Вікіпедія

Філантропія

Версія від 20:02, 22 січня 2012, створена DenysZ (обговорення | внесок)

Філантропі́я (від грец. φιλέω, «любити» і ἄνθρωπος, «чоловік») — любов до людей, доброзичливе ставлення до людини взагалі, благодійність, жертвування своїм часом, грошима, репутацією задля благочинності, заступництво нужденних, людинолюбство.

Однією з найдавніших форм благодійності була милостиня і піклування про убогих, переважно при церквах і монастирях.

Філантропія — повна протилежність мізантропії.

Походження назви

Слово «філантропія» вперше[1] з'явилося в трагедії Есхіла «Прометей Прикутий» для позначення божественної допомоги людям.

Історія

Стародавній світ

Організацією філантропії у Стародавній Греції займалися притани[1], що обиралися за жеребом з членів міської ради. Тоді формами філантропії були: громадські трапези, роздача грошей нужденним, будівництво храмів і лазень.

Благодійні заходи у Стародавній Греції не поширювалася на рабів, оскільки вони не були громадянами поліса.

 
Гай Юлій Цезар

У Стародавньому Римі набула великого значення допомога нужденним як засіб досягнення влади. Зокрема, Гай Юлій Цезар виплачував кожній людині, який потребувала матеріальної підтримки, по 300 сестерціїв[1]. При виникненні труднощів з постачанням до Риму продовольства часто роздавав хліб за найнижчою ціною або навіть задарма, а грошові виплати подвоював.

У рамках корисливої допомоги нужденним виникло таке явище римської культури, як меценатство. Гай Цільній Меценат, представник стану вершників, прославився своїм заступництвом[1] Вергілія, Горація, Проперція та інших поетів, надаючи їм матеріальну підтримку, хоча і не зовсім безкорисливо: їх творчість використовувався для прославлення самого себе.

 
Три святителі:Василій Великий, Григорій Богослов та Іоанн Золотоустий

У Малій Азії філантропією прославився Василій Великий (близько 329—379). Він був єпископом міста Кайсері, ученим, невтомним борцем за православ'я і дуже багато допомагав простим людям. Святий Василій Кесарійський говорив:

  «Зайвий хліб, що зберігається тобою, належить голодному, зайве плаття нагому, а срібло, зарите тобою — бідному»[2]  

У Візантії важливу роль у розвитку благодійності зіграв святий Іоанн Злотоустий (близько 344—407) — один з головних отців церкви, єпископ Константинополя. Він закликав до благодійності, стверджуючи, що:

  «Усякий раз, коли ми не будемо здійснювати милостині, ми будемо забиті, як грабіжники»[2]  

Іоанн Златоустий став ідеалом проповідника у Візантії і на Русі, був канонізований Російською православною церквою.

Середні віки

Перша[1] богадільня була створена християнською церквою в 542 р. в м. Ліоні. Початок створенню дитячих притулків було покладено в 787 р.[1] в Мілані.

  «Я не хочу, щоб дітей, плодів перелюбу, матері вбивали з-за сорому, і наказую приймати підкидьків в пожертвуваний мною будинок і давати їм годувальницю» (Архієпископ Детай)[1]  
 
Володимир Святославич

З прийняттям християнства 988 р. з однією з його основних заповідей — про любов до ближнього — у Київській Русі вперше заговорили про піклування бідних, що тоді знайшло своє вираження в роздачі милостині убогим.
На честь свого одруження із сестрою візантійського імператора Анною князь Володимир наказав[3] звести в Києві церкву Пресвятої Богородиці, де з коштів скарбниці годували жебраків, сиріт і вдів. В ознаменування перемоги над печенігами Володимир виділив 300 гривень срібла для роздачі бідним.
Своїм Статутом 996 р. князь Володимир офіційно зобов'язав[3] духовенству займатися громадським піклуванням, визначивши десятину на утримання монастирів, церков, богаділень і лікарень. Протягом багатьох століть церква і монастирі на Русі залишалися осереддям соціальної допомоги старим, убогим і хворим.
Князь Ярослав Мудрий, який вступив на престол в 1016 році, вніс[3] до Церковний і Земський статути спеціальні розділи, пов'язані з доброчинністю. На особисті кошти він заснував училище для сиріт, в якому навчалися і проживали 300 вихованців. При Ярославі набуло поширення безоплатне надання медичної допомоги при монастирях.

