Мілан Відмар

словенський шахіст

Мілан Відмар (серб. Милан Видмар, словен. Milan Vidmar; 22 червня 1885, Любляна — 9 жовтня 1962, там само) — югославський шахіст і електротехнік. Професор, ректор (1928—1929) Люблянського університету. Один з найкращих шахістів Європи 1910-х—1920-х років. Міжнародний гросмейстер (1950). Брат письменника та політичного діяча Йосипа Відмара, батько шахіста Мілана Відмара молодшого.

Мілан Відмар
словен. Milan Vidmar
Народився 22 червня 1885(1885-06-22)
Любляна
Помер 9 жовтня 1962(1962-10-09) (77 років)
Любляна
Поховання цвинтар Жале
Країна  Федеративна Народна Республіка Югославія
 Королівство Югославія
 Королівство Сербів, Хорватів і Словенців
 Долитавщина
Діяльність інженер, шахіст, філософ, письменник-документаліст, викладач університету, письменник, інженер-електрик
Alma mater Віденський університет, Віденський технічний університет і Люблянський університет
Знання мов словенська[1][2]
Заклад Люблянський університет
Членство Словенська академія наук та мистецтв
Брати, сестри Meta Vidmard[3], Stane Vidmard[3], Josip Vidmard[3] і Ciril Vidmard[3]
Діти Milan Vidmard[3]

Кар'єра ред.

У шахи грав з 15-літнього віку. 1902 року дебютував у шахових турнірах у Любляні. Упродовж 1902—1907 років навчався у Відні, де розкрився його шаховий талант. На побічному турнірі «А» Конгресу німецького шахового союзу 1904 у Кобурґу поділив 1-2 місця з Нойманном, а 1905 року поділив 3-4-е місця на побічному турнірі в Бармені (перед ним були тільки Олдржих Дурас і Акіба Рубінштейн). Результати на деяких турнірах:

Був шахістом-аматором, не прагнув заробітку і грошових нагород у шахах, головну увагу приділяв науковій і педагогічній діяльності. Імовірно, через те, що не присвятив себе повністю шаховій практиці та теорії, Мілан Відмар як шахіст не досяг тих вершин, які йому прогнозували, адже в 1920-х роках Мілан Відмар був серед потенційних претендентів на титул чемпіона світу з шахів.

Опублікував багато статей на шахову тематику. Автор двотомної книги про турнір у Карлсбаді 1911 (Потсдам, 1912). Видав низку книг, зокрема автобіографічні Polstoletja ob šahovnici («Півстоліття за шахівницею», Любляна, 1951) і Goldene Schachzeiten («Золоті часи шахів», 1961).

Джерела ред.

  • W. Litmanowicz, J. Giżycki, Szachy od A do Z, Warszawa, Sport i Turystyka, 1986, tom 2, s. 1296—1297

Примітки ред.

Посилання ред.