Копіапіт
Копіапіт (рос. копиапит; англ. copiapite; нім. Copiapit m) — мінерал, водний сульфат закисного і окисного заліза острівної будови.
| Копіапіт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Cpi[2] |
| Хімічна формула | Fe²⁺Fe³⁺₄(SO₄)₆(OH)₂·20H₂O |
| Nickel-Strunz 10 | 7.DB.35[3] |
| Dana 8 | 31.10.5.1 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | триклінна сингонія |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Копіапо[4] |
 Копіапіт у Вікісховищі | |
Загальний опис ред.
1.За К. Фреєм: Fe2+Fe43+(SO4)6(OH)2•2H2O.
Fe2+ може заміщатися та Mg або Cu, а Fe3+ заміщається на Al з утворенням алюмокопіапіту.
2. За Є. Лазаренко: Fe2+Fe43+[(OH)|(SO4)]2•20H2O.
Містить (%): Fe2О3 — 25,55; FeO — 5,75; SO3 — 38,43; H2O — 30,27.
Домішки: Mg, Al, Mn, Cu, Zn, Na, Ca та інші.
Сингонія триклінна.
Кристали таблитчасті, часто зустрічається у вигляді пухких агрегатів або кірок.
Твердість 2,5-3,5.
Густина 2,1-2,2.
Блиск перламутровий.
Колір жовтий.
Продукт окиснення піриту, вивітрювання сульфідів заліза і мелантериту.
Випадає з кислих шахтних вод. Часто зустрічається з іншими сульфідами у вигляді характерних сірчано-жовтих вицвітів у зоні окиснення залізорудних родовищ.
Рідкісний.
Різновиди ред.
Розрізняють:
- копіапіт алюмініїстий (відміна копіапіту, яка містить до 4 % Al2O3);
- копіапіт залізний (відміна копіапіту, яка внаслідок окиснення двовалентного заліза містить до 32 % Fe2O3);
- копіапіт кальціїстий (відміна копіапіту з Дашкесанського родовища в Азербайджані, яка містить 4,85 % СаО);
- копіапіт магніїстий (відміна копіапіту з родовища Фалун у Швеції, яка містить до 4 % MgO);
- копіапіт мідний (відміна копіапіту, яка містить до 7 % CuO);
- копіапіт хромистий (відміна копіапіту з ртутних рудників Редінгтона (шт.Каліфорнія, США), яка містить хром);
- копіапіт цинковистий (відміна копіапіту, яка містить до 2,5 % ZnO).
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ Chester A. H. A Dictionary of the Names of Minerals: Including their History and Etymology — Forgotten Books. — ISBN 978-1-333-71917-3
Література ред.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Копіапіт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Копіапіт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
Посилання ред.
- Copiapite Webmin [Архівовано 19 червня 2010 у Wayback Machine.]
- Copiapiet op Webmineral.com [Архівовано 19 червня 2010 у Wayback Machine.]