Сластьони
Сластьо́ни — українська десертна страва, кульки з кислого чи пряного тіста, засмажені у киплячій олії (фритюрі) або розігрітому маслі і згори обсипані цукром або политі медом[1][2]. Існують також варіанти запечених сластьонів.[3]
| Походження | Україна |
|---|---|
| Час приготування | 25 хвилин |
| Необхідні компоненти | борошно, молоко, яйця, дріжджі |
| Зазвичай використовувані компоненти | ваніль, цукрова пудра |
| Схожі страви | пончики |
| |
Рецепти ред.
На 6 склянок пшеничного борошна — 2 склянки теплого молока, 3 яйця, 50 гр дріжджів.
Замісити пшеничне тісто і дати йому зійти. Як зійде — змочити руку водою, щоб тісто не прилипало, і шматками кидати у киплячу олію, або масло, щоб загнітились. Після чого осипати цукровою пудрою з ваніллю.[3]
На сметані ред.
Розмішати 5 жовтків з сіллю. Додати 4 склянки борошна, збитих в піну білків з 5 яєць і стільки сметани, щоб тісто було м'яке. За допомогою ложки кидати шматки тіста у кипляче масло. Викласти на тарілку і обсипати цукровою пудрою.[4][5]
З манних крупів ред.
У кипляче молоко кладуть підсушені манні крупи і варять в'язку кашу. В охололу кашу кладуть розтерті з цукром жовтки, масло і сіль, все добре змішують, додають збиті білки і обережно розмішують.
Приготовлену масу беруть столовою ложкою, кладуть на сковороду з розігрітим вершковим маслом і підсмажують з обох боків до рум'яного кольору.
Готові сластьони поливають розігрітим вершковим маслом і посипають цукром.[4][5]
Запечені із начинкою ред.
Приготувавши тісто на дріжджах із 1 склянки борошна з теплою водою і давши зійти, замішати знов борошном і, давши зійти вдруге, вимісити з ложкою цукру і цедрою. Після чого тісто розкочують і вирізають сластьони. Для начинки накласти варення, або зварених, дрібно покришених, протертих на сито яблук і вдруге зварених з цукром і цедрою. Зложивши сластьони з начинкою один на один, дати їм зійти на помащеній блясі в теплому місці і, як зійдуть, підсмажити знизу, додавши трохи масла. Після цього загнітити їх у печі.[6]
Як ярмаркова лагомина ред.
Первинно сластьон був вуличною їжею. У середині XIX сторіччя сластьони готували на базарах та ярмарках безпосередньо на очах у покупців. Жінка-сластьонниця стояла на майдані з пічкою і горщиком із готовим до смаження тістом, який обов'язково накривали онучею, аби те не затверділо. Коли покупець замовляв пончик, сластьонниця змочувала пальці, щоб не приставало, відщипувала шматочок тіста, викладала його на сковороду в олію, зазвичай конопляну, і пряжила.
Згодом традиція смаження сластьонів прямо на ярмарку відмерла. Їх почали готувати у домашніх умовах і продавати вже холодними. На початку XX сторіччя сластьони майже зникли з базарів, не витримавши конкуренцію з фабричними солодощами.
За свідченнями етнографа Миколи Сумцова, найкращими сластьонами славились ярмарки Харкова.[7]
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Сластьон // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Ятищук Оксана. УКРАЇНСЬКА НАРОДНА КУЛІНАРІЯ XVIII – ПОЧАТКУ XIX СТ. (ЗА МАТЕРІАЛАМИ ХУДОЖНІХ ТВОРІВ Г. Ф. КВІТКИ-ОСНОВ’ЯНЕНКА) // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка / За заг. ред. проф. І. С. Зуляка. — Тернопіль : Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2011. — Вип. 2. — С. 194-201. — (Серія: Історія).
- ↑ а б З. Клиновецька. Страви й напитки на Україні. — С. 135.
- ↑ а б З. Клиновецька. Страви й напитки на Україні. — С. 63.
- ↑ а б Попова Галина Яківна. Рецепти української стародавньої кухні.
- ↑ З. Клиновецька. Страви й напитки на Україні. — С. 136.
- ↑ Юрченко Віталіна. Традиції харчування на ярмарках України у другій половині ХІХ–на початку ХХ століття // Українознавство. — 2009. — № 1. — С. 221–225.
Джерела ред.
- З. Клиновецька. Страви й напитки на Україні. — К. : Час, 1991 (репринт —Київ — Львів, 1913 р.). — 218 с. — ISBN 5-88520-094-7.