Жаровня (посуд)

(Перенаправлено з Деко)

Жаро́вня[1][2] (жарі́вня[2]), діал. де́ко[3][4][5] (через пол. deka, від нім. Decke — «покришка», «настил»[6]) — посудина, що має дно з тонкого металевого, скляного чи керамічного листа із загнутими краями та невисоким бортиком, для смаження та випікання їжі; форма для випікання. Інші назви — дечка, жарівниця[7], лист (для випікання)[8], листик, бляха[9], пані́вка[10].

Випікання булочок на камбузі авіаносця USS John C. Stennis (CVN-74)
Поширення назв жаровні на заході Україні

За формою жаровня зазвичай прямокутна або кругла. Дно здебільшого гладеньке, хоча бувають також жаровні з перфорованим дном. Посудина найчастіше суцільна, бувають також листи випікальні з роз'ємним бортиком.

Традиційно дечки виготовляють з металу: сталі, алюмінію, чавуну; часто їх покривають антипригарним покриттям. Також виготовляють жаровні зі скла та кераміки.

ПриміткиРедагувати

  1. Жаровня // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. а б жаро́вня // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2020.
  3. Деко // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  4. де́ко // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2020.
  5. Відмінювання в однині: деко, дека, деку, деко, деком, на деку, деко. У множині: дека, дек, декам, дека, деками, на деках, дека.[1] [Архівовано 13 липня 2013 у Wayback Machine.]
  6. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 572 с.
  7. жаро[і]вня, жарівниця [Архівовано 19 березня 2018 у Wayback Machine.] // Російсько-український словник (Українська академія наук) — Іншомовні словники — Словопедія
  8. Лист // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  9. Бляха // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  10. Панівка // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.

ЛітератураРедагувати