Кноррінг Богдан Федорович

Богдан Федорович Кноррінг (11 листопада 1744 — 17 грудня 1825, барон, російський військовий і державний діяч другої половини XVIII й початку XIX століття, генерал від інфантерії (1806).

Богдан Кноррінг
нім. Gotthard Johann von Knorring
Ім'я при народженні	Готтард Йоганн фон Кноррінг
Народження	11 листопада 1744(1744-11-11) Ервіта
Смерть	17 грудня 1825(1825-12-17) (81 рік) Дерпт
Країна
Приналежність	Збройні сили Російської імперії
Вид збройних сил	Сухопутні війська
Рід військ	Піхота
Освіта	Перший кадетський корпус (Санкт-Петербург)
Роки служби	1764–1809
Звання	Генерал від інфантерії
Війни / битви	Російсько-турецька війна (1768—1774): Битва при Ларзі Битва при Кагулі Російсько-шведська війна (1788—1790) Російсько-польська війна 1792 Російсько-шведська війна (1808—1809)
Титул	барон
Рід	von Knorringd
Діти	Karl von Knorringd
Нагороди	Орден Святого Георгія Орден Святого Георгія Орден Святого Володимира 2 ступеня Орден Святої Анни 1 ступеня

Життєпис

Виховувався у сухопутному шляхетському кадетському корпусі (закінчив 1764). Під час російсько-турецької війни 1768–1774 років перебував при 1-й армії з квартирмейстерської частини, відзначився під час взяття Хотина (1769), брав участь у битвах при Ларзі й Кагулі. 8 березня 1771 року був нагороджений орденом святого Георгія 4 ступеня.

1773 був відряджений з Фокшанського конгресу князем Григорієм Орловим до його брата Олексія (Чесменського) та проїхав всю європейську Туреччину до островів Антіпарос і Наксос, де тоді розміщувався флот, причому зняв усю місцевість від Рущука до Константинополя й Дарданелльської протоки.

1788, займаючи посаду генерал-квартирмейстера, узяв дієву участь у витісненні шведів з Фінляндії;

У 1792–1794 роках брав участь у діях проти польських конфедератів. 15 вересня 1794 був нагороджений орденом святого Георгія 2 ступеня.

Після сходження на престол Павла I 1797 року Кноррінг на деякий час пішов зі служби.

1806 повернувся до лав збройних сил та був направлений у розпорядження головнокомандувача у Пруссії генерала Леонтія Беннігсена, через суперечності з яким після битви під Прейсіш-Ейлау був відкликаний з армії.

Під час російсько-шведської війни 1808–1809 років був призначений головнокомандувачем фінляндської армії замість графа Федора Буксгевдена. Не виявив у тій війні ані особливих талантів, ані рішучості. Вважаючи спланований Олександром I перехід через Ботнічну затоку до Швеції надто ризикованим, усіляко відтягував проведення тієї операції, й тільки прибуття Олексія Аракчеєва змусило його розпочати діяти. Спричинив сильне невдоволення Олександра I, подав у відставку та був замінений Михайлом Барклаєм-де-Толлі.

Література

Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.)

Посилання

• Біографія на сайті ХРОНОС (рос.)
• [1]