Відкрити головне меню

Словенська академія наук і мистецтв (словен. Slovenska akademija znanosti in umetnosti, SAZU) — вищий національний науковий заклад Словенії, що об'єднує вчених і художників, обраних у члени Академії завдяки значним досягненням в галузі науки й мистецтва. Місія Словенської академії наук і мистецтв — сприяти розвитку наукової думки і художньої творчості.

Словенська академія наук і мистецтв
SAZU-Ljubljana.JPG
46°02′52″ пн. ш. 14°30′16″ сх. д. / 46.04777777780577708° пн. ш. 14.50444444447177617° сх. д. / 46.04777777780577708; 14.50444444447177617Координати: 46°02′52″ пн. ш. 14°30′16″ сх. д. / 46.04777777780577708° пн. ш. 14.50444444447177617° сх. д. / 46.04777777780577708; 14.50444444447177617
Тип national academy[d] і Академія наук
Країна Flag of Slovenia.svg Словенія
Засновано 1938
Президент Tadej Bajd[d]
Штаб-квартира Любляна
Сайт sazu.si
Нагороди
Орден «За виняткові заслуги»
CMNS: Словенська академія наук і мистецтв на Вікісховищі

Діє з 12 листопада 1938 року у Любляні. До 1943 року називалася Академія науки і мистецтва (словен. Akademija znanosti in umetnosti, AZU), під час другої світової війни отримала сучасну назву. Діяльність академії визначається Законом про Словенську академії наук і мистецтв (словен. Zakon o Slovenski akademiji znanosti in umetnosti), прийнятому 20 липня 1886 року[джерело не вказано 271 день], з рядом змін та доповнень, останні з яких були введені 28 липня 1994 року[1].

ІсторіяРедагувати

Витоки академіїРедагувати

Хоча Словенська академія наук і мистецтв виникла тільки в першій половині XX століття, її витоки сягають до 1693 року, тобто до XVII століття, коли виникли Французька академія, Королівське товариство в Лондоні і Академія німецьких природознавців у Швайнфурті. У Любляні була утворена попередниця сьогоднішньої академії — Academia operosorum Labacensium — спільнота з двадцяти трьох осіб, серед яких були юристи, теологи, лікарі. Першим головою спільноти був Янез Крстник Прешерен (словен. Janez Krstnik Prešeren), доктор теології і любитель-поет. Academia operosorum відкрила шлях бароковому мистецтву в Словенії, а Любляна стала центром словенського бароко. Члени академії в 1701 році запропонували організувати в Любляні першу публічну бібліотеку. В кінці того ж року, мабуть, за їх прикладом, виникло товариство Academia philharmonicorum Labacensium — перше об'єднання музикантів та любителів музики в Словенії.

Academia operosorum Labacensium припинила своє існування близько 1725 року. Однак через сто років в епоху Просвітництва з'явилася нова академія (в 1779 році). У спільноту, що виникла з ініціативи Блажа Кумердея[sl], увійшли майбутні діячі словенського відродження Марко Похлін, Юрій Япель[ru], Антон Томаш Лінгарт. Нові академіки займалися в першу чергу словенською історією та мовою, а також іншими мовами, поезією, риторикою, філософією, медициною і правом. Друга академія незабаром припинила своє існування, імовірно, за розпорядженням влади, і з кінця XVIII століття настав довгий період, коли у словенців не було свого об'єднання вчених і митців.

У другій половині XIX століття виникла Словенська матіца[sl] (словен. Slovenska matica), метою якої було всемірне поширення грамотності в Словенії, з'явилися також інші просвітницькі товариства, однак академія наук залишалася лише мрією, здійсненою лише під час так званої першої Югославії.

Історія розвитку Словенської академії наук і мистецтвРедагувати

Діяльним організатором Академії був філолог Фран Рамовш[ru], багато сил віддав розвитку організації науки в Словенії на початку XX століття. Коли в 1919 році виник університет у Любляні, Наукове гуманітарне товариство з допомогою Словенської матиці, Народної галереї (словен. Narodnа galerijа) і товариства «Юрист» (словен. Pravnik) почало підготовчі роботи, і в 1938 році вони були успішно завершені. Перед відкриттям Академії були обрані перші вісімнадцять членів академії, а 4 січня наступного року за королівським указом був обраний її перший голова — славіст Райко Нахтігал[ru].

Під час другої світової війни Академія не припинила свого існування і продовжувала діяльність (в основному видавничу) під керівництвом Мілана Відмара. Після закінчення війни академія була реструктурована: замість первісних чотирьох відділень спочатку виникло п'ять, потім шість, виникали нові інститути та секції. Сформувалася академія інститутського типу за зразком Академії наук СРСР, проте з 1955 року до 1958 року з її складу спочатку вийшли великі технічні інститути — інститут фізики ім. Йоже Стефана (словен. Fizikalni inštitut Jožefa Stefana), інститут хімії ім. Бориса Кідрича (словен. Kemični inštitut Borisa Kidriča), електротехнічний інститут (словен. Inštitut za elektriško gospodarstvo) і нарешті інститут турбомашин (словен. Inštitut za turbinske stroje). У віданні Академії залишилися гуманітарні та деякі природничо-наукові інститути. В цей час було скасовано автономію академії (закони 1948 і 1949 року), повернуто їй лише за законом 1980 року. У післявоєнні роки значно зросла продуктивність академії, особливо в період з 1952 року по 1976 рік, під час головування словенського літературного критика Йосипа Відмара[sl].

Після другої світової війни Словенська академія наук і мистецтв здійснила низку важливих для Словенії проектів, наприклад, підготувала Словник словенської літературної мови[sl] (словен. Slovar slovenskega knjižnega jezika) і Словенський біографічний словник[ru] (словен. Slovenski biografski leksikon).

У 1981 році гуманітарні та природничо-наукові інститути були об'єднано в Науково-дослідний центр САНМ[sl] (словен. Znanstvenoraziskovalni center SAZU), основна мета якого — дослідження в галузі минулого і сьогодення Словенії.

У 1994 році було прийнято закон про Академію, який гарантував їй автономію і незалежність її діяльності. Словенська академія стала в один ряд з іншими європейськими академіями наук, уклала договори про співпрацю приблизно з тридцятьма академіями, стала членом міжнародних наукових і академічних організацій. Біофізик Боштьян Жекш[sl], голова Академії з 2002 року до 2008 року, продовжував широке міжнародне співробітництво Словенської академії в різних галузях науки і мистецтва.

Структура Словенської академії наук і мистецтвРедагувати

Словенська академія наук і мистецтв складається з 6 секцій (словен. razred), за галузями науки дві з них додатково поділяються на відділення (oddelok):

  • I секція історичних і суспільних наук (секретар секції — акад. Славко Спліцхал[sl]). Секцію складають два відділення:
  1. відділення історичних наук (керівник акад. Біба Тержан[sl]);
  2. відділення суспільних наук (керівник акад. Йоже Менцінгер[sl]).
  • ІІ секція філології та літературознавства (секретар секції — ч.-к. Марко Сной[ru]).
  • ІІІ секція математичних, фізичних, хімічних і технічних наук (секретар відділення — акад. Франц Форстнерич). Секцію складають два відділення:
  1. відділення математики, фізики і хімії (керівник ч.-к. Матей Брежар[sl]);
  2. відділення технічних наук (керівник акад. Іван Братко[sl]).

Крім того, в структуру Словенської академії наук і мистецтв входять:

  • відділ міжнародного співробітництва і координації наукових досліджень;
  • бібліотека САНМ — третя за величиною бібліотека Словенії.

Академія заснувала також Науково-дослідний центр САНМ (словен. Znanstvenoraziskovalni center SAZU (ZRC SAZU)), який об'єднує 17 інститутів і дослідних груп.

Голови академіїРедагувати

З 2014 року посаду голови академії займає Тадей Байд[sl].

Члени академіїРедагувати

З особовому складі Словенської академії наук і мистецтв розрізняється кілька ступенів членства в залежності від заслуг перед словенською наукою чи мистецтвом, словенського походження чи громадянства

  • Дійсний/ординарний член (словен. redni član), який також може називатися «академіком»;
  • Екстраординарний член (izredni član), передбачає менші заслуги порівняно з академіками — приблизно відповідний російському статусу члена-кореспондента. Ординарними і екстаординарними членами можуть бути обрані діячі науки або мистецтва, що володіють громадянством Словенії або, за його відсутності, словенським походженням і активним зв'язком з країною.
  • Іноземний член (dopisni član, тобто «член-кореспондент» в старому значенні цього терміна) — при відсутності словенського громадянства або походження, на тлі відповідності іншим вимогам для дійсного члена та особливо важливих заслуг перед наукою або мистецтвом Республіки Словенія;
  • Почесний член (častni član).

На час складання списку[коли?] у чинному складі академії є 76 дійсних членів, 16 членів-кореспондентів та 77 іноземних членів.

У нижченаведеній таблиці перераховані всі діючі (живі) на момент складання або оновлення списку[коли?] дійсні члени САНМ із зазначенням дати народження та обрання, а також приналежності до секції академії та основної спеціалізації. Таблиця сортується за всіма колонками; спочатку члени відсортовані за секціями, а всередині них — за прізвищами в порядку українського алфавіту. Академік, який обіймає посаду голови академії, виділений жовтим тлом, секретарів секцій — зеленим, начальників відділень секції — блакитним фоном.

Ім’я Дата
народження
Обрання
академіком
Обрання членом-
кореспондентом
Відділення Спеціалізація Посилання
Райко Братож[sl] 17 лютого 1952 року 2001 1995 СІСН історія давнього світу [3]
Славой Жижек 21 березня 1949 року 2013 2005 СІСН культурологія і соціальна філософія [4]
Йоже Менцінгер[sl] 5 березня 1941 року 2017 1995 СІСН правознавство і економіка [5]
Здравко Млинар[sl] 30 січня 1933 року 1987 1981 СІСН соціиологія [6]
Йоже Млинарич[sl] 13 березня 1935 року 2001 1995 СІСН класична філологія [7]
Маріян Павчник[sl] 9 грудня 1946 року 2009 2003 СІСН філософія і теорія держави і права [8]
Йоже Пір’євець[sl] 1 червня 1940 року 2009 2005 СІСН історія міжнародних відносин [9]
Славко Спліцхал[sl] 14 червня 1947 року 2009 2003 СІСН комунікація [10]
Біба Тержан[sl] 25 липня 1947 року 2007 2001 СІСН археологія [11]
Аленка Шелих[sl] 2 вересня 1933 року 2003 1997 СІСН кримінальне право [12]
Петер Штих[sl] 27 листопада 1960 року 2015 2007 СІСН ранньосередньовічна історія Словенії [13]
Франце Берник[sl] 13 травня 1927 року 1987 1983 СФЛ історія літератури [14]
Каєтан Гантар[sl] 11 жовтня 1930 року 1997 1993 СФЛ історія літератури і класична філологія [15]
Зінка Зорко[sl] 24 лютого 1936 року 2009 2003 СФЛ історія і діалектологія словенської мови [16]
Матьяж Кмецл[sl] 23 лютого 1934 року 2003 1997 СФЛ історія і теорія літератури [17]
Янко Кос[sl] 9 березня 1931 року 1983 1977 СФЛ порівняльне літературознавство і теорія літератури [18]
Йоже Крашовець[sl] 20 квітня 1944 року 1995 1991 СФЛ теологія, історія релігії, релігійна антропологія [19]
Янез Орешнік[sl] 12 грудня 1935 року 1993 1987 СФЛ загальне і порівняльне мовознавство германських мов [20]
Борис Патерну[sl] 12 грудня 1935 року 1985 1979 СФЛ теорія літератури, історія словенської літератури [21]
Тадей Байд[sl] 5 червня 1926 року 2009 2003 СМФХТН електротехніка і робототехніка [22]

ПриміткиРедагувати

  1. Milan Kučan (1994-07-28). UKAZ o razglasitvi zakona o Slovenski akademiji znanosti in umetnosti (sl). Uradni list Republike Slovenije[sl]. Процитовано 2018-07-16. 
  2. Člani SAZU (sl). Slovenska akademija znanosti in umetnosti (SAZU). Процитовано 2018-07-16. 
  3. Rajko Bratož (sl). Slovenska akademija znanosti in umetnosti (SAZU). Процитовано 2018-07-19. 
  4. Slavoj Žižek (sl). SAZU. Процитовано 2018-07-19. 
  5. Jože Mencinger (sl). SAZU. Процитовано 2018-07-19. 
  6. Zdravko Mlinar (sl). SAZU. Процитовано 2018-07-19. 
  7. Jože Mlinarič (sl). SAZU. Процитовано 2018-07-19. 
  8. Marijan Pavčnik (sl). SAZU. Процитовано 2018-07-19. 
  9. Jože Pirjevec (sl). SAZU. Процитовано 2018-07-19. 
  10. Slavko Splichal (sl). SAZU. Процитовано 2018-07-19. 
  11. Biba Teržan (sl). SAZU. Процитовано 2018-07-21. 
  12. Alenka Šelih (sl). SAZU. Процитовано 2018-07-21. 
  13. Peter Štih (sl). SAZU. Процитовано 2018-07-21. 
  14. France Bernik (sl). SAZU. Процитовано 2018-07-21. 
  15. Kajetan Gantar (sl). SAZU. Процитовано 2018-07-22. 
  16. Zinka Zorko (sl). SAZU. Процитовано 2018-07-22. 
  17. Matjaž Kmecl (sl). SAZU. Процитовано 2018-07-22. 
  18. Janko Kos (sl). SAZU. Процитовано 2018-07-22. 
  19. Jože Krašovec (sl). SAZU. Процитовано 2018-07-22. 
  20. Janez Orešnik (sl). SAZU. Процитовано 2018-07-22. 
  21. Boris Paternu (sl). SAZU. Процитовано 2018-07-22. 
  22. Tadej Bajd (sl). SAZU. Процитовано 2018-07-22. 

ПосиланняРедагувати