Відкрити головне меню

Арка́дій Васи́льович Сороќа (* 25 липня 1921, Вінниця — † 7 жовтня 2010) — український художник, працював у жанрах натюрморту, пейзажу, портрету; член Національної спілки художників України (1967), заслужений художник УРСР (1980), Народний художник України (2009). Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня та медалями. Є автором батальних діорам, жанрових та історичних картин.

Сорока Аркадій Васильович
Сорока Аркадій Васильович.jpg
Народження 25 липня 1921(1921-07-25)
Вінниця
Смерть 7 жовтня 2010(2010-10-07) (89 років)
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Жанр натюрморт, пейзаж, портрет, батальні діорами
Навчання Одеське художнє училище
Діяльність художник
Роки творчості з 1941
Нагороди Народний художник України Орден Вітчизняної війни II ступеня

ЖиттєписРедагувати

Його батько був відомим у Вінниці чоботарем.

1941 року здобув освіту в Одеському державному художньому училищі ім. М. Грекова — у педагогів Л. О. Мучника та Д. К. Крайнєва, М. Шелюта.

З початком Другої світової війни навчався в Харківському училищі зв'язку. Під час одного з його вартувань втік курсант, за що отримав умовно два роки. По тому — у Селіщенській школі авіамеханіків (Казахстан). За те, що згідно з наказом відмовився віддати командиру роти гарні, власноруч пошиті, чоботи, потрапив в штрафний батальйон.

Після поранення під Смоленськом «звання» штрафника було знято і його перевели до стрілецької роти. В 1944 р., під Даугавпілсом, вдруге поранений (уламок міни влучив у гомілку). Під час лікування в госпіталі за пропозицією головного хірурга Червоної Армії М. Н. Бурденка займався ілюстрацією результатів дослідів останнього із застосування пеніциліну та граміцидину. Там же зустрів свою майбутню дружину Віру Сергіївну, котра на той час працювала медсестрою.

З 1951 року бере участь в обласних, республіканських та міжнародних виставках.

Його твори зберігаються у музеях Вінниччини, зокрема в меморіальному музеї М. І. Пирогова та Ямпільському художньому музеї, музеях Донецька, Івано-Франківська, Луганська, Тернополя, Хмельницького, Чернігова а також приватних галереях і колекціях.

За 65 років творчої діяльності написав понад 5000 живописних творів та етюдів.

Серед його творів:

  • 1960 — «Ковалі»;
  • 1967 — «Комунари»;
  • 1968 — «Не забудемо»;
  • 1969 — «Трудові будні»;
  • 1974 — «Лист»;
  • 1976 — «Подолянки»;
  • 1977 — «Йшов загін»;
  • 1980 — «На безіменній висоті»;
  • 1984 — «Черешневе свято»;
  • 1985 — «В. Порик — національний герой Франції»;
  • 1988 — «Останній сніг»;
  • 1990 — «Свято Івана Купала»;
  • 1998 — «Катерина»;
  • 2008 — «Друзі».

ДжерелаРедагувати