Сливенко Петро Павлович

Петро Павлович Сливенко(1883—1943) — український дипломат. Український консул у Гельсінкі. Тимчасово повірений УНР у Фінляндії.

Петро Павлович Сливенко
Петро Сливенко.jpg
Народився 24 червня 1883(1883-06-24)
Товсте поблизу Кременчука
Помер 23 вересня 1943(1943-09-23) (60 років)
Берлін
Поховання Православний цвинтар Тегель
Громадянство Flag of the Ukrainian State.svg УНР
Національність українець
Діяльність Дипломат
Посада Тимчасово повірений УНР у Фінляндії
Нагороди
Орден Святого Станіслава 3 ступеня

БіографіяРедагувати

1901 року закінчив Київську військово-фельдшерську школу, навчався разом з Іваном Огієнком. Як молодший фельджер проходив службу у Великому князівстві Фінляндському. 1914 року переведений до Свеаборзької кріпосної артилерії, в складі якої брав участь у Першій світовій війні, нагороджений орденом Святого Станіслава 3 ступеню.

До 1917 року працював інженером-будівельником в Свеаборзькій фортеці. Після Лютневої революції в Російській імперії вийшов у відставку. 8(21) грудня 1917 року Виконавчий Український Комітет Північного фронту, який знаходився у Пскові, призначив Петра Сливенка комісаром у справах українців у Фінляндії. 28 травня 1918 року МЗС Української Держави призначило Петра Сливенка консулом в Гельсінкі. З 18 вересня 1918 року по 8 жовтня 1918 року тимчасово виконував обов'язки посла Української держави у Фінляндії до призначення на цю посаду Костянтина Лоського.

З вересня 1920 року після від'їзду Миколи Залізняка фактично виконував обов'язки консула та секретаря посольства. 14 вересня 1920 він рапортував МЗС УНР про те що посольство УНР у Фінляндії опинилося у скрутному становищі, без урядової підтримки. 15 грудня 1920 року український уряд повідомив Сливенку про офіційну відставку Миколи Залізняка і про те, що в посольстві України з 1921 року буде тільки його посада секретаря. 5 лютого 1921 року послом в Фінляндії за сумісництвом був призначений Володимир Кедровський, який до Фінляндії так і не поїхав. Обов'язки представника України у Фінляндії Петро Сливенко виконував до 14 червня 1922 року.

Після закриття Посольства переїхав до Берліна, де жив у злиднях, хворів на туберкульоз. Помер 23 вересня 1943 року, похований на православному кладовищі у Берліні, район Тегель.

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати