Василь Тимофійович — радянський військовик часів Другої світової війни, командир вогневого взводу 1180-го винищувального протитанкового артилерійського полку 13-ї окремої винищувальної протитанкової артилерійської бригади (2-а танкова армія), молодший лейтенант. Герой Радянського Союзу.
-
Братське поховання у с. Мілова, дошка з правого боку. -
Братські могили радянських воїнів. Поховано 728 воїнів -
Братське поховання у с. Мілова, дошка зліва.
Також ред.
Джерела ред.
Примітки ред.
- ↑ Лист Харківської Облдержадміністрації на запит ВМ УА від 28 березня 2012. Файли доступні на сайті конкурсу WLM [Архівовано 26 березня 2018 у Wayback Machine.].
- ↑ Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 1478)(рос. дореф.)
- ↑ Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
- ↑ Мартиролог. Харківська область, ст. 246—251 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 лютого 2014. Процитовано 22 вересня 2015.
|
Це незавершена стаття з географії Харківської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |