Спаський Іван Георгійович

Іва́н Георгі́йович Спа́ський (24 лютого (8 березня) 1904, місто Ніжин Чернігівської губернії, нині Чернігівської області — 4 листопада 1990, Ленінград, нині Санкт-Петербург) — український історик, мистецтвознавець і музейник. Провідний фахівець із російської нумізматики. Головний зберігач відділу нумізматики Державного Ермітажу. Засновник радянської (російської, а через своїх учнів також української та білоруської) наукової нумізматичної школи. Син священика Георгія Спаського, молодший брат мистецтвознавця Євгенії Спаської.

Спаський Іван Георгійович
Медальєр Н.А. Соколов. «Спаський Іван Георгійович. Медаль з нагоди 70-річчя»
Медальєр Н.А. Соколов. «Спаський Іван Георгійович. Медаль з нагоди 70-річчя»
Народився 8 березня 1904(1904-03-08)
Ніжин, Чернігівська губернія
Помер 4 листопада 1990(1990-11-04) (86 років)
Ленінград
Поховання Волковський цвинтарd
Громадянство Російська імперія, УНР, СССР
Національність українець
Діяльність історик
Alma mater Ленінградський державний університет
Сфера інтересів нумізматика
Заклад Державний Ермітаж
Вчене звання головний зберігач Відділу нумізматики Держ. Ермітажу
Науковий ступінь доктор історичних наук
Відомі учні Valyantsin Rabtsevichd
Брати, сестри  • Спаська Євгенія Юріївна
Нагороди
Орден Трудового Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни II ступеня
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За оборону Радянського Заполяр'я»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «20 років перемоги у ВВВ» Медаль «30 років перемоги у ВВВ» Медаль «40 років перемоги у ВВВ»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»

БіографіяРедагувати

Іван Георгійович Спаський народився 24 лютого (8 березня за новим стилем) 1904 року в місті Ніжин Чернігівської губернії в родині священика ніжинського Миколаївського собору протоієрея Георгія (Юрія) Спаського. У 1914 р. вступив до Ніжинської класичної гімназії при Історико-філологічному інституті, в 1921 р. — Ніжинський інститут народної освіти. Після його закінчення в 1925 р. від вченої ради інституту отримав направлення в Ленінградський університет. У 1928 р. закінчив Інститут мовознавства та історії матеріальної культури при ЛДУ, де підготував до захисту дипломну роботу про народні українські монетоподібні прикраси — Дукачі. Однак робота залишилася незахищеною і була опублікована лише на початку 1970-х рр. Після закінчення навчання в ЛДУ повернувся до Ніжина, де взяв участь у створенні Ніжинського окружного музею, ставши першим його директором (формально музей був відкритий за 3 місяці до закінчення І. Г. Спаським університету і він був призначений його керівником ще будучи студентом).

У 1930 р. перейшов на роботу в Харківський історичний музей старшим науковим співробітником. Брав участь в археологічних експедиціях, а також в археологічній розвідці в зоні будівництва ДніпроГЕСу. В 1932 р. запрошений на роботу до Ленінграду у відділ нумізматики Державного Ермітажу завідувачем секцією медалей та емігрував із України.

У січні 1934 р. І. Г. Спаський був заарештований, звинувачений у приналежності до неіснуючої Російської національної партії, засуджений і засланий на поселення в Казахстан. Підставою для засудження, за словами дочки Івана Спаського Лади Вуич, було в тому числі те, що її батько тоді готував у Харківському історико-художньому музеї експозицію середньовічної української зброї; суд визнав, що насправді це нібито була спроба озброїти місцеве фашистське підпілля (середньовічними козацькими шаблями і палашами (sic!)). У тому ж 1934 році створений, у тому числі зусиллями Спаського, Ніжинський окружний музей був закритий за наказом наркома освіти Української РСР як «націоналістичний», а його експозиція фактично знищена.

І. Г. Спаський був звільнений у 1938 р., але повернутися на колишню роботу, як судимий за політичною статтею, не міг. Деякий час працював театральним художником в Череповці. З перших днів німецько-радянської війни воював рядовим у Карелії, був поранений, нагороджений медалями. У 1946 р. повернувся до Ленінграда, де за підтримки директора Ермітажу І. А. Орбелі знову був прийнятий на роботу до відділу нумізматики, а незабаром зайняв пост його головного хранителя. Займався післявоєнним відновленням і розширенням нумізматичної колекції Ермітажу, активно опрацьовував і вивчав колекцію. У 1947 р. захистив кандидатську дисертацію, а в 1962 рік р. — докторську.

У 1956 р. справа Спаського була переглянута судом, а сам він повністю реабілітований.

У 1964 рік р. до 60-річного ювілею був нагороджений Орденом Трудового Червоного Прапора. У 1974 рік р. на честь 70-річчя І. Г. Спаського була випущена пам'ятна медаль.

І. Г. Спаський опублікував більше сотні наукових робіт, в тому числі такі значні, як історико-нумізматичний нарис «Російська монетна система» (вперше виданий у 1957 році, згодом розширений і доповнений, класичне четверте видання — 1970 рік), «Талери в російською грошовому обігу 1654—1659 років»(1960), «Іноземні і російські ордени до 1917 року»(1963), «Тисячоліття найдавніших монет Росії. Зведений каталог російських монет X—XI століть»(у співавторстві з М. П. Сотниковою, 1983).

Іван Георгійович Спаський помер у Ленінграді 4 листопада 1990 рік р. Похований на Волковському православному кладовищі Санкт-Петербурга.

Пам'ятьРедагувати

11-12 березня 2004 р. відбулися наукові читання та виставка (спільна з Санкт-Петербурзьким монетним двором) «Хранитель Ермітажу», присвячені 100-річчю від дня народження російського (радянського) дослідника нумізматики — доктора історичних наук Івана Георгійовича Спаського (1904—1990).

11-12 листопада 2010 р. в Державному Ермітажі відбулися наукові читання, присвячені 20-річчю з дня смерті І. Г. Спаського.

З 2010 р. кожні два роки проводиться міжнародна наукова конференція — Спаські читання (1-3 жовтня 2012 р. — І Спаські читання, м. Ніжин; 26-28 вересня 2013 р. — ІІ Спаські читання, міста Ніжин та Батурин), озаглавлена за іменем відомих вчених і громадських діячів — представників родини Спаських, в тому числі І. Г. Спаського.

У січні 2010 р. ім'я І.Г. Спаського було присвоєно Ніжинському краєзнавчому музею.

2 жовтня 2010 р. у м. Ніжині на будинку, де проживала родина Спаських (вул. Гребінки, 14), було відкрито меморіальну дошку.

ЛітератураРедагувати

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати