Марія Софія Сенявська
Марія Софія Сенявська (15 квітня 1699, Бережани[2] — 21 травня 1777, Варшава) — польська шляхтянка[3], княгиня. Представниця шляхетського роду Сенявських гербу Леліва.
| Марія Софія Сенявська | |
|---|---|
| пол. Maria Zofia Czartoryska z Sieniawskich | |
 | |
| Народилася |
1699[1] Річ Посполита або Варшава, Річ Посполита |
| Померла |
21 травня 1771 Варшава, Річ Посполита |
| Країна |
 Річ Посполита |
| Рід | Сенявські |
| Батько | Адам Миколай Сенявський |
| Мати | Ельжбета Гелена Сенявська |
| У шлюбі з | Август Олександр Чарторийський[1] і Станіслав Ернест Денхоф[1] |
| Діти | Адам Казимир Чорторийський і Ізабела Любомирська |
 | |
Біографія ред.
Донька великого коронного гетьмана Адама Миколая Сенявського — останнього в роду Сенявських. Кузина Миколи Василя Потоцького. Мати — Ельжбета Гелена з Любомирських — мала намір видати її за королевича Константія Владислава Собєського, до якого сама мала «сентимент».[4]
Якісь невеликі роботи в її резиденції у Львові виконував на початку 1740-х років тоді не дуже відомий архітектор Бернард Меретин.[5] Сприяла закінченню будівництва споруд монастиря бернардинів у Бережанах.[6]
Була власницею частини Копичинців (спадок від батька, після неї власником став вінницький староста, власник Сидорова Людвік Калиновський).[7]
Сім'я ред.
Перший чоловік — полоцький воєвода Станіслав Ернест Денгофф.[8] Під час весілля наречений влаштував пишний прийом у палаці латинських архієпископів Львова (тепер Площа Ринок, 9). На спеціальних щоглах горіли 600 смолоскипів, 400 ліхтарів. Дорога до будинку була позначена 6-ма вишками, заквітчаними світильниками. З вікон виставили 4 дощові труби, з яких протягом 1 години лилося угорське вино.[9] Другий чоловік — Авґуст Олександр Чорторийський. Через шлюб М. С. Сенявської з Авґустом Олександром Чорторийським величезні маєтності Сенявських (зокрема, Тарноруда, Зіньків, Сатанів) перейшли до князів Чорторийських. Її сином у другому шлюбі був Адам Казимир Чорторийський — співзасновник бібліотеки князів Чорторийських, яка тепер перебуває у Кракові.
Примітки ред.
- ↑ а б в Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego. Spisy, t. V, Ziemia połocka i województwo połockie XIV‒XVIII wiek / за ред. H. Lulewicz — Warszawa: 2018. — С. 240. — ISBN 978-83-65880-49-9
- ↑ Link-Lenczowski Andrzej K. i Popiołek Bożena. Sieniawska Elżbieta Helena z Lubomirskich (1669—1729) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1996. — T. XXXVII/1, zeszyt 152. — S. 91. (пол.)
- ↑ Sieniawscy (01) [Архівовано 6 січня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Poraziński J. Sobieski Konstanty Władysław (1680—1726) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, Polska Akademia Umiejętności, 2000. — T. XXXIX/4, zeszyt 163. — S. 500. (пол.)
- ↑ Hornung Z. Merenyn Bernard (zm. 1759) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1978. — T. ХХ/3, zeszyt 86. — S. 443. (пол.)
- ↑ Тихий Б. Монастир бернардинів // Пам'ятки України. — К. 2013. — № 5 (188) (трав.). — 72 с. — С. 24.
- ↑ Petrus J. Kościół parafialny p.w. Wniebowzięcia Najśw. Panny Marii w Kopyczyńcach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : Antykwa, drukarnia Skleniarz, 2009. — Cz. I. — T. 17. — 806 il. — S. 180—181. — ISBN 978-83-89273-71-0. (пол.)
- ↑ Denhoffowie (01) [Архівовано 13 квітня 2011 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Мельник Б. Вулицями старовинного Львова. — Львів : Світ, 2001. — C. 70. — ISBN 966-603-048-9.
Посилання ред.
- Maria Zofia Sieniawska z Sieniawy h. Leliwa (ID: 3.662.273) [Архівовано 18 вересня 2016 у Wayback Machine.]. (пол.)
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
.svg){kind=small}
|
Це незавершена стаття про особу Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |