Словенська академія наук і мистецтв

Словенська академія наук і мистецтв (словен. Slovenska akademija znanosti in umetnosti, SAZU) — вищий національний науковий заклад Словенії, що об'єднує вчених і художників, обраних у члени Академії завдяки значним досягненням в галузі науки й мистецтва. Місія Словенської академії наук і мистецтв — сприяти розвитку наукової думки і художньої творчості.

Словенська академія наук і мистецтв
SAZU-Ljubljana.JPG
46°02′52″ пн. ш. 14°30′16″ сх. д. / 46.04777777780577708° пн. ш. 14.50444444447177617° сх. д. / 46.04777777780577708; 14.50444444447177617Координати: 46°02′52″ пн. ш. 14°30′16″ сх. д. / 46.04777777780577708° пн. ш. 14.50444444447177617° сх. д. / 46.04777777780577708; 14.50444444447177617
Тип національна академія наукd і Академія наук
Країна Flag of Slovenia.svg Словенія
Засновано 1938
Президент Tadej Bajdd
Штаб-квартира Любляна
Сайт sazu.si
Нагороди
Орден «За виняткові заслуги»
CMNS: Словенська академія наук і мистецтв у Вікісховищі

Діє з 12 листопада 1938 року у Любляні. До 1943 року називалася Академія науки і мистецтва (словен. Akademija znanosti in umetnosti, AZU), під час другої світової війни отримала сучасну назву. Діяльність академії визначається Законом про Словенську академії наук і мистецтв (словен. Zakon o Slovenski akademiji znanosti in umetnosti), прийнятому 20 липня 1886 року[джерело не вказане 1249 днів], з рядом змін та доповнень, останні з яких були введені 28 липня 1994 року[1].

ІсторіяРедагувати

Витоки академіїРедагувати

Хоча Словенська академія наук і мистецтв виникла тільки в першій половині XX століття, її витоки сягають до 1693 року, тобто до XVII століття, коли виникли Французька академія, Королівське товариство в Лондоні і Академія німецьких природознавців у Швайнфурті. У Любляні була утворена попередниця сьогоднішньої академії — Academia operosorum Labacensium — спільнота з двадцяти трьох осіб, серед яких були юристи, теологи, лікарі. Першим головою спільноти був Янез Крстник Прешерен (словен. Janez Krstnik Prešeren), доктор теології і любитель-поет. Academia operosorum відкрила шлях бароковому мистецтву в Словенії, а Любляна стала центром словенського бароко. Члени академії в 1701 році запропонували організувати в Любляні першу публічну бібліотеку. В кінці того ж року, мабуть, за їх прикладом, виникло товариство Academia philharmonicorum Labacensium — перше об'єднання музикантів та любителів музики в Словенії.

Academia operosorum Labacensium припинила своє існування близько 1725 року. Однак через сто років в епоху Просвітництва з'явилася нова академія (в 1779 році). У спільноту, що виникла з ініціативи Блажа Кумердея[sl], увійшли майбутні діячі словенського відродження Марко Похлін, Юрій Япель[ru], Антон Томаш Лінгарт. Нові академіки займалися в першу чергу словенською історією та мовою, а також іншими мовами, поезією, риторикою, філософією, медициною і правом. Друга академія незабаром припинила своє існування, імовірно, за розпорядженням влади, і з кінця XVIII століття настав довгий період, коли у словенців не було свого об'єднання вчених і митців.

У другій половині XIX століття виникла Словенська матіца (словен. Slovenska matica), метою якої було всемірне поширення грамотності в Словенії, з'явилися також інші просвітницькі товариства, однак академія наук залишалася лише мрією, здійсненою лише під час так званої першої Югославії.

Історія розвитку Словенської академії наук і мистецтвРедагувати

Діяльним організатором Академії був філолог Фран Рамовш[ru], багато сил віддав розвитку організації науки в Словенії на початку XX століття. Коли в 1919 році виник університет у Любляні, Наукове гуманітарне товариство з допомогою Словенської матиці, Народної галереї (словен. Narodnа galerijа) і товариства «Юрист» (словен. Pravnik) почало підготовчі роботи, і в 1938 році вони були успішно завершені. Перед відкриттям Академії були обрані перші вісімнадцять членів академії, а 4 січня наступного року за королівським указом був обраний її перший голова — славіст Райко Нахтігал[ru].

Під час другої світової війни Академія не припинила свого існування і продовжувала діяльність (в основному видавничу) під керівництвом Мілана Відмара. Після закінчення війни академія була реструктурована: замість первісних чотирьох відділень спочатку виникло п'ять, потім шість, виникали нові інститути та секції. Сформувалася академія інститутського типу за зразком Академії наук СРСР, проте з 1955 року до 1958 року з її складу спочатку вийшли великі технічні інститути — інститут фізики ім. Йоже Стефана (словен. Fizikalni inštitut Jožefa Stefana), інститут хімії ім. Бориса Кідрича (словен. Kemični inštitut Borisa Kidriča), електротехнічний інститут (словен. Inštitut za elektriško gospodarstvo) і нарешті інститут турбомашин (словен. Inštitut za turbinske stroje). У віданні Академії залишилися гуманітарні та деякі природничо-наукові інститути. В цей час було скасовано автономію академії (закони 1948 і 1949 року), повернуто їй лише за законом 1980 року. У післявоєнні роки значно зросла продуктивність академії, особливо в період з 1952 року по 1976 рік, під час головування словенського літературного критика Йосипа Відмара[sl].

Після другої світової війни Словенська академія наук і мистецтв здійснила низку важливих для Словенії проектів, наприклад, підготувала Словник словенської літературної мови[sl] (словен. Slovar slovenskega knjižnega jezika) і Словенський біографічний словник[ru] (словен. Slovenski biografski leksikon).

У 1981 році гуманітарні та природничо-наукові інститути були об'єднано в Науково-дослідний центр САНМ[sl] (словен. Znanstvenoraziskovalni center SAZU), основна мета якого — дослідження в галузі минулого і сьогодення Словенії.

У 1994 році було прийнято закон про Академію, який гарантував їй автономію і незалежність її діяльності. Словенська академія стала в один ряд з іншими європейськими академіями наук, уклала договори про співпрацю приблизно з тридцятьма академіями, стала членом міжнародних наукових і академічних організацій. Біофізик Боштьян Жекш[sl], голова Академії з 2002 року до 2008 року, продовжував широке міжнародне співробітництво Словенської академії в різних галузях науки і мистецтва.

Структура Словенської академії наук і мистецтвРедагувати

Словенська академія наук і мистецтв складається з 6 секцій (словен. razred), за галузями науки дві з них додатково поділяються на відділення (oddelok):

  • I секція історичних і суспільних наук (секретар секції — акад. Славко Спліцхал[sl]). Секцію складають два відділення:
  1. відділення історичних наук (керівник акад. Біба Тержан[sl]);
  2. відділення суспільних наук (керівник акад. Йоже Менцінгер).
  • ІІ секція філології та літературознавства (секретар секції — ч.-к. Марко Сной[ru]).
  • ІІІ секція математичних, фізичних, хімічних і технічних наук (секретар відділення — акад. Франц Форстнерич). Секцію складають два відділення:
  1. відділення математики, фізики і хімії (керівник ч.-к. Матей Брежар[sl]);
  2. відділення технічних наук (керівник акад. Іван Братко[sl]).

Крім того, в структуру Словенської академії наук і мистецтв входять:

  • відділ міжнародного співробітництва і координації наукових досліджень;
  • бібліотека САНМ — третя за величиною бібліотека Словенії.

Академія заснувала також Науково-дослідний центр САНМ (словен. Znanstvenoraziskovalni center SAZU (ZRC SAZU)), який об'єднує 17 інститутів і дослідних груп.

Голови академіїРедагувати

З 2014 року посаду голови академії займає Тадей Байд[sl].

Члени академіїРедагувати

В особовому складі Словенської академії наук і мистецтв розрізняється кілька ступенів членства в залежності від заслуг перед словенською наукою чи мистецтвом, словенського походження чи громадянства

  • Дійсний/ординарний член (словен. redni član), який також може називатися «академіком»;
  • Екстраординарний член (izredni član), передбачає менші заслуги порівняно з академіками — приблизно відповідний російському статусу члена-кореспондента. Ординарними і екстаординарними членами можуть бути обрані діячі науки або мистецтва, що володіють громадянством Словенії або, за його відсутності, словенським походженням і активним зв'язком з країною.
  • Іноземний член (dopisni član, тобто «член-кореспондент» в старому значенні цього терміна) — при відсутності словенського громадянства або походження, на тлі відповідності іншим вимогам для дійсного члена та особливо важливих заслуг перед наукою або мистецтвом Республіки Словенія;
  • Почесний член (častni član).

На час складання списку[коли?][уточнити] у чинному складі академії є 76 дійсних членів, 16 членів-кореспондентів та 77 іноземних членів.

У нижченаведеній таблиці перераховані всі діючі (живі) на момент складання або оновлення списку[коли?] дійсні члени САНМ із зазначенням дати народження та обрання, а також приналежності до секції академії та основної спеціалізації. Таблиця сортується за всіма колонками; спочатку члени відсортовані за секціями, а всередині них — за прізвищами в порядку українського алфавіту. Академік, який обіймає посаду голови академії, виділений жовтим тлом, секретарів секцій — зеленим, начальників відділень секції — блакитним фоном.

Ім'я Дата
народження
Обрання
академіком
Обрання членом-
кореспондентом
Відділення Спеціалізація Посилання
Райко Братож[sl] 17 лютого 1952 року 2001 1995 СІСН історія давнього світу [3]
Славой Жижек 21 березня 1949 року 2013 2005 СІСН культурологія і соціальна філософія [4]
Йоже Менцінгер 5 березня 1941 року 2017 1995 СІСН правознавство і економіка [5]
Здравко Млинар[sl] 30 січня 1933 року 1987 1981 СІСН соціиологія [6]
Йоже Млинарич[sl] 13 березня 1935 року 2001 1995 СІСН класична філологія [7]
Маріян Павчник[sl] 9 грудня 1946 року 2009 2003 СІСН філософія і теорія держави і права [8]
Йоже Пір’євець[sl] 1 червня 1940 року 2009 2005 СІСН історія міжнародних відносин [9]
Славко Спліцхал[sl] 14 червня 1947 року 2009 2003 СІСН комунікація [10]
Біба Тержан[sl] 25 липня 1947 року 2007 2001 СІСН археологія [11]
Аленка Шелих[sl] 2 вересня 1933 року 2003 1997 СІСН кримінальне право [12]
Петер Штих[sl] 27 листопада 1960 року 2015 2007 СІСН ранньосередньовічна історія Словенії [13]
Франце Берник[sl] 13 травня 1927 року 1987 1983 СФЛ історія літератури [14]
Каєтан Гантар[sl] 11 жовтня 1930 року 1997 1993 СФЛ історія літератури і класична філологія [15]
Зінка Зорко[sl] 24 лютого 1936 року 2009 2003 СФЛ історія і діалектологія словенської мови [16]
Матьяж Кмецл[sl] 23 лютого 1934 року 2003 1997 СФЛ історія і теорія літератури [17]
Янко Кос[sl] 9 березня 1931 року 1983 1977 СФЛ порівняльне літературознавство і теорія літератури [18]
Йоже Крашовець[sl] 20 квітня 1944 року 1995 1991 СФЛ теологія, історія релігії, релігійна антропологія [19]
Янез Орешнік[sl] 12 грудня 1935 року 1993 1987 СФЛ загальне і порівняльне мовознавство германських мов [20]
Борис Патерну[sl] 12 грудня 1935 року 1985 1979 СФЛ теорія літератури, історія словенської літератури [21]
Тадей Байд[sl] 19 січня 1949 року 2009 2003 СМФХТН електротехніка і робототехніка [22]

ПриміткиРедагувати

  1. Milan Kučan (28 липня 1994). UKAZ o razglasitvi zakona o Slovenski akademiji znanosti in umetnosti (словен.). Uradni list Republike Slovenije[sl]. Процитовано 16 липня 2018. 
  2. Člani SAZU (словен.). Slovenska akademija znanosti in umetnosti (SAZU). Процитовано 16 липня 2018. 
  3. Rajko Bratož (словен.). Slovenska akademija znanosti in umetnosti (SAZU). Процитовано 19 липня 2018. 
  4. Slavoj Žižek (словен.). SAZU. Процитовано 19 липня 2018. 
  5. Jože Mencinger (словен.). SAZU. Процитовано 19 липня 2018. 
  6. Zdravko Mlinar (словен.). SAZU. Процитовано 19 липня 2018. 
  7. Jože Mlinarič (словен.). SAZU. Процитовано 19 липня 2018. 
  8. Marijan Pavčnik (словен.). SAZU. Процитовано 19 липня 2018. 
  9. Jože Pirjevec (словен.). SAZU. Процитовано 19 липня 2018. 
  10. Slavko Splichal (словен.). SAZU. Процитовано 19 липня 2018. 
  11. Biba Teržan (словен.). SAZU. Процитовано 21 липня 2018. 
  12. Alenka Šelih (словен.). SAZU. Процитовано 21 липня 2018. 
  13. Peter Štih (словен.). SAZU. Процитовано 21 липня 2018. 
  14. France Bernik (словен.). SAZU. Процитовано 21 липня 2018. 
  15. Kajetan Gantar (словен.). SAZU. Процитовано 22 липня 2018. 
  16. Zinka Zorko (словен.). SAZU. Процитовано 22 липня 2018. 
  17. Matjaž Kmecl (словен.). SAZU. Процитовано 22 липня 2018. 
  18. Janko Kos (словен.). SAZU. Процитовано 22 липня 2018. 
  19. Jože Krašovec (словен.). SAZU. Процитовано 22 липня 2018. 
  20. Janez Orešnik (словен.). SAZU. Процитовано 22 липня 2018. 
  21. Boris Paternu (словен.). SAZU. Процитовано 22 липня 2018. 
  22. Tadej Bajd (словен.). SAZU. Процитовано 22 липня 2018. 

ПосиланняРедагувати