 
Ель Ґреко. Франциск Ассізький молиться


Сестра Володимира Мономаха Анна Всеволодівна відкрила[3] в Києві на власні кошти жіноче училище для всіх станів, сама навчала учениць грамоті і ремеслам.

Проблеми благодійності були в центрі уваги Хуана Луїса Вівеса, іспанського філософа. Він запропонував план[1] допомоги нужденним: реєстрація бідних людей, збір приватних пожертвувань для надання їм допомоги, а також надання роботи тим, які були здорові.

На знак протесту проти розкоші ієрархів католицької церкви в ХІІІ ст. стали виникати чернечі ордени. Франциск Ассізький був засновником Ордену Францисканців. Його статут[1] не дозволяв володіти майном не тільки окремим ченцям, а й організаціям в цілому. Францисканці проповідували на мові простого народу бідність і аскетизм, а також займалися благодійною діяльністю.

Новий час

 
король Генріх VIII

Перший[1] закон про бідних був прийнятий в Англії в 1536 р. за короля Генріха VIII. Основна ідея — необхідність диференційованого підходу: непрацездатним слід допомагати, а тих, хто не бажають працювати, треба карати.

 
Сім'я Тюдорів

Правляча сім'я Тюдорів, будучи сильно стурбованою можливістю громадського бунту, викликаного сільськогосподарським кризою і зростаючою міграцією народу в міста, в 1597 р. представили[4] «Акт про використання благодійних коштів». Фактично з цього часу й бере відлік офіційна філантропія в Англії. Потім Акт був переглянутий в 1601 році, з метою просування ідеї філантропії серед аристократів і купців.

У цей же період з'являється «Закон про бідність», що дозволило місцевим законодавцям підняти поріг бідності. Цей закон формально залишався[4] в збірці законів до 1948 р.

Англія часів Тюдорів, відзначилася секуляризацією благодійності в Британії.

1843 р. у м. Нью-Йорк була створена Асоціація за поліпшення положення бідних, у 1869 р. були створені спільноти благодійних організацій в Англії та США з метою координації зусиль по збору коштів, а також розподілу їх серед нужденних.

 
Французька листівка 1915 року на честь ролі медичного персоналу Червоного Хреста

Поєднання пропаганди християнського вчення з допомогою нужденним було характерно для Армії спасіння, створеної в 1865 р. Вільямом Бутом. У різних країнах світу Армія порятунку відкрила велику кількість нічліжних будинків, їдалень, притулків для повій та інших установ.

Першою організацією з надання допомоги військовополоненим став Червоний Хрест. Організація займається наданням допомоги постраждалим від стихійних лих, а також проведенням заходів щодо попередження захворювань.

Після Жовтневої революції 1917 р. у СРСР благодійні організації були розпущені[1], а їх майно перейшло до Народного комісаріату соціального забезпечення. До функцій комісаріату входили: соціальне забезпечення працівників у всіх випадках непрацездатності; охорона материнства і дитинства; піклування про інвалідів війни та їх сім'ї, про людей похилого віку та неповнолітніх.

Сучасність

У 2011 р. найбільша британська благодійна організація Charities Aid Foundation (CAF) опублікувала[5] Світовий рейтинг благодійності, в якому оцінила рівень філантропії в різних країнах.

На першій позиції опинилися одразу дві країни — Австралія та Нова Зеландія. Далі йдуть Канада, Ірландія, Швейцарія, США, Нідерланди, Великобританія, Шрі-Ланка і Австрія. Україна опинилася на 150-му місці, Росія стала 138-ою. Замикає список з 153 країн Мадагаскар.

При складанні рейтингу були враховані три риси благодійної поведінки: фінансові пожертвування, віддача власного часу (волонтерство) і допомогу незнайомим людям.

Філантропія в релігіях

Християнство

 
Давньогрецьке Синопське Євангеліє, V ст.
Файл:Saudikoran.jpg
Коран  — священна книга мусульман та релігії ісламу.
  «... Треба підтримувати слабких і пам'ятати слова Господа Ісуса, бо Він Сам сказав: "Блаженніше давати, ніж приймати "» (Діян. 20, 35)[6]  

Свій початок філантропія бере ще зі Старого Завіту. Старозавітна мораль визначила благодійність як першу і невідкладну справу:

  «... до бідного ти будь поблажливий і милостинею йому не барися; заради заповіді допоможи бідному і в нужді його не відпускай його ні з чим...» (Сир 29. 11-15)[6]  

Благодійнику було обіцяно прощення його гріхів:

  «... спокутувати гріхи твої правдою і беззаконня милосердям до бідних» (Дан 4.24)[6]  

У Старому Завіті зустрічаються вказівки на такі види[6] філантропії:

  • допомогти бідному
  • нагодувати голодного
  • напоїти спраглого
  • одягнути голого
  • допомогти хворому і каліці
  • надати гостинність бездомним, мандрівникам
  • подбати про в'язнів

Іслам

Ісламська філантропія проявляється в чотирьох напрямках[7]:

  • Перший полягає в наданні добровільної безоплатної допомоги у вигляді різних дарів, милостині, пожертвувань.
  «О люди! Робіть пожертвування з того, що ви припасають - в цьому користь для вас, а якщо причаїте - в цьому для вас збиток. Немає на вас провини, якщо залишите собі те, що потрібно для ваших потреб, і в першу чергу витрачайте на тих, хто на вашому утриманні. Рука подає краще руки прохальної». (Аль-Бухарі)[8]  
  • Другим напрямком роботи є добровільна безвідсоткова виплата боргу нужденним в ньому.
  • Третім є обов'язкова виплата закята (певного відсотка річного доходу за певних обставин)
  • І четвертий напрямок — вакф, вічне пожертвування, яке є найкращим видом благодійності в ісламі.

Буддизм

В буддизмі філантропія піднесена[9] в ранг космічного закону, тільки дотримуючись який, віруючий може досягти головної мети вчення — нірвани, або пробудження. Одним з основних понять буддизму є Бодхічітта.

Схиляння перед знанням в буддизмі призводить до того, що поширення Учення — найвища форма благодійності.

Індуїзм

Індуїсти вірять в особливу дієвість жертвування і в поняття «хорошої карми» або пуньї, яка отримується за рахунок благодійності, вчинення «добрих справ» і накопичується протягом життя, забезпечуючи захист і добробут в наступному перевтіленні[10]

Знамениті філантропи

  •  
    Мати Тереза
  •  
    Білл Ґейтс
  •  
    Джон Девісон Рокфеллер
  •  
    Третьяков Павло, 1883 р. (Художник Ілля Рєпін)
  •  
    Евангелос Заппас
  •  
    Степан Федак

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м http://dbs.sfedu.ru/www/umr.umr_download?p_umr_id=5402
  2. ↑ а б «Давайте деньги, господа»!
  3. ↑ а б в г История благотворительности в России
  4. ↑ а б История британской благотворительности
  5. ↑ Україна опинилася на 150 місці в світовому рейтингу доброчинності
  6. ↑ а б в г Благотворительность в христианстве
  7. ↑ Благотворительность в Исламе
  8. ↑ Благотворительность в Исламе
  9. ↑ Высшее деяние — знание
  10. ↑ Library of Congress Country Studies
  11. ↑ http://dnevnik.bigmir.net/article/1031780/#
  12. ↑ "Full house for Mother Teresa ceremony
  13. ↑ а б Біографія Третьякова
  14. ↑ а б в Біл Гейтс витратить усі свої мільярди на благодійність. Економічна Правда
  15. ↑ ΟΛΥΜΠΙΑΚΟΙ ΑΓΩΝΕΣ|ΟΛΥΜΠΙΑΚΟΙ ΑΓΩΝΕΣ(гр.)
  16. ↑ а б peoples.ru
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Філантропія&oldid=8660602