Судова медицина

Судова́ медици́на — розділ медицини, який вивчає питання медичного та біологічного характеру, що виникають під час слідства й судового процесу.

До головних проблем судової медицини належить вивчення причин і умов, які призводять до смерті або порушення здоров'я у кримінальних випадках, судово-медична експертиза людей, трупів, речових доказів, експертизи за матеріалами цивільних та карних справ, діяльності медичного персоналу.

Генеза

Судова медицина в Європі

В 1858 році німецький медик Йозеф Вільбранд видав книжку «Підручник судової психології для лікарів і юристів» (нім. Lehrbuch der gerichtlichen Psychologie für Aerzte und Juristen; Ерланген), в 1882 — «Про сутність людини з судово-медичної точки зору» (нім. Ueber das Wesen des Menschen vom gerichtlich-medicinischen Standpunkte aus; Гіссен).

Судова медицина в Україні

У Київській Русі початки сумедекспертизи знаходимо вже у 11—12 ст., у 17—18 ст. існували розпорядження про судово-медичні огляди (розтин трупів для встановлення причин смерті, тяжкості ушкоджень тощо). З кінця 18 ст. суд.-мед. діяльність стала обов'язком лікарських управ, повітових і міських лікарів. 1842 в Російської мперії видано «Устав судебной медицины»; в СРСР і УРСР створено першу у світі централізовану державну судово-медичну службу (при Міністерстві охорони здоров'я).

Осередками наукового вивчення питань судової медицини в Україні були медичні факультети університетів (з 1884 при них встановлено самостійні кафедри судової медицини); тепер катедри судової медицини мед. інститутів та інститутів удосконалення лікарів, а також Українське республіканське наукове товариство судових медиків і криміналістів (об'єднує 315 членів).

У Києві (з 1917) і Харкові (з 1925) працюють науково-дослідні інститути Юридичної комісії при Раді міністрів УРСР, які є центрами наукової експертизи та наукової праці у галузі криміналістики, у тому числі й судмедекспертизи. З українських учених над питаннями судової медицини працювали І. Буяльський, Є. Мухін, П. Заблоцький-Десятовський; у новіші часи — Ф. Патенко, С. Дворниченко, М. Бокаріюс (видатний судовий медик України, автор низки монографій і підручників з судової медицини), М. Оболенський, Ю. Сапожников, А. Лісовий та інші. У 1926—1927 в Україні виходив «Архив криминалогии и судебной медицины».

Див. також

• Криміналістика
• Судова психіатрія
• Сун Ци, автор китайського класичного твору з судової медицини (1247)
• Судова експертиза
• Проба Рапопорта

Література

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Судова медицина : підручник / ред. Лісовий Анатолій Семенович. — 2-ге вид., доп. і перероб. — К. : Атіка, 2003. — 512 c. — ISBN 966-8074-81-5.
• Судова медицина та судово-медичні експертизи : навч. посібник / І. М. Григус, В. О. Самороков, В. І. Цимбалюк, О. В. Цимбалюк. — Львів : Новий Світ-2000, 2019. — 207, [1] с. : іл. — Бібліогр.: с. 194—195. — ISBN 978-966-418-269-9.

Посилання

• Експертиза судово-медична // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.
• Судова медицина // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